Справжній музейний бум охопив Одесу у 1920—1930-х роках, коли кількість музеїв коливалась від 20 до 40!
Долю деяких довоєнних музеїв можна порівняти з долею людей. Людей, котрі жили в часи репресій… З’явившись на світ, вони не встигли прожити і кількох років, починали «хворіти». У періодичній пресі з’являлися «розгромні» статті на адресу завідуючих музейними відділами, на погану експозицію, що не відповідає черговим ідеологічним настановам, а потім про них просто забували, неначе вони ніколи не існували.
Доля музею єврейської культури ім. Менделє-Мойхер–Сфорім не є виключенням. Його відкриття відбулось 6 листопада 1927 р. і було віднесено до десятирічного-ювілею Жовтневої революції.
Кількома десятками років пізніше одеський вчений Саул Боровий описав цю подію так: «Організація цього музея була останнім сплеском уваги з боку влади до справ єврейської культури… В якій інстанції було вирішено створити такий музей, єдиний у нашій країні, хто з «керівних» діячів підтримав цю ідею та сприяв її здійсненню — я не знаю…»
Музей розташувався па пул. Бебеля, 2 у двоповерховій будівлі, де було достатньо кімнат та підсобних приміщень.
Музей користувався великою підтримкою з боку громадськості міста. Численні надходження цінних матеріалів дали змогу створити літературний та історико-побутовий відділи. Поміж музейного зібрання виділялись колекції витворів живопису єврейських художників. (Альтмана, Тишлера, Шагала) та синагогальних культових речей.
Перед самою війною музейні експонати були передані Одеському Археологічному музею.
Вдалося встановити місцезнаходження тільки предметів декоративно-прикладного мистецтва, що були колись складовою частиною зібрання Музею єврейської культури. Що це за предмети? Це бсаміми, корони, Тори, келихи, хапукальпі лампи, указки, виконані найкращими ювелірами України. Росії, Польщі в XIX — початку XX ст. з золота, срібла, міді та прикрашені дорогоцінним камінням.
Спочатку вони знаходилися у трьох скринях у фондах Археологічного музею. Це підтверджують документи, що залишились від планової перевірки 1951 р. Одеської інспекції пробірного нагляду стану обліку, збереження та зберігання експонатів з дорогоцінних металів.
Все, що знаходилось у скринях, перевіряючи розділили на три категорії.
До першої категорії віднесли «предмети єврейського культа, як фабрічного виготовлення, так і ремесленного». До другої — «побутові речі».
До останньої, третьої, потрапили всього лише «і ріг предмета меморіального характеру». Це книга в срібній ажурній обкладинці з золотими накладками, котру вручили письменнику Абрамовичу (Менделє-Мойхер-Сфорім) до його 75-річчя від громади Торонто (Канада), а також тютюнниці письменників І. Л. Переца і І. І. Лінецького.
31 травня 1952 р. рідкісні експонати були відправлені з Одеси до Київського державного історичного музею..
На сьогодні, об’єднані під назвою «Іудаїка», вони знаходяться у м. Києві, у музеї історичних коштовностей України.
Доля інших експонатів Музею єврейської культури залишається поки що невідомою.
Автор: Солодова В.В. – директор Одеського історико-краезнавчого музею
Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.
