Видатний український письменник, майстер історичної прози, белетрист-романтик Андріан Феофанович Кащенко (псевдоніми – А.Тертишний, А.Будій, Микола Дніпровий та ін.) своїм життям і творчістю тісно пов’язаний з Катеринославщиною. Тут він народився, одержав освіту, працював службовцем-залізничником, написав низку прозових та драматичних творів, активно сприяв поширенню історичних знань серед народу, брав активну участь в громадському житті міста, був активістом українського товариства “Просвіта”, займався книгодрукуванням, заснував власне видавництво, котре протягом 1917-1919 рр. видало біля 40 видань творів письменника.
“…прекрасну мить історії, вознесіння Духовного Запорозького Братства, зупинив для нас навічно, змалював її в самобутніх барвах і закарбував у найяскравіших словах видатний співець Козацького ордена, рівня Грушевському і Яворницькому, Багалію і Крип’якевичу, Андріан Феофанович Кащенко”, – так охарактеризував основне спрямування творчої діяльності письменника Микола Шудря. 1 Популяризуючи історію славного війська запорозького низового засобами художнього слова, сприяючи образному баченню історії, пробуджуючи почуття національної свідомості й гідності, письменник відкрив свою власну стежку в літературі. Його творчість розгорнулась на ниві зневаженого і переслідуваного тоді українського красного письменства. Підтримуваний українською творчою інтелігенцією – головою Благодійного Товариства ім.Т.Г. Шевченка у Петербурзі П.Стебницьким, директором київського видавництва “Час” М.Левицьким, редактором-видавцем українського часопису “Рідний край” Оленою Пчілкою, видавцем із Полтави Г.Маркевичем, видатним українським письменником Панасом Мирним, меценатом української літератури Є.Чикаленком, істориком Д.Яворницьким та ін. – А.Кащенко завжди залишався вірним сином свого народу, творчим словом, помислами і діями служив рідному краєві.
Актуальність творів письменника була надзвичайною. У перше тридцятиліття ХХ ст. його історичними оповіданнями та повістями, написаними в запальному романтичному стилі, зачитувалися широкі маси населення, яких цікавила історія України. “Нам потрібні тепер великі зразки, славні учителі, що до життя б нас кликали, на велике діло б звали. І А.Кащенко їх нам вчасно нагадує. Нам потрібний романтичний запал, навіть романтичне засліплення… І він дає його нам. Популярність таких письменників – то добрий симптом існування в нашому житті великої потреби творити велике діло!” – влучно відмітив літературознавець П.Єфремов. 2
Творчість А.Кащенка замовчувалась в роки культу особи і застою аж до 1990-х рр., а “традиції контрреволюційної кащенківщини” викорінювалися.
Народився письменник 19 вересня 1858 р. на хуторі Веселий поблизу села Московки (тепер Вільнянський район Запорізької області) у дворянській сім’ї, яка поступово розорялася. Батьки були козацького походження. З 1867 р. навчався у катеринославській гімназії разом зі старшим братом Миколою (1855 р. народження), який з часом став визначним вченим-біологом, академіком, одним з фундаторів ВУАН.1 Не закінчивши третього класу, Андріан залишив гімназію і вступив до міського юнкерського училища, яке закінчив у 70-і роки. Кілька років був на військовій службі, мав чин офіцера. Вийшовши у відставку, влаштувався молодшим контролером на Катерининську залізницю. Потім його перевели старшим контролером у Москву, згодом – у Перм, звідти – до Петербурга помічником головного контролера, потім до Туапсе головним контролером. Мріяв поселитися у Києві, над Дніпром. Але замість відставки його перевели знову до Катеринослава, головним контролером тієї залізниці, де він розпочинав свою службу. З 1914р. і до останніх років життя А.Кащенко проживав у Катеринославі.
Перше оповідання А Кащенка, написане в жанрі анекдоту “Жар-птиця, або З паном не братайся, в прийми не бери і жінці правди не кажи” за підписом “А.Торішній”, вийшло окремим виданням у Катеринославі 1883 р. завдяки журналісту, видавцеві О.Єгорову і стало першою українською книжкою на Придніпров’ї. Згодом у газеті “Екатеринославский юбилейный листок» (1887) А.Кащенко надрукував легенду-переказ про могили-кургани Близнюки біля Ненаситецького порога -“Предание о могилах «Близнецах». Тоді ж він розпочав роботу над драмою «Зоря нового життя», яка була опублікована аж через 20 років – у 1907 р.
З роками активізація творчої діяльності стимулювалася частими переїздами по службі. Далеко від рідного краю, близьких по духові людей сприяли тому, що А.Кащенко “глибше увійшов у свою душу й свої думки, взявся за письменство”, а захоплююча праця у катеринославських драматичних та співочих гуртках, організованих “Комиссией народных чтений» ще у 1880-х рр., посіяла в ньому зерня національної свідомості на все життя. Твердо вирішивши займатися літературною діяльністю, письменник розширює жанрові діапазони, пише вірші, історичні, соціально-психологічні, ліричні, сатиричні оповідання, драми, повісті, нариси, памфлети. Його твори друкувалися в журналах “Літературно-науковий вісник”, “Рідний край”, “Молода Україна”, Дніпрові хвилі”, “Добра порада”, декламаторі “Розвага”, збірці “З неволі”, виходили окремими виданнями у Києві, Полтаві, Катеринославі, Петербурзі, Лейпцигу. У своїх творах порушував соціальні проблеми: доля українців-переселенців на чужині, майбутнє українського народу, місце інтелігенції у суспільстві, її участь у 1Конотопець Н.І. Микола Кащенко. – Київ, 1989. громадсько-політичному русі (оповідання “Перерід”, “Мрії і дійсність”, “За що”; п’єса “Зоря нового життя”; повість “Зоряно”). У повістях “З Дніпра на Дунай”, “Зруйноване гніздо” показав трагічну долю запорізьких козаків після ліквідації Січі. Виступав з популярно-пізнавальними історичними творами (“Запорожська слава”, “На руїнах Січі”, “Під Корсунем”, “Оповідання про славне Військо Запорожське низове”), історико-краєзнавчими нарисами (“Великий Луг запорожський”), історичними портретами національних героїв України (“Над Кодацьким порогом” – про гетьмана І.Сулиму; “Гетьман Сагайдачний”, “Кость Гордієнко-Головко – останній лицар Запорожжя”, п’єсою “За віру і честь (Зразки життя українських козаків ХVІІ віку)”.Йому належить переклад “Казки про рибалку та рибку” О.С.Пушкіна.
У Катеринославі А.Кащенко бере активну участь в роботі місцевої “Просвіти”, його обирають заступником голови товариства. Він виступає з літературними, історико-етнографічними рефератами, видає спеціальну брошуру-довідник “Як і для чого ми уряжаємп “Просвіти”(1917), де в белетризованій формі розповідається про різноманітну діяльність товариства, про необхідність закладати його осередки на селі, друкує п’єсу “Напровесні”, пройняте щирим ліризмом і співчуттям до трагедії дослідження “Бусурманська неволя в українській народній поезії”, коротку історію про Військо Запорізьке для народного читання “Оповідання про славне Військо Запорозьке Низове”(1916), оповідання про Самійла Кішку та Петра Сагайдачного, нарис про Великий Луг.
А.Кащенко працює з величезним напруженням, незважаючи на складні умови воєнного часу, пізніше – численні зміни урядів. У 1917 р. він засновує власне видавництво “Українське видавництво А. Кащенка в Катеринославі”, видає і перевидає фактично все ним написане. В умовах революційного піднесення в країні й дальшої активізації національного руху в Україні його історичні твори користувалися величезною популярністю. Протягом 1917-1919 рр. деякі книжки письменника перевидавалися 4-5 разів, що, звичайно, вимагало від нього великого уваги та праці. На жаль, за короткий час свого існування (до кінця 1918) видавництво видало 23 назви творів (43 видання) кількістю 401 550 примірників.
Перевантаження фізичне і розумове далися взнаки – інсульт. А.Кащенко змушений був полишити творчу працю через тяжку хворобу. Восени 1918 р. Українське учительське товариство організувало святкування 60-річного ювілею і 35-ліття літературної діяльності А.Кащенка, до кінця днів опікувало тяжко хворого письменника. Помер він 29 березня1921 р. В похороні брали участь усі українські школи міста і українське громадянство.
Історична проза А.Кащенка і сьогодні, так як і за життя письменника, зберігає найширшу читацьку популярність, включає людину в рух часу, в історичне середовище, розкриває спадкоємний зв’язок поколінь як заповіт нащадкам.
1. Шудря М. Співець Козацького ордена. У кн.: Кащенко А.Ф. Оповідання про славне військо запорозьке низове. –Дніпропетровськ, 1991. – С.- 482-490.
2. Юноша В.(Єфремов П.)Белетрист-романтик. З приводу 60 літ народження і 35 літ літературної праці Адріяна Кащенка.//Книгар. – 1918. – №16.
Вибрана бібліографія:
- Українська літературна енциклопедія. Т.ІІ. – К., 1990. – С.437-438.
- Конотопець Н. Брати Кащенки.//Літературна Україна. – 1989, 9 березня.
- Чемерис В. Таємниця Андріана Кащенка.//Бористен. – 1993. – №5.
- Чемерис В. Таємниця Андріана Кащенка.У кн.: З любові і муки… – Дніпропетровськ, 1994. – С.39-48.
- Чабан М. Два погляди на кащенкову романтику.//Наше місто. – 1993, 29 червня.
- Чабан М. Будій приспаних сердець. У кн.: Вічний хрест на грудях землі. – .Дніпропетровськ, 1993.- С.32-38.
- Чабан М. Доба спалила й пропекла. У кн.: З любові і муки… – С.72-75.
- Чабан М. Діячі Січеславської “Просвіти”. Біобібліографічний словник. – Дніпропетровськ. 2002. – С.232-240.
- Єфремов П. Белетрист-романтик. У кн.: Молитва богу невідомому./Упоряд М.Чабан. – Дніпропетровськ, 1993. – С.7-10.
- Кащенко А. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове.-Дніпропетровськ, 1991.
- Кащенко А. Зруйноване гніздо. Історичні повісті та оповідання. – К., 1991.
- Кащенко А. Під Корсунем. Історичні повісті. – К., 1992.
- Кащенко А. З Дніпра на Дунай. Оповідання для юнацтва з часів скасування Січі.-К., 1993.
- Кащенко А. Над Кодацьким порогом. Історичне оповідання про гетьмана Івана Сулиму. У кн.: Веселки ріднокраю: Антологія дитячої літератури Придніпров’я за останні 110 років. – Дніпропетровськ, 1995. – С.11-26.
- Кащенко А. Сіркова могила. У кн.: Гусейнов Г.Д. На землі, на рідній… – Кривий Ріг, 2000. Кн.3: Дорогою стріли. Літературні твори. – С.35-38.
Автор: Наталія Василенко-с.н.с.відділу “Музей Літературне Придніпров’я”
