Бабенко Василь Олексійович – етнограф (проводив етнографічні дослідженя на Харківщині та Катеринославщині) [4, 78], поповнив музейні колекції губернських музеїв, згаданих вище міст, етнографічними матеріалами, автор книги «Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края» [1, 144], [3, 251-252], ряду публікацій по цій же темі [11, 10], етнографічної частини «Каталога Екатеринославского областного музея им. А. Н. Поля» 1905 р. [7, 297]; археолог (розкопав катакомбний могильник у Верхньому Салтові, виявив хозарську культуру на Північному Донці, був учасником археологічної експедиції на Дніпрогесі) [5, 11], музейний працівник (поповнював фондові збірки Харківського та Катеринославського регіональних музеїв, заснував Вовчанський музей старовини на Харківщині), сільський вчитель, директор повітового училища. Він належав до тих етнографів – краєзнавців, завдяки невтомній праці яких на початку ХХ століття вдалося зберегти національні, духовні та матеріальні скарби України.
В цьому році виповнюється 130 років з дня народження В. О. Бабенка. Ця дата дала поштовх для того, щоб звернутися до його біографії, яку вдалося реконструювати майже по крупицях. Василь Олексійович народився 21(9) квітня 1877 року в бідній сім’ї в м. Вовча на Харківщині. У 1890 році вступив до 3-класної школи, де здобув початкову освіту. Середню педагогічну освіту Василь отримав в учительській семінарії, яку закінчив у 1897 р. З цього ж року він працює вчителем в сільській школі. Згодом він вже має дружні і ділові стосунки з М. Ф. Сумцовим, Д. І. Яворницьким, М. М. Могиленським, займається науковою самоосвітою з археології, історії та етнографії під керівництвом Д. Г. Багалія, М. Ф. Сумцова, Є. К. Редіна.
Під час етнографічних студій Катеринославщини (1904-1909 рр.) був членом Харківського історико-філологічного Товариства (ХІФТ). Після проведення ХІІ Археологічного з’їзду в Харкові (1902 р.) до часткового відкриття експозиції музею ХІФТ (1904 р.) Бабенко зберігав етнографічні колекції і сподівався на призначення на посаду консерватора музею [9, 9].
З 1907 р. він очолює 2-класне Верхньо-Салтівське училище Вовчанського повіту Харківської губернії і працює на цій посаді до 1920 р. Вищу освіту Бабенко здобуває на земських загальноосвітніх курсах у Харкові в 1910 р. З 1913 року він працює на посаді завідувача позашкільною освітою у Вовчанському повітовому земстві. У 1917-1919 роках Василь Олексійович вчителює в Салтові, а також бере участь у сільській кооперації. З 1919 року він – завідувач музейною секцією і повітовим музеєм. У 1920 році Бабенко обраний головою комітету охорони пам’яток культури та старовини. З 1923 року працює на посаді завідувача Вовчанського окружного музею. В 1929 р. Бабенко бере участь у археологічній експедиції на Дніпробуді. Про це повідомляють два листи до Д. І. Яворницького від 5.11.1927 р. і від 6.03.1929 років [6, 20-22]. Василю Олексійовичу довелося зазнати утисків з боку офіційної влади. Мабуть, тому він звернувся до Дмитра Івановича з проханням про допомогу в пошуках роботи в листі від 10.04.1930 року [6, 22-23].
Реконструюючи біографію В. О. Бабенка, я виявила, що він є людиною, відомості про життя якої досить таки плутані. Наведу декілька фактів. В «Енциклопедії українознавства», перевиданій у Львові в 1993 році, Бабенко названий Володимиром, а за даними, наведеними з життя Василя Олексійовича [4, 78], в матеріалах ХІІІ Археологічного з’їзду він значиться просто як «вчитель Бабенко» [10, 4]. І це незважаючи на те, що він був серед організаторів з’їзду, надав результати своєї праці на Археологічні з’їзди, починаючи з ХІІ і закінчуючи ХУ [9, 381-417]. В Дніпропетровському історичному музеї не існує навіть фотографії людини, яка зробила так багато для поповнення його колекції. Хоча в «Этнографическом очерке…» є фотокартка, на якій на фоні макетів будов Катеринославської губернії знято два чоловіки. Один з них – Василь Олексійович, а другий – майстер, що створив макети. Але хто з них де – велике питання [1].
До вивчення етнографії Катеринославщини Василя Олексійовича залучив Д. І. Яворницький, який високо оцінив проведену ним роботу до ХІІІ Археологічного з’їзду: ретельне обстеження губернії і збирання матеріалу до етнографічного розділу виставки.
В період роботи на Катеринославщині Бабенко здійснив декілька експедицій. Найбільш плідними були перші, проведені разом з дружиною [8, 13] – народною вчителькою Оленою Родіонівною Нікітіною-Бабенко, під час підготовки ХІІІ Археологічного з’їзду в Катеринославі. Їх метою було наукове вивчення обласної етнографії та збирання оригінальних етнографічних матеріалів. Про це йде мова в перших листах В. О. Бабенка до Д. І. Яворницького від 12.04.1905 і від 1.03.1906 р. [6, 16-18].
На виділені земством кошти було обстежено всі вісім повітів Катеринославської губернії, різноманітних за етнічним складом населення: Верхньодніпровський, Новомосковський (українці), Катеринославський (українці, частково німці, волохи), Павлоградський (росіяни), Олександрівський (українці), Бахмутський (росяни, волохи), Слов’яносербський (українці, болгари), Маріупольський (греки). На основі зібраних колекцій Василь Олексійович побудував експозицію етнографічного розділу виставки, де крім оригінальних експонатів активно використав допоміжні матеріали, зроблені під його безпосереднім керівництвом: фотографії, малюнки, макети житла і господарських будівель, муляжі. Майже всі експонати (понад 800 пам’яток) після завершення з’їзду було передано до Катеринославського обласного музею, тому перший музейний каталог 1905 року дає досить повне уявлення про склад збірки. Крім того дослідник зробив декілька публікацій джерелознавчого характеру [11, 10], [2, 395-403].
Підводячи підсумки, слід зазначити, що в діяльності Бабенка В. О. були окремі недоліки, але невтомна праця Василя Олексійовича дала можливість йому зібрати яскраві етнографічні колекції, які детально представляють народне життя і творчість Катеринославщини початку ХХ століття, і внесок його у вивчення етнографії краю ще недостатньо оцінений.
Список використаних джерел та літератури
1. Бабенко В. А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. – Екатеринослав, 1905. – 144 с.
2. Бабенко В. А. Этнографический опис Екатеринославской губернии //Вестник Екатеринославского земства. – 1905, №25-31.
3. Білий В. В. Минуле етнографії на колишній Катеринославщині та її сучасні завдання // Збірник Дніпропетровського історико-археологіч-ного музею. – Дніпропетровськ, 1929. – Т. 1. – С.235-256.
4. Енциклопедія українознавства / Гол. редактор проф. В. Кубійович – Париж, Нью-Йорк, 1955-1984. – Т. 1-10.
5. Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького / Каталог музейної колекції. – Дніпропетровськ: Пороги, 1992.
6. Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького / Листи вчених до Д. І. Яворницького. – Дніпропетровськ: Гамалія, 1997. – Вип. 1. – 886с.
7. Каталог Екатеринославского областного музея им. А. Н. Поля: Археология и этнография. – Екатеринослав, 1905.
8. Матвієвський Павло. 25-річчя Дніпропетровського краєвого історико-археологічного музею // Збірник Дніпропетровського історико-архео-логічного музею. – С. 5-43.
9. Труды ХІІІ Археологического съезда в Екатеринославе. – М., 1907. – Т.1.
10. Труды ХІІІ Археологического съезда в Екатеринославе. – М., 1907. – Т.2.
11. Смолій Ю. О. Етнографічна діяльність В. О. Бабенка на Катеринославщині // Етнографічні дослідження Півдня України: Збірник наукових праць Всеукраїнської ювілейної конференції, присвяченої 145-річчю з дня народження Я. П. Новицького. – Запоріжжя, 1992. – С. 9-10.
Автор: Алексюнас Ольга Миколаївна
Джерело: Видатні особистості: музейна персоналістика. (Матеріали обласної музейної конференції до Міжнародного дня музеїв та 75-річчя Дніпропетровської області). – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008. Вип. 10. – 338 с.
