Чудовий букет (з історії петриківського розпису)

МЕТА:

  1. Гармонійний розвиток дитини, формування творчої активності, вихо-вання музейної культури;
  2. Дати основні відомості і поняття про петриківський розпис і його традиції, як історичного народного промисла; дати поняття про основні прийоми розпису.
  3. Виховати почуття прекрасного, поняття краси, рідного краю, почуття любові до Батьківщини, інтересу до історії українського народу.

МЕТОД: театралізація

ОБЛАДНАННЯ:

  1. Українські народні костюми (для ведучих).
  2. Мальовки.
  3. Розписні різнофонові шкатулки.
  4. Дерев’яний різнофоновий посуд.
  5. Витинанки.
  6. Фарби.
  7. Жовток.
  8. Пензлі.
  9. Паличка із очерету.
  10. Розпис на папері (вази, букети, птахи).
  11. Чисті заготовки, папір.
  12. Вироби палеху, хохломи.
  13. Букет із трави, квітів і ягід, використаних в розписі, як моделі і фарби.
  14. Цибуля.

(У залі продавці з трьома ярмарочними лотками. Продавці в українсь-кому народному одязі – один за одним пропонують свій товар: шкатулки, мальовки, посуд, витинанки. Тут і букети з трав, квітів, ягід, зображених в розписах. На прилавках також розміщені пензлі, фарби, яєчний жовток в розписаній баночці.)
Співробітник музею:  Дітки, подивіться навколо себе – яке тут все різноманітне, казкове! А які веселі продавці пропонують нам свій товар! А чи знаєте, куди ми з вами потрапили?
(Діти намагаються дати відповідь. Якщо хтось називає розпис, ведучий хвалить малюка і пропонує послухати продавця.)
Давайте послухаємо, що нам розкажуть.
І продавець: Проходьте, проходьте, будь ласка, дітки та подивіться, що у мене є. Такого Ви більше ні у кого не побачите! Купуйте мої розписи! Подивіться, які вони яскраві, різнобарвні! У нашому селі Петриківці давно малювали ось такими яскравими фарбами – червоного, жовтого, зеленого, синього кольору. Раніше такі яскраві малюнки робили прямо на стінах своїх осель – немов всі квіти та птахи вирішили залишитись живими в саму люту зимову пору. Прикрашали оселі і в середині – розписували печі і, навіть, стелі. Бачачи навколо себе таке квітучу природу, людям хотілося зробити свої оселі якомога гарніше, і жінки-майстрині малювали на білосніжних стелях кольоровими глинами і сажею диковині квіти, ягоди, птахів. Ще розписували скрині, колиски, шкатулки, вази. Потім стали малювати на папері і ці малюнки переводили на стіни. А ви знаєте чим малювали? (Діти відповідають)
Правильно! Фарбами. А як ви гадаєте, з чого робили ці фарби? (Діти відповідають) Тоді ще не було спеціальних заводів, і люди робили фарби самі, підбираючи їх з рослин. Давайте подивимось мій букет і спробуємо визначити, із якої рослини який колір виходить:
зелений – з пирію;
синій – з квітів проліска;
жовтий – з пелюсток соняшника, цибулиння;
оранжевий – з кори молодих гілок яблунь;
фіолетовий – з ягід бузини і шовковиці;
червоний – з соку вишні, калини, буряка.
(Діти вибирають всі квіти з вази, що стоїть на прилавку).
Сік розводили на молоці і жовтку. А, може, ми теж спробуємо зробити фарби?
(Разом з дітьми робимо якусь фарбу)
Співробітник музею: Бачите, дітки, які фарби? І цими фарбами можна малювати. Зелена фарба зроблена з трави, червона – з ягід спілих, жовта – з соняшника.
І продавець: А тепер підходьте сюди, діти! Я вам запропоную зараз найкращі розписні скрині, шкатулки, тарілки і розповім, як малюють ці чудові квіти. В українських хатах господині намагались прикрасити все: і стіни, і меблі, і посуд. Подивіться на тарілку – вона розписана простими квітами, які ростуть в лузі. З давніх-давен, коли петриківський розпис тільки-но з’явився, майстрині писали на зеленому тлі, чи на світлому дереві, як по цій чашці (показує розписний посуд із фонду музею). А ще писали на коричневому тлі. В наш час стали розписувати на чорнім, зверху розпис покривали лаком – світлим і блискучим. І виходили такі гарні і надзвичайні речі – скриня, тарілка, солодка, шкатулка.
А тепер давайте ми з вами подивимось, які квіти малювали. Уважно подивіться на розписи. Ви побачили гвоздики, рожі, жоржини, піони, айстри, ромашки. А які ягоди малювали? (Діти висловлюють свої припущення). Так, калину, полуниці, виноград. Проте, наш букет буде не повним і не таким гарним, якщо ми до нього не додамо трохи зелені, адже це два головних кольори. Червоний і зелений прекрасно доповнюють один одного, роблять букет яскравіше і виразніше. Які ж трави ми з вами сюди додамо? (Діти вибирають трави з вази, порівню-ють їх з розписами. Це листя дубу, хмелю, папороті)
В нашому букеті ми бачимо також рослини, які не ростуть в саду чи в полі. Це – казкові рослини, створені фантазією майстрів. Ось бу-рячок. Як ви гадаєте, чому він так називається? На що він схожий? (Схожий на маленьку червону кульку.) А ось кучерявка. Як ви гадаєте, чому ця квітка так називається? (Складається з численних завитків, немов неслухняні кучері у дівчини).
Тепер перед вами, мабуть, найцікавіша квітка. Спробуйте відга-дати, як вона називається? Не виходить? Ну, добре, я вам допоможу трохи. Подивіться, що у мене в руці (показує цибулю). Вірно, цибуля. І квітка схожа на неї, ось і назвали її „цибулька”. Цікава назв? А ви хотіли б узнати як її малюють? (Показує і пояснює). Мабуть, тепер хто-небудь сам захоче спробувати? Хто самий сміливий? (Малюють усі. Малюнок залишається малюку на пам’ять). А цю ягоду ми вже знаємо. Як вона називається? (калина). А чи знаєте, як її малювати? Ось такі апетитні ягідки. Подивіться уважніше. Пальцем. (Викликає малюка). Пальчик опус-каємо у фарбу, потім в жовток і малюємо. Правда, цікаво? А щоб малюнок був ще гарніше і ще більше схожим на справжній жовтий букет, малюємо не чистими фарбами, а змішуємо їх – тоді малюнок стає ще більш яскравим. (Показує готовий розпис).  А тепер давайте візьмемо чарівну паличку. Ви здогадались, що це за паличка? Такими паличками загостреними паличками проводили тоненькі рисочки на свіжонамальованих листочках.
Співробітник музею:  Ось, діти, як, виявляється, малюють такі дивні квіти – цибульки, кучерявки, бурячки і такі смачні ягоди. А на цій тарілці притаївся казковий райський птах. І на цій? Мабуть, ви їх впізнали? (Діти намагаються впізнати птахів).
Це, діти, півні. Ще тут є зозулі і перепелиці. А тепер підійдемо до другого продавця і подивимось, що він нам покаже.
ІІ продавець: Підходьте, підходьте, дітки, ближче! Я вам покажу те, без чого українська хата не була б справжньою українською – це розмальовані рушники, які називають мальовками. Називаються вони тому так, бо їх малювали на звичайному папері, а потім прикрашали ними стіни кімнат, карнизи, печі і, навіть, розмальовували паперові плетіння. Подивіться, як гарно було! (Демонструє мальовки). А ще у мене є ось такі гарні та яскраві мальованки (показує витинанку).
Співробітник музею: А ну, дітки, подивіться, чи це мальованки? Хіба тут квіти і ягоди намальовані пензлем? (З’ясовують, що це аплікація). Вірно, це аплікація. Деталі вирізують із кольорового паперу, а потім наклеюють на білий чи інший фон.
ІІ продавець: Такі аплікації називаються «витинанками». Раніше з давніх-давен папір наклеювали вишневим клеєм. Під час цвітіння і дозрі-вання ягід із дрібних ранок на корі вишень витікає смола. Це і є вишневий клей, вишневі сльози. Він – прозорий, а колір його буває від сріблясто-білого до темно-коричневого. Інколи в нього попадають жучки і мушки, і тоді він стає їх могилою. Вони засинають всередині кульки чи крапельки клею назавжди. Із таких шматочків клею маленькі модниці роблять собі «бурштинове» намисто і прикраси. Але зараз вже таким клеєм не користуються – купують звичайний клей. І які гарні речі виходять! Кожний з нас може спробувати зробити таку витинанку в подарунок матусі чи бабусі, сестричці чи подружці. А зображують на них квіти, трави, ягоди, птахів, людей, як і в петриківському розпису. Мальованки і витинанки – це теж робота петриківських майстрів, тільки витинанки намальовані не пензлем, а зроблені із яскравого кольорового паперу.
Співробітник музею:  Ось ми з вами і познайомились з петриківським розписом, таким древнім і, разом, таким молодим і гарним. А тепер, оскільки ми з вами на ярмарку, то усі повинні піти звідси з покупками. Давайте тепер підійдемо до продавців і спробуємо що-небудь купити на пам’ять – грошима у нас будуть правильні відповіді на питання
(Питання задають продавці).

  1. Що малюють петриківські продавці?
  2. Як і чим вони малюють?
  3. Якими фарбами вони розписують речі?
  4. Яке у них тло?
  5. Які речі розписують майстри?
  6. Що таке мальованки, витинанки?
  7. А зараз існує петриківський розпис?
  8. Яке призначення мальованок і витинанок?
  9. Чи Петриківка це? (І-й продавець пропонує купити палех, видаючи його за петриківський розпис).

Співробітник музею: Діти, подивіться на цей розпис. Хіба це Петриківка? Хіба цей розпис схожий на інші? (Діти виявляють різницю. І-й продавець пропонує Петриківку в холодних синіх тонах). Малята, зверніть увагу. Хіба це петриківський розпис? Давайте подивимось, чи малюють такі квіти в Петриківці (сині і зелені – основні кольори – з’явились в останній час: Петриківка розвивається).
(ІІ-й продавець пропонує хохлому).
Співробітник музею: Діти, а як на вашу думку, це Петриківка? Чому? (Діти виявляють різницю). Підведемо підсумки. Всі ми сьогодні з покупками, діти, але головне – ви познайомились з дивом петриківського розпису. Вам розповіли про його минуле та сьогодення, а ось майбутнє Петриківки за вами. Може, серед вас є майстри – казкарі, художники, які зможуть і іншим показувати цю чудову казку – невмирущі квіти. Коли ви прийдете сьогодні додому, спробуйте розписати яку-небудь дощечку, намалювати листівку на звичайному аркуші паперу, і вони зразу ж стануть найкращими подарунками, ну, а якщо вас спіткала невдача, не втрачайте надію – уміння прийде, треба тільки наполегливо працювати. А тепер ми вам дамо маленьке домашнє завдання: коли прийдете до-дому, подивіться, які речі у вашому домі розписані петриківськими майстрами, розкажіть про них своїм друзям.
(Діти прощаються з продавцями, із співробітником музею)

Автор: Капустіна Н. І. – директор ДІМ, Демченко С. – студентка ДДУ

Джерело: Музей і відвідувач: методичні розробки, сценарії, концепції. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – 148 с.