Говорячи про формування історіографічного образу музею, слід зазначити, що перед дослідником виникає головна методологічна проблема, пов’язана із початком літочислення закладу. На відміну від проблеми історії міст ця тема знаходиться на периферії історичної науки, але у даному випадку спрацьовують ті ж механізми, що й у літочисленні міст, а саме це стосується критеріїв, які беруться в основу літочислення. Для музеїв можна, на наш погляд, виокремити такі критерії: адміністративні, архітектурні, колекційні, процедурні (феномен появи першого музею тощо). В сучасній музеології здебільшого великі музеї починають свою історію з формування колекції, хоч, безперечно, є різні випадки.
Але це питання висвітлює лише один бік проблеми щодо формування історіографічного образу музею. Другий бік проблеми полягає в тому, що музей не належить до явищ, які є завершеними. Тому методологія вивчення історіографічного образу, яка має місце в історіографічній літературі, відносно музейного закладу повинна бути переглянута.
Так, зокрема, прижиттєвий етап історіографії образу музею, що вивчається, це явище, яке постійно відтворюється, адже об’єкт продовжує функціонувати. Таким чином, сучасники різних етапів історії музею беруть участь у його відтворенні. І сьогоднішні дослідники історіографічного образу музею є суб’єктами формування прижиттєвого образу музею. Фактично вони створюють цей образ, окреслюють його головні риси.
Історіографія музейного закладу ускладнюється ще й тим, що протягом часу змінюється уявлення про музей як такий, його функції й завдання, роль у суспільстві. Це впливає на історіографічний образ конкретного музею, який, у свою чергу, тяжіє над власне ідеалами музеальності, носієм яких є автор того чи іншого дослідження. Цей тягар призводить до того, що автор мало приділяє уваги тим рисам, аспектам у діяльності музею, які для нього могли б являти особливу зацікавленість у формуванні історіографічного образу, тому що ці характеристики відсутні в попередній літературі.
Завдання даної праці полягає у тому, щоб проаналізувати історіографічні джерела щодо історії та діяльності Дніпропетровського історичного музею протягом його 160-річного існування, в яких присутні характерні риси, притаманні музею у різні часи на усіх етапах його історії (головні риси організаційно-адміністративної, господарчої історії музею (статутні умови, підпорядкованість музею у різні часи, керівництво музеєм, структура штатів музею, фінансове забезпечення, звітність, облікові моменти, головні завдання музею в різні часи); наявна характеристика фондового зібрання музею, форм та методів його комплектування; визначено особливості побудови експозиції музею; подана характеристика форм та видів обслуговування відвідувачів, науково-просвітницької роботу; видів реклами музею й музейних заходів; аналізуються відгуки про музей тощо.
Дніпропетровський історичний музей — один з найстаріших і провідних музеїв України, має довгу й насичену подіями історію та сталий імідж музейного закладу, за яким закріпилися риси самостійного, ініціативного, творчого, інноваційного, своєрідного, об’єднуючого музейного центру. Підтвердити чи спростувати, або просто простежити ці характеристики музею можна, зробивши аналіз літератури про музей. Але перш, ніж робити такий аналіз, слід, як вже зазначалося, почати з його літочислення, з’ясувати, про який музей йде мова, які етапи пройшов ДІМ у своєму розвитку. А саме, в його історії можна виділити такі етапи: 1849—1906 рр. — Громадський музей Катеринославської губернії (Фабрівський музей), 1887-1912 рр. — приватний музей О.М. Поля в Катеринославі, 1902-1919 рр. — Обласний музей ім. О.М. Поля, 1919-1926 рр. — Перший народний музей Катеринославської губернії (колишній музей О.М. Поля), 1926-1935 рр. — Дніпропетровський крайовий історико-археологічний музей, 1935—1940 рр. — Дніпропетровський історичний музей, 1940-2009 рр. — Дніпропетровський історичний музей ім. Д.І. Яворницького. Це тим більше необхідно тому, що кожен з цих музеїв має свій обсяг праць, свої характеристики й хронологію існування. На нашу думку, під усіма цими назвами мається на увазі один музей — ДІМ, лише простягнутий у історичному вимірі, розглянутий через етапи його історії, адже кожен з цих музеїв успадковував попередній, переймаючи історичні реалії його існування, формування музейного зібрання тощо.
Бібліографія музею за 160 років (1849-2009 рр.) нараховує, за нашими підрахунками, понад 1500 книг, статей в наукових збірниках, різних довідниках та підручниках, у періодиці та місцевій пресі (тобто у бібліографічних посиланнях до цієї розвідки подано 10% надрукованих праць про музей, усі музейні видання містяться на сайті ДІМ і у статті майже не вказані). Мова йде не тільки про праці, безпосередньо присвячені історії розвитку музею, а й ті, в яких висвітлюються різноманітні напрямки музейної діяльності, окреслюється життєвий і творчий шлях фундаторів музею — А.Я. Фабра, Я.Д. Грахова, О.М. Поля та Д.І. Яворницького, окремих його працівників тощо. Процес упорядкування бібліографії музею, що триває з 1995 р., дозволив осягнути основний масив наукових, науково-популярних, популярних статей, начерків, довідок, невеличких повідомлень про музей, які з’являлись в різних виданнях, вийшли з-під пера працівників музею, чи інших дослідників, краєзнавців, журналістів України, Росії, США, Австралії, Польщі, Канади, Німеччини.
В процесі формування музейної бібліографії виокремились питання, яким здебільшого присвячувались публікації щодо діяльності музею, це — історія музею, життя й творчість Д.І. Яворницького та О.М. Поля, науково-дослідна та науково-експозиційна робота, комплектування фондового зібрання, або окремих колекцій, атрибуція та евристичні можливості музейних предметів, виставкова діяльність й окремі напрямки науково-просвітницької роботи.
Перш за все, всі публікації про музей слід розподілити на дві групи: ті, що написані директорами та науковими співробітниками власне музею, та ті, що належать стороннім авторам — науковцям, краєзнавцям, літераторам, журналістам. Історія музею найбільш докладно викладена, безперечно, в працях працівників музею. Саме вони створювали музейну «біографію» та так званий історіографічний образ музею, основні риси якого певною мірою були підхоплені іншими дослідниками.
Перші публікації про музей з’являються вже у 1850-1900-х роках. Це були невеличкі повідомлення про музей і його колекцію в періодиці [9-11; 49; 50], оглядові нариси про губернію [68] та губернатора А.Я. Фабра [63], популярні праці з історії м. Катеринослава [39; 42] та класичної гімназії [35]. Відомості про музей в даній літературі були уривчасті. Більш-менш докладно з них можна було уявити лише про склад музейного зібрання, яке було дуже різноманітне, формувалось випадковими знахідками та дарунками. У 1860-1880-х рр. в публікаціях вже зазначалось, що цей музей, не підтриманий владою, зник, хоч з подальших статей та документів відомо, що музей знаходився в приміщенні Катеринославської гімназії. Як зазначав В.В. Данилов у відомому листі до Д.І. Яворницького, експонати музею, зберігаючись у розбитих скляних вітринах в приміщенні гімназії, покривалися пилом і на них ніхто не звертав уваги.
У другій половині 1880-х на поч. 1900-х рр. друкуються й перші повідомлення про приватне зібрання старожитностей та музей О. Поля в Катеринославі [40; 83]. Серед праць слід зазначити статті Д. Яворницького в «Екатеринославских губернских ведомостях» [76] та «Историческом вестнике» [77], а також А. Синявського [60], О. Вертоградова [8], І. Шмакова [72; 73] про подвижницьке життя й діяльність колекціонера, мецената, прідприємця О. Поля, різні повідомлення у періодиці [20; 57]. З цих публікацій вимальовується склад приватного зібрання О. Поля, яке нараховувало майже 5000 предметів і охоплювало найрізноманітніші пам’ятки археології, історії та культури місцевого краю, часів античності, західноєвропейських та східних країн з доби середньовіччя до ХІХ ст. [58]. Наочно приватна колекція старожитностей Олександра Поля була презентована у каталозі, упорядкованому Катериною Мельник-Антонович [25]. В рецензії, яка з’явилась після його виходу з друку, а також в інших статтях про полівський музей, порушувалось важливе питання щодо подальшої долі полівських старожитностей, яким було уготовано бути розпроданими по частинах, або вивезеними за кордон у Британський музей [7]. У статтях зазначалось, що в приватному музеї О. Поля працював археолог-консультант, який давав пояснення публіці, а також інколи в якості гіда-консультанта виступав сам власник музею. Це, можна сказати, були перші відомості про витоки просвітницької роботи в музейній справі нашого краю [40].
Д.І. Яворницький у своїх статтях охарактеризував не тільки музей, а й окремі предмети полівської колекції, зокрема скіфський казан та кам’яні статуї [78; 79].
Після відкриття у 1902 р. Обласного музею ім. О.М. Поля на базі Комерційного училища, і особливо після побудови оригінального приміщення для музею у 1905 р., у 1902-1918 рр. було надруковано статутні документи музею (статут, завдання музею, доповіді засновників) [17; 18; 64], вийшла низка статей в різноманітних виданнях [1; 15; 16; 21; 22; 34; 41; 43; 45-48; 51-53; 55; 56; 65; 67], де зроблено докладний опис цього музею, окреслені його завдання. Авторами статей виступили В. Бабенко [2], А. Биков [5], В. Данилов [13; 14], В. Курилов [32; 33], Д. Яворницький [70; 75], А. Скриленко [61; 62], О. Браунер [6], Б. Топоровський [69]. Здебільшого в працях, присвячених музею, подано опис складу колекції, із зазначенням відділів, на які розподілялась експозиція, визначено основну мету та завдання музею. Зокрема, А. Скриленко повідомляла у журналі «Киевская старина», що зібрання музею у 1905 р. налічувало біля 6000 одиниць, розподілялось на 11 розділів, матеріали надходили шляхом археологічних розкопок, випадкових знахідок, пожертвувань та придбання [61]. Лише статті О. Браунера та Б. Топоровського були присвячені спеціальним питанням діяльності музею: перша порушувала питання щодо популяризації природи краю серед учнівської молоді, друга розкривала проблему відтворення в експозиції історії «єврейства в краї». Статті здебільшого були науково-популярними, оглядового характеру. За своїм великим обсягом відрізнялась стаття в «Историческом вестнике» В.В. Данилова [14], в якій музей постає як цінне зібрання археологічних пам’яток, запорозьких старожитностей, живопису, церковних раритетів, етнографічних матеріалів, різного роду реліквій місцевого краю. Саме у 1900-ті роки вийшли друком перші музейні каталоги (1905, 1910 рр.) та звіт про роботу музею (1907 р.), які давали уявлення про склад музейного зібрання й методи та форми збирання матеріалів.
Протягом 1919-1929 рр. у періодиці було видано декілька статей про Катеринославський-Дніпропетровський музей директора музею Д. Яворницького [74; 75], ученого секретаря П. Матвієвського [36-38], співробітників музею П. Козаря [26-29], В. Білого [3] та ін. [59]. В цих розвідках подано короткі відомості про історію відкриття музею у 1905 р. в новому приміщенні, опис його експозиції, окремі відомості про археологічні дослідження. У 1929 р. в узагальнюючій музеєзнавчій праці В.В. Дубровського також була вміщена інформація про стан та діяльність музею [19].
Етапною щодо історіографії музею є стаття його ученого секретаря Павла Матвієвського [36], вміщена в музейному збірнику 1929 р., але написана фактично до 25-ліття музею у 1927 р. Спираючись на документальні свідоцтва, автор з усіма подробицями виклав у ній історію заснування і розвитку музею, згадавши й Фабрівський музей 1849 р., й спробу організувати музей імені А.М. Поля на базі Вищого гірничого училища у 1900-1901 рр. Він справедливо зазначав, що відкриття невеличкої виставки археологічних та нумізматичних речей у Комерційному училищі 6 травня 1902 р. можна було вважати лише етапом на шляху створення музею, але ця справа потребувала «довгої, невпинної, енергійної праці цілого колективу учених, що гаразд уявляли б собі мету музею, як слід знали б завдання, методи та шляхи його організації» [36, c.11]. Озброєний цифровими даними щодо фінансування музею, надходження музейних предметів, кількості відвідувачів по роках, Матвієвський подає характеристику функціонування музею до 1917 р. та у 1917-1927 рр., виокремивши головні напрямки музейної діяльності — науково-дослідна робота, масова політосвітня робота, штати і грошово-господарська частина (в тому числі подано характеристику експозиції та її стан), та визначивши конкретні завдання на найближчу перспективу.
В наступних працях про музей, аж до 1971 р., нічого подібного не зустрічається. Протягом другої половини 1940-1950-х рр. виходять окремі повідомлення у пресі про виставкову роботу музею та деякі події в його діяльності. Згадки про історію створення Обласного музею ім. О.М. Поля в Катеринославі та загальна характеристика Дніпропетровського державного історичного музею містяться у своєрідному довіднику—навчальному посібнику Г.Г. Мезенцевої про музеї України, підготовленому та виданому Київським університетом в 1959 р. [87, c. 13-14, с. 38-40].
Певний вплив на відродження уваги до Дніпропетровського історичного музею мала белетристична книга письменника, колишнього працівника музею, І.М. Шаповала «В пошуках скарбів», видана 1963 р., де він у пригодницькому жанрі описав діяльність Д.І. Яворницького щодо пошуку й комплектування ним музейних предметів. Ця книга багато разів перевидавалась (у 1960-1980-х рр.) російською та українською мовами і для багатьох була єдиним джерелом знань про академіка та його подвижницьку наукову та музейну діяльність. У першій половині 1960-х рр. у різних виданнях виходить низка статей про Д.І. Яворницького та його діяльність щодо пошуку музейних скарбів. Це статті: В. Басанця, Л. Бойка, Г. Ватченко, І. Гапусенка, Е. Макарова, Г. Мартиненка, М. Олійник-Шубравської, Д. Пойди, В. Рябініна, І. Стрекозова, М. Фідчунова та інш. [їх перелік див. у 85]. Решта з цих праць була реакцією на книгу І.М. Шаповала.
У 1962 р. за кордоном виходить стаття Михайла Міллера, колишнього працівника музею, про долю українських археологів у 1930 рр., де він висвітлює й становище в музеї під час репресій, коли працівники (Д. Яворницький, П. Козар, Т. Тесля,) звільнялись, заарештовувались і зникали невідомо куди [88]. Відомо, що в той час в СРСР ця проблематика була під забороною.
1960 роки ознаменувались виходом цілої низки власне музейних науково-популярних та наукових видань. Це путівники по музею 1960 та 1966 рр., каталоги кераміки (1964), нумізматики (1965) та зброї (1967), в яких було коротко викладено й історію музею в цілому й окремих музейних колекцій, що давало певне уявлення про музей у різні часи його існування, про склад та комплектування музейного зібрання й науково-дослідну роботу, яка розгорталась і тривала у ці роки в музеї. Коли з 1960 р. в Москві починає виходити серія книг з начерками з історії музейної справи в Росії [89; 90], то в статтях Д. Равикович, С. Овсянникової знайшли відтворення й сюжети з історії музейної справи на Катеринославщині у ХІХ — поч. ХХ ст. У цих працях містилися відомості про приватну колекцію О. Поля, Катеринославський музей ім. О.М. Поля, як творіння катеринославського міського самоврядування.
У 1969 р. виходить невеличка біобібліографічна книжечка І. Гапусенка про Д.І. Яворницького із серії «Біобібліографія вчених Української РСР», в якій було вміщено дуже стислу інформацію про музейну діяльність вченого [85, с. 20] та список праць Яворницького, в тому числі й з питань музейної справи. У 1960-х роках виходить низка статей М. Олійник-Шубравської, а у 1972 р. її монографія про Д.І. Яворницького [92], в якій вже докладно, на науковій основі розглядається життя та творчість вченого, і, зокрема, аспекти його музеєзнавчої діяльності.
Саме у 1969 р. музей відзначив своє 120-річне існування, і як результат наукової діяльності музейних співробітників у 1971 р. виходить друком збірник наукових праць музею «Наш край» [86]. У статтях директора музею — Г.Ф. Ватченко [84], заступника директора музею з наукової роботи — Г.І. Шевченка, наукових співробітників — Л.М. Сергєєвої, Л.П. Крилової, О.М. Огризкіної, В.С. Прокуди, М.І. Нікульченко, З.П. Шокотько, К.Б. Тихомирова було коротко відтворено історію музею, а головна увага приділена тогочасним питанням щодо діяльності музею в галузі науково-дослідної, науково-фондової, науково-експозиційної, науково-просвітницької роботи. Були розглянуті музейні колекції з археології та етнографії краю, історії запорозького козацтва, реліквій часів революції та Великої Вітчизняної війни, матеріалів про трудову звитягу на підприємствах Дніпропетровської області. Збірник наочно продемонстрував значне пожвавлення й поліпшення усіх видів музейної діяльності, відтворив ту хвилю ініціативи, творчих сил, які набув музейний колектив саме після 1963 р., коли директором музею було призначено Г.Ф. Ватченко, а посаду заступника директора з наукової роботи обіймав Г.І. Шевченко. Усі наукові напрацювання музейного колективу, як відомо, незабаром знайшли своє втілення у роботі щодо реконструкції музею, розширення музейних площ, оновлення музейної експозиції, побудови діорами «Битва за Дніпро», поповнення фондового зібрання та його наукового вивчення.
Хвиля публікацій про музей з’явилася у 1975 р., коли відчиняє для відвідувачів двері діорама, як один з відділів Дніпропетровського історичного музею. Але особливо кількість публікацій збільшується після 1977 року, як реакція на відкриття нової експозиції історичного музею, оформленої ленінградськими художниками. Як колись на початку ХХ ст., знову Дніпропетровський історичний музей привернув на себе увагу науковців, художників-дизайнерів, діячів музейної справи, громадськість, перетворившись на школу передового досвіду (1978 р. — нарада директорів музеїв) в галузі музейного експозиційного мистецтва.
Кожний зал музею було оформлено оригінально, у відповідності до історичної епохи, які змінювали одна одну у хронологічній послідовності й мали свої зовнішні характерні риси, що визначалися одним—двома словами — «археологія», «козацтво», «абсолютна монархія», «промисловий бум», «революція», «соціалістичне будівництво», «війна і пам’ять», «розвинутий соціалізм», «народна творчість» (виставкова зала). Вперше в музейній практиці в одному з залів музею (№8) було встановлено величезний екран для показу слад-фільму «Наш край», де у 20-ти віконцях проецирувались кольорові слайди, створюючи неповторну картину про тогочасну Дніпропетровську область, її природні багатства, промислово-аграрний, культурний та кадровий потенціал. Це було своєрідне доповнення до оригінальних музейних предметів, які експонувались в залі № 8, відтворюючи сьогодення краю. Про це писали в газетах, журналах, в наукових статтях в різних музейних та культурологічних виданнях впродовж 1970-1980-х рр. [111-113; 117; 118; 121; 124; 125; 128; 132; 133; 138]. Музейній експозиції ДІМ був присвячений окремий випуск збірника «Музейное дело в СССР» 1979 р. [123]. У ці ж роки було видано й низку суто музейних видань — декілька буклетів та путівників по діорамі, історичному музею, музею історії релігії та атеїзму, 4 каталоги (кам’яних баб, більшовицьких листівок, стародруків та раритетних книг), з яких вимальовувалась історія музею, стан та формування окремих колекцій та усього музейного зібрання. З 1991 р. музей поновлює, а вірніше сказати започатковує, регулярне видання наукових збірників, в яких друкувалися як статті наукових співробітників музею, так і праці вчених вищих учбових закладів, краєзнавців тощо. За 1991-2008 рр. вийшло 10 випусків наукових збірників музею, які містять матеріали про історію музею, дають уявлення про науково-дослідну роботу музею, напрямки удосконалення роботи музею з різними категоріями відвідувачів тощо [їх перелік див. у 116].
Карколомними для музею, як і всієї країни, були 1989-1990 рр., коли музей у пресі звинувачували у перекрученні історії, підтасовці фактів в угоду партійно-владним структурам, знищенні низки найцінніших колекцій, зокрема козацької, й приниженні значення цих матеріалів в історії краю. Читаючи газетні опуси, інколи здавалось, що саме музей винен в усіх негараздах, що накопичились тоді в країні. Безперечно, криза торкнулася музеїв, і музейні працівники добре усвідомлювали, що, оскільки застаріли підручники історії, то потребують перебудови й музейні експозиції. Тим більше, що в фондах музеїв, і зокрема Дніпропетровського історичного, в архівних сховищах, в особистих архівах багатьох мешканців краю зберігались матеріали, які могли відтворити увесь спектр різноманітного, різнобарвного життя регіону в усіх його сферах. Музейні працівники винні були відповідати на закиди у їхню адресу щодо фальсифікації історії. Тому з’являється низка подібних публікацій та відповідей на них [98; 115; 122; 127]. Але головною відповіддю було створення в музеї етапної виставки «Це не повинно повторитися» — про сталінські репресії 1920-1950-х рр., голодомор 1932-1933 рр., та початок реекспозиції музейних залів по усіх темах з історії краю. Але реекспозиція затягувалась, коштів не вистачало, доводилось самотужки, кустарно робити зміни й доповнення до постійної експозиції, а поки що створювати цікаві фондові колекційні, тематичні, проблемно-хронологічні виставки, на яких випробовувались окремі теми, комплекси, які повинні були увійти в оновлену експозицію музею. Ці процеси знайшли відображення у пресі, в різноманітних статтях про музей поч. 1990-х рр. [98]. Тоді ж з’явилась і низка публікацій про репресії 1930-х рр. В. Ченцова, Ю. Мицика, які проливали світло на життя музею, долю Д.І. Яворницького у «темні роки» сталінського режиму [126; 135-137].
Значна активізація досліджень про історію музею, стан розробки окремих напрямків музейної діяльності тощо, відбувається у 1995 р. до 140-річчя від дня народження академіка Д.І. Яворницького. У цей час вже повною ходою здійснюються дослідження епістолярної спадщини вченого, готується видання першого збірника листів діячів науки до Д.І. Яворницького, ведеться пошук листів самого вченого до різних респондентів. Тобто вводиться до наукового обігу значний комплекс епістолярних джерел з історії музею та про життя і діяльність Д.І. Яворницького. С.В. Абросимова, яка особисто підготувала значну частину листів до видання й зробила атрибуцію, опис, коментарі, увесь довідковий апарат до першого й наступних трьох випусків збірників епістолярної спадщини академіка, написала низку статей про життя й діяльність Яворницького, приділивши увагу й його внеску у розвиток музейної справи в Україні й розбудову Дніпропетровського історичного музею, зокрема. Здебільшого в них висвітлені питання щодо організації роботи музею у 1902-1940 рр. та історія комплектування музейного зібрання. Бібліографію С.В. Абросимової було видано музеєм окремою книжкою у 2003 р. [95] (наступні роки відтворено на музейному сайті [139]), навіть з назви праць, вміщених в ній, можна визначити ту музеєзнавчу проблематику, якою займається дослідниця протягом 1980-2000-х рр. У контексті вивчення життя та діяльності Д.І. Яворницького, каталогізації книжково-архівного фонду музею Абросимова оприлюднила цілу низку сюжетів з історії музею, формування музейного зібрання, подала характеристику сучасного стану багатьох музейних колекцій (листівки, книги, актові документи, епістолярні джерела, мапи) та ввела до наукового обігу цінні джерела, що зберігаються в музеї.
У ювілейному музейному збірнику 1995 р. було вміщено хронологію історії музею, статті до реконструкції музейної біографії. В подальшому у 1990-2000 рр., до 150-річного ювілею музею (1999 р.), друкується низка статей, окремих видань, де знайшли висвітлення факти музейного минулого, стан та перспективи розвитку музею до 2015 рр. [129]
У статтях С.В. Абросимової, О.В. Аліванцевої, В.М. Бекетової, Н.І. Капустіної, Л.О. Гайди, В.І. Лазебник, Т.О. Гребінник [119], В.С. Савчука, О.М. Бобкової [114], М.П. Чабана [134], В.М. Заруби [120] та інших висвітлені різні аспекти історії музею, життя та діяльність персоналій, які працювали в музеї, мали відношення до формування музейного зібрання, організації й проведення археологічних, етнографічних, історико-побутових експедицій музею у різні часи. Реконструйовані біографії, віхи музейної діяльності, бібліографія людей, причасних до створення музею, та музейних працівників, окрім А.Я. Фабра, Д.І. Яворницького, О.М. Поля, А.С. Синявського, також – Якова Грахова, Володимира Курилова, Василя Бабенка, Антоніни Скриленко, Павла Козаря, Олександра Бодянського, Миколи Костюка, Горпини Ватченко, Людмили Крилової-Єлінової, Віталія Прокуди, Галини Голубицької; окреслений внесок у розвиток музею та розробку його історії працюючих наукових співробітників, зокрема: С. Абросимової, О. Аліванцевої, В. Бекетової, Н. Василенко, Т. Зворикіної, Н. Капустіної, Л. Кокіної, В. Лазебник, Л. Маркової, А. Перкової, В. Сацути (підготовлено до видання), М. Сердюк, Н. Степаненко, Т. Цимлякової, Л. Чурилової, Н. Шейміної [93-110; 139]. Упорядковані їх біобібліографії, які складають музейну бібліографію, тому що саме ці музейні працівники є авторами більшості музейних публікацій з історії музею, усіх напрямків музейної діяльності. До реконструкції історії музею долучилися також молоді співробітники — архівіст К. Тележняк [130] та археолог Ю. Фанигін. Зокрема, останній у співавторстві із науковцями університету успішно працює над реконструкцією історії музею в роки німецько-фашистської окупації [131]. Саме завдяки науковим та науково-популярним працям зазначених та інших працівників музею й формується образ музею в історіографії початку ІІІ-го тисячоліття, як одного з провідних музейних закладів України.
Аналіз праць про музей дозволяє визначити ті проблеми, аспекти, періоди в біографії музею, які ще залишаються не висвітленими. А саме, більш детального вивчення потребують періоди — 1920-1941 рр., 1946-1960 рр., часи перебудови музею 1968-1977 рр., потребують реконструкції, аналізу й осмислення 1980-1991 та період 1992-2008 рр. «Білою плямою» є історія створення музейної філії — антирелігійного музею у 1930-х рр. Якщо питання з історії формування музейного зібрання, окремих його колекцій, ролі меценатства у цій роботі, про діяльність музею в розвитку музейної справи в області та Україні, постановку й розвиток науково-дослідної, науково-просвітницької, виставочної роботи музею, внесок колективу музею у краєзнавство, дослідження життя й наукової спадщини академіка Д. Яворницького, археології, літературної історії краю, історії запорізького козацтва, більш менш вивчені, то майже недослідженими є проблеми експозиційної роботи протягом існування музею, взаємовідносини музею з владними структурами, громадськими організаціями тощо. Безперечно, у невеличкій статті важко окреслити в усій повноті ступень розробки історії музею, а тим більше виокремити з літератури той образ музею, який формувався впродовж 160 років, ті характерні риси, якими наділяли його дослідники на різних етапах функціонування музею у відповідності до реалій часу. Тому в цьому повідомленні зроблена спроба окреслити головні проблеми, які виникають на цьому шляху, та визначити етапи розробки даної теми, що є невід’ємною складовою роботи по реконструкції загальної, комплексної історії музею і потребує окремого серйозного дослідження.
Бібліографічні посилання
Література про музей до 1940 р.
1. Археологический съезд в Екатеринославе // Исторический вестник. — 1905. Т. 100, № 9. — С. 979.
2. Бабенко В.А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. — Екатеринослав, 1905. — 144 с.
3. Білий В. З скарбів Катеринославського краєвого музею // Зоря. — 1926. — № 8.
4. Біляшівський М. Наші національні скарби. — К., 1918. — С. 4.
5. Быков А.В. Задачи Екатеринославской архивной комиссии // Отчет о деятельности Екатеринославского научного общества, год 2-й, № 6. — Екатеринослав, 1903. — С. 81.
6. Браунер А.А. Екатеринославский областной музей имени А.Н. Поля // Школьные экскурсии и школьный музей. — Книжка 4. — 1915. (Отдельный оттиск).
7. Рец В.Б. На кн.: Каталог коллекции древностей А.Н. Поль в Екатеринославе /Сост. К. Мельник. К. 1893 // ИВ 1893. Т. 54, № 12. — С. 930.
8. Вертоградов И.Ф. Памяти А.Н. Поля. По поводу 20-летия со дня его смерти. Екатеринослав 1910. — С. 16-19, 26. (Перевидання — Дніпропетровськ, 1997).
9. [Грахов Я.Д.] Об устройстве общественного музеума в городе Екатеринославе // ЕГВ: Приб. — 1849. — 19 марта.
10. [Грахов Я.Д.] О найденных древностях // ЕГВ: Приб. — 1852. — 7 июня.
11. [Грахов Я.Д.] Описание Екатеринославского общественного музеума // ЕГВ: Приб. — 1852. — 21, 28 июня.
12. Горб А. Кубло націоналістичної контрреволюційної пропаганди [Про роботу історико—археологічного музею]. // Зоря. — 1933. — 27 серпня.
13. Данілов В. Катеринославський музей //Рада. — 1908. — 23 жовтня.
14. Данилов В.В. Екатеринославский областной музей имени А.Н. Поля // Исторический вестник, 1907. Т. CVII, № 3. — С. 1921-1032.
15. Днепровская молва, 1902, февраль. (Про музей).
16. Доклад по вопросу о способе наилучшей организации областного музея имени А.Н. Поля // Вестник Екатеринославского земства. 1905, 24 февраля, № 8. — С. 167-168.
17. Доклад представителя Екатеринославского научного общества В.В. Курилова Екатеринославскому губернському дворянскому собранию «Об организации Екатеринославского областного музея имени А.Н. Поля и Екатеринославского ботанического сада». — Екатеринослав. 1904, декабрь.
18. Доклад представителя Екатеринославской губернской земской управы М.В. Родзянко ХХХІХ очередной сессии Екатеринославского губернского земского собрания «О способе наилучшей организации областного музея имени А.Н. Поля». — Екатеринослав, 1904.
19. Дубровский В.В. Музеї на Україні. — Х., 1929.
20. Екатеринославский юбилейный листок. 1887, 21 травня. (Про музей Поля).
21. Журнал заседания президиума Екатеринославского Губернского исполнительного комитета. 20 апреля 1917, 13 мая, № 55. — С. 4 [Про музей ].
22. Журнал заседания Совета Екатеринославского областного музея им. А.Н. Поля // ЛЕ УАК. 1911. Вип. 7.
23. Исторический очерк Екатеринославского реального училища за двадцать пять лет его существования 1875-1900. Екатеринослав. 1901. — С. 63.
24. Исторический очерк возникновения Екатеринославского высшего горного училища. 1899-1904. Екатеринослав. 1904. — С. 114.
25. Каталог коллекции древностей А.Н. Поль в Екатеринославе. Вып. 1 /Сост. К. Мельник. – Киев. 1893.
26. Козар П. Дніпропетровський краєвий історико-археологічний музей // Український музей. Збірник. — Харків, 1928. Т. 1. — С. 262.
27. Козар П. Катеринославський краєвий музей // Зоря. — 1926. — № 8.
28. Козар П. З життя музею // Зоря. 1925. — № 11.
29. Козар П.А. [П.К.] В нашім краєвім музеї // Зірка. Катеринослав. 1925. 20 жовтня.
30. Козар П.А. [П.К.] Цінні знахідки // Дніпропетровська газета. 1943/ 6 квітня.
31. Краевые учреждения СССР: Справочник. Ленинград, 1927.
32. Курилов В.В. Об основании Научным обществом в г. Екатеринославе Ботанического сада с музеями естественно-историческим и археологическим // Труды Екатеринославского Научного общества. — Екатеринослав, 1901. — С. 23-27.
33. Курилов В.В. Об организации Екатеринорславского областного музея имени А.Н. Поля и Екатеринославского ботанического сада //Письмо Екатеринославскому губернскому дворянському собранию от Екатеринославского научного общества. — Екатеринослав: Типография Екатер. губ земства. Отдельный оттиск. 1901. — 7 с.
34. Лист з Катеринослава [Про Катеринославський музей]. // Рада, 1913. № 184.
35. Локоть Ф. Столетие Екатеринославской классической гимназии 1805-1905 гг. Краткий исторический очерк. — Екатеринослав, 1908. — С. 175.
36. Матвієвський П. 25 річчя Дніпропетровського краєвого історико-археологічного музею // Дніпропетровський краєвий історико-археологічний музей: Збірник — Дніпропетровськ, — 1929. — С. 5-42.
37. Матвієвський П. З роботи Дніпропетровського краєвого музею// Комуніст, — 1927, 20 травня.
38. Матвієвський П. Історико-археологічна експедиція на Дніпрельстан // Зоря, — 1927, — № 12.
39. Машуков В. Воспоминания о городе Екатеринославе. Екатеринослав, — 1910. — С. 70.
40. Музей г. Поля // ИВ. 1988, Т. 33, № 7. — С. 210.
41. Музей им. А.Н. Поля // Археологическая летопись Южной России. — 1903, — № 6.
42. Набиркин Н.А. Сведения об историческом развитии г. Екатеринослава. — Екатеринослав. — 1910.
43. Наши музеи // Календарь на 1917 год. — Петроград. — С. 147-149.
44. Науково-дослідчі музеї // Наука на Україні, — 1927, — № 2/4. — С.87.
45. Областной музей имени А.Н. Поля; Археологические находки; Раскопки Д.И. Эварницкого (Сообщения) // Киевская старина. 1902. № 10. — С. 28-29.
46. Областной музей имени А.Н. Поля // ИВ, 1905, Т. 99, — № 1. — С. 365-366.
47. Областной музей имени А.Н. Поля в Екатеринославе // Археологическая летопись Южной России. 1903. — № 5. — С. 336.
48. Об устройстве дендрологического садика при областном музее имени А.Н. Поля // Вестник Екатеринославского земства. — 1903. — № 6. — С. 5-8.
49. Об устройстве общественного музеума в городе Екатеринославе.// Екатеринославские губернские ведомости, 1849, 19 марта. Прилож.
50. Общественный музеум в Екатеринославе // Журнал Министерства народного образования. 1849, июль. — С. 10-14.
51. О раскопках и приобретениях для професоро музея в Екатеринославе, сделанных професором Д.И. Эварницким // Киевская старина. 1904. — № 1. — С. 19-20.
52. Освящение здания музея имени А.Н. Поля./ /Вестник Екатеринославского земства, 1905, — № 37. — С. 936-940.
53. Отчеты о поступлениях Екатеринославского областного музея имени А.Н. Поля с 1 апреля по 1 мая истекшего года и за май 1905 г. // Вестник Екатеринославского земства. 1905, 23 июня, — № 25. — С. 610-611.
54. Отчет о состоянии Екатеринославского коммерческого училища за 1905-1906 учебный год. Екатеринослав, 1907. — № 12. — С. 40.
55. Письмо Екатеринославского научного общества в редакцію // Вестник Юга, 1901, 6 мая.
56. План губернського земского естестенно-исторического музея // Степь. — 1886. № 19. — 11 мая. — С. 281-283.
57. Поль А.Н. (некролог) // Ист. вест. 1890. Т. 42. — № 10. — С. 275.
58. Про колекцію О.М. Поля // Приднеднепровье. Календарь ежегодник за 1909. — Екатеринослав, 1909. — С. 216-217.
59. Р-ко, Т. Катеринославський краєвий музей //Зоря. 1926. — № 4.
60. Синявский А.С. А.Н. Поль. — Екатеринослав, 1905.
61. Скрыленко А. Екатеринославский областной музей им. А.Н. Поля // Киевская старина. 1905, июль-август. — С. 52-57.
62. Скрыленко А. Областной музей им. А.Н. Поля в Екатеринославе // Археологическая летопись Южной России. 1903. — № 3-4.
63. С. Л. Андрей Яковлевич Фабр // Приднепровский край. Иллюстрированный отдел. — 1899. — 25 ноября.
64. Собрание Екатеринославского научного общества 9 октября 1904 г., посвященное памяти члена Научного общества графа Ф.Э. Келлера. Екатеринослав, 1904. — С. 3-4.
65. Строменко В. К XIII археологическому съезду. Церковные древности Екатеринославского и Александровского уездов // Вестник Екатеринославского земства. 1905. — № 26.
66. Сумцов Н. Об этнографическом изучении Екатеринославской губернии // Сб. ст. Екатеринославского научного общества по изучению края. — Екатеринослав, 1905.
67. С. Ч. Совет солдатских депутатов о памятнике Екатерине ІІ // Екатеринославская земская газета. 1917. 30 апреля. — № 41.
68. Терещенко А.В. Очерки Новороссийского края. — СПб.: В Типографии Императорской Академии Наук, 1854. — С. 9-10.
69. Топоровский Б. Еврейский «отдел» в Екатеринославском областном музее имени А.Н. Поля // Еврейская старина. 1912, — № 3. — С. 338-339.
70. Труды XIII Археологического съезда в Екатеринославе. 1905 г. — М., 1907. Т. I-III.
71. Указ Президії Верховної Ради УРСР про присвоєння Дніпропетровському історичному музею імені Д.І. Яворницького // Коммунист 1940, 12 октября, — № 238/6414.
72. Шмаков И. Археологический музей А.Н. Поля // Екатеринославские губернские ведомомсти. — 1888. — 6 февраля, — № 10. — С. 4.
73. Шмаков И. А.Н. Поль. Некролог // Екатеринославские губернские ведомости. — 1890. — № 53.
74. Эварницкий Д.И. Екатеринославский краевой музей // Молодая кузница. 1924, — № 9-10, декабрь.
75. Эварницкий Д.И. К истории нашего края // Вестник Екатеринославского земства. 1904. – 2/3 – С. 61-62.
76. Эварницкий Д.И. Забытая коллекция древностей //Екатеринославские губернские ведомости. 1897, № 267.
77. Эварницкий Д.И. Музей А.Н. Поля // Исторический вестник, 1890, № 12. — С. 794-797.
78. Эварницкий Д.И. Каменные бабы // ИВ. — 1890. Т. 41, № 7. — С. 184-194.
79. Эварницкий Д.И. Скифская жертвенная чаша // ИВ. — 1889. Т. 36, — № 3. — С. 720-722.
80. Южно-русская областная сельскохозяйственная, промышленная и кустарная выставка в Екатеринославе. — Екатеринослав, 1910. — С. 206.
81. Яворницкий Д.И. История города Екатеринослава. — Д., — 1989. [Про музей — С. 181-182, 183-184].
82. Яворницький Д.І. Народний музей у Катеринославі // Червоний шлях, 1923, — № 3, — С. 154.
83. Я. Г. Екатеринослав: Корр. «Одеск. вестн.» // ОВ. — 1879. — 6 мая.
Література про музей 1940-1972 рр.
84. Ватченко Г.Ф. Дніпропетровський історичний музей за роки радянської влади // Наш край. Збірник праць з археології, історії та музеєзнавства. — Вип. 1. — Д.: Промінь, — 1971. — С. 7-17.
85. Гапусенко І.М. Дмитро Іванович Яворницький. — К., 1969. — 60 с.
86. Наш край. Збірник праць з археології, історії та музеєзнавства. Вип. 1. — Д.: Промінь, 1971. — 160 с.
87. Мезенцева Г.Г. Музеи Украины, 1959. — 180 с. [Про музей — С. 13, 38-39, 112-114, 160].
88. Міллер М. Доля українських археологів під совєтами // Записка Наукового товариства імені Т. Шевченка. СLXXIII. Париж — Чикаго, 1962. — С. 120-124.
89. Овсянникова С.А. Частное коллекционирование в России в пореформенную епоху (1861-1917 гг.) // Очерки истории музейного дела в России. — М., 1960. Вып. 2. — С. 66-144. [Про музей — С. 73].
90. Равикович Д.А. Музей местного края второй половины XIX — нач. XX века (1861-1917 гг.) // Очерки истории музейного дела в СССР. М., 1960. Вып. 2. — С. 145-223. [Про музей — С. 163, 178, 184, 186, 190, 198].
91. Шаповал І.М. В пошуках скарбів. — Київ, 1963.
92. Шубравська М.М. Д.І. Яворницький. Життя, фольклорно-етнографічна діяльність. — К., 1972.
Окремі видання про музей 1970-2000-х рр..:
А) біобібліографічні видання про співробітників музею, в яких міститься музейна бібліографія:
93. Вона знає, вона вміє… Біобібліографія до ювілею Н.М. Шейміної, завідуючої відділом історії сучасності Дніпропетровського історичного музею. — Д., — 2005. — 8 с.
94. Г.Ф. Ватченко: віхи біографії. Біобібліографія до 80-річчя від дня народження директора Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького з 1963 по 1983 рр. / Ред. кол: Капустіна Н.І., Бекетова В.М. та ін. — Д., — 2003. — 10 с.
95. За професією — історик, за покликанням — учений. Біобібліографія до 50-річчя від дня народження Абросимової С.В., провідного наукового співробітника Дніпропетровського історичного музею, кандидата історичних наук. / Ред. колегія: Капустіна Н.І., Бекетова В.М. та ін. — Д.: Видавничий центр ДОУНБ, — 2003. — 30 с.
96. Зберігач. Дослідник. Фахівець. Біобібліографія до ювілею старшого наукового співробітника ДІМ Наталії Олексіївни Степаненко. — Д., — 2006. — 12 с.
97. Зберігач старожитностей. Біобібліографія до ювілею М.Й. Сердюк, старшого наукового співробітника Дніпропетровського історичного музею. — Д., — 2007. — 8 с.
98. Здійснення мрії. Біобібліографія до ювілею Бекетової В.М., заступника директора з наукової роботи Дніпропетровського історичного музею, кандидата історичних наук / Ред. колегія: Капустіна Н.І., Гайда Л.О., Малієнко Ю.М. — Д., — 2004. — 20 с.
99. Лідер. Біобібліографія до ювілею Зворикіної Т.І., головного зберігача Дніпропетровського історичного музею / Ред. кол. Н.І. Капустіна, В.М. Бекетова, С.В. Абросимова, Ю.М. Малієнко та інш. — Д., — 2005. — 13 с.
100. Літописець краю. Біобібліографія до ювілею Лазерник В.І., завідуючої відділом Дніпропетровського історичного музею / Автор-упорядник: В.М. Бекетова, Малієнко Ю.М. — Д.: Видавничий центр ДОУНБ, — 2005. — 18 с.
101. Музей — це доля. Біобібліографія до ювілею старшого наукового співробітника Дніпропетровського історичного музею Т.М. Цимлякової. / Упорядники В.М. Бекетова, Ю.М. Малієнко — Д., — 2006. — 10 с.
102. Натхненна відданість справі. Біобібліографія з нагоди ювілею завідуючої відділом будинку-музею Д.І. Яворницького А.І. Перкової / Редактори: С.В. Абросимова, В.М. Бекетова, Ю.М. Малієнко. — Д., — 2007. — 16 с.
103. Подорож по сторінках життєпису. Біобібліографія до ювілею О.В. Аліванцевої — завідуючої науковими відділами «Музей «Літературне Придніпров’я» та «Музейний центр О.П. Блаватської та її родини» Дніпропетровського історичного музею / Редак. колегія: Капустіна Н.І., Бекетова В.М., Ю.М. Малієнко та ін. — Д., — 2007. — 24 с.
104. Промисловість області в надійних руках… Біобібліографія до ювілею Л.С. Кокіної, старшого наукового співробітника Дніпропетровського історичного музею / Упорядник: Бекетова В.М. Ред. Колегія: Н.І. Капустіна, В.М. Бекетова, Ю.М. Малієнко та ін. — Д., — 2006. — 8 с.
105. Сацута В.М. Прокудо Віталій Степанович — дослідник історії Великої Вітчизняної війни. Науковий консультант діорами «Битва за Дніпро» // Як створювалась діорама. До 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні та 30-річчя створення діорами «Битва за Дніпро». — Д.: — АРТ-ПРЕС, — 2005. — 23 с.
106. Служіння богині Кліо. Біобібліографія до 50-річчя від дня народження Чурилової Л.М., завідуючої археологічним відділом Дніпропетровського історичного музею / Упорядники.: Бекетова В.М., Сердюк М.Й. — Д., — 2004. — 11 с.
107. Радість життя в моїм серці співає. Біобібліографія до ювілею Н.Є. Василенко, старшого наукового співробітника Дніпропетровського історичного музею / Ред. колегія: Н.І. Капустіна, В.М. Бекетова, Ю.М. Малієнко та ін. — Д., 2006. — 24 с.
108. Райський куточок духовного спокою і натхнення… Біобібліографія, присвячена світлій пам’яті Г.А. Голубицької, старшого наукового співробітника Дніпропетровського історичного музею / Упорядники: С.В. Абросимова, В.М. Бекетова, Н.О. Степаненко. Ред. колегія: Н.І. Капустіна, В.М. Бекетова, Ю.М. Малієнко та ін. — Д., 2006. — 12 с.
109. Талант спілкування. Буклет. Біобібліографія до 50-річчя від дня народження Капустіної Н.І., директора Дніпропетровського історичного музею / Упорядник: В.М. Бекетова. — Д.: АРТ-ПРЕС, 2004.
110. Historia… lux veritas. Біобібліографія до 60-річчя Людмили Маркової, завідуючої відділом історії України 1917-1945 рр. Дніпропетровського історичного музею / Упоряд. А.С. Журба, Ю.М. Малієнко. — Д., 2004. — 12 с. Б)
інші видання:
111. Асаев В. Заново рожденный. [Репортаж о торжественном открытии обновленного исторического музея в городе Днепропетровска]. // Днепровская правда. 1977. 8 мая
112. Ахматов С. Вторая молодость музея // Правда Украины. 1977. 14 мая.
113. Бондаренко Л. Второе рождение музея. [Новая экспозиция музея им. Д. Яворницкого]. // Днепр вечерний. 1977. 8 мая.
114. Бобкова О.М. А.Я. Фабр: Портрет администратора на фоне эпохи / Под ред. и вступ. ст. А.А. Непомнящего. — Симф., 2007. — 312 с. (Про музей — С. 191-196.)
115. Вакуленко К. Історія з історичним: [Про ДІМ ім. Д.І. Яворницького]. // Культура і життя. 1987. 21 червня.
116. Видатні особистості: музейна персонал істика. [Матеріали обласної музейної наукової конференції до Міжнародного дня музеїв та 75-річчя Дніпропетровської області]./ Упорядн.: Бекетова В.М. Вип. 10. — Д.: АРТ-ПРЕС, 2008. — 336 с.
117. Герасименко С. По нових залах. [Історичний музей ім. Д. І. Яворницького]. // Радянська Україна. 1977. 27 травня.
118. Герловина Э. Днепропетровский исторический: новый образ музея // Декоративное искусство СССР. 1978, — № 11. — С. 8-11
119. Гребенник Т.А. Как в Екатеринославском Высшем Горном Училище хотели создать музей им. А.Н. Поля // Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: «Історія і філософія науки і техніки». — Д., — 1998. — Вип. 3. — С. 91-96.
120. Заруба В.М. З вірою в українську справу: Антін Степанович Синявський. — К., — 1993.
121. Зобенко О. Новосілля. [Після реконструкції відкрито ДІМ]. // Культура і життя. 1977. 19 травня.
122. Конарєва Л. Тіні забутих предків. [Нотатки після недавньої екскурсії по залах ДІМ]. // Прапор юності. 1989. 26 жовтня.
123. Коротков В.И., Ривин В.Л. Из опыта художественного проектирования экспозиции // Музейное дело в СССР. — М. — 1979. — С. 75-86.
124. Маневич И. Драгоценный сплав. [Общественный просмотр и обсуждение экспозиции ДИМ после реконструкции, в связи с выдвижением на соискание Государственной премии УССР создателей экспозиции]. // Днепр вечерний. 1978. 14 июля.
125. Михайлюк Л. Искусство музейной экспозиции. [ДИМ им. Яворницкого]. // Искусство. — 1979, — № 1. — С. 23-26.
126. Мицик Ю.А. Яворницький під наглядом ВКП(б) та НКВД //Регіональне та загальне в історії. Зб. мат. кон. — Д., 2005. — С.24-26.
127. Рябуха Ю.Є. ДІМ вікнами в минуле // Культура і життя. 1990. 28 січня.
128. Семенов И. Второе рождение музея. [Торжественный вечер, посвященный открытию после реконструкции ДИМ]. // Днепр вечерний. 1977. 8 мая.
129. Скарби Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Альбом / Автори й упор.: Капустіна Н.І., Бекетова В.М. — Д.: АРТ-ПРЕС, 2005.
130. Тележняк К.О. Роль В. Строменка в історії Катеринославського музею ім. О.М. Поля // Видатні особистості: музейна персоналістика. [Матеріали обласної музейної наукової конференції до Міжнародного дня музеїв та 75-річчя Дніпропетровської області]. / Упорядн.: Бекетова В.М. Вип. 10. — Д.: АРТ- ПРЕС, — 2008. — С. 243-249.
131. Тесленко Д.Л., Фанигін Ю.Ю., Тесленко О.І. Діяльність зондерштабу прадавньої історії оперативного штабу «Рейхляйтер Розенберг» у генеральній окрузі «Дніпропетровськ» (1942-1943 рр.) // Вопросы германской истории: Сб. науч. ст. / Отв. ред. С.И. Бобылева. — Д.: Пороги, — 2007. — С. 382-394.
132. Тверская Л. В ногу со временем. Размышления после посещения комплекса ДИМ // Днепровская правда. 1977. 30 ноября.
133. Ткан А. Художній образ історії. [Про ДІМ]. // Культура і життя. 1979. 22 лютого.
134. Чабан М.П. На дорозі з минулого в майбутнє // Костюк М. Поруч з Яворницьким. Спогади писаря козацького батька. Документальне видання. Д.: ІМА-ПРЕС, — 2008. — 192 с.
135. Ченцов В.В. Натхненник української націоналістичної контрреволюції // Хроніка-2000. — Київ. — 1996. — Вип. 16. — С. 191-207.
136. Ченцов В.В. Ідеолог українського націоналізму // Відроджена пам’ять: Книга нарисів. — Д., — 1999. — С. 106-121.
137. Ченцов В., Куделя Д. «За відсутністю доказів» // Там само. — С. 441-448.
138. Шаповал І.М. Історичний музей ім. Д.І. Яворницького //Український історичний журнал. — 1978, — № 7. — С. 159-160.
139. http.\\www.www.museum.dp.ua
Автор: Бекетова В.М. – заст. дир. ДІМ з наукових питань
Джерело: Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160-річчю заснуван¬ня Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворннцького) Вин. 11. — Д.: АРТ-ПРЕС. 2009. – 608 с.
