МЕТА:
- За допомогою одного предмета (колеса) простежити історію розвитку транспортних засобів.
- Сформувати у дітей уявлення про еволюцію. Простежити як винаходи давніх людей використовуються сьогодні.
- Познайомити з використанням колеса в різних галузях народного господарства. промисловості.
МЕТОД: бесіда
(Діти збираються у “внутрішньому дворику” музея.)
Співробітник музею: Діти, сьогодні я пропоную вам стати членами наукової експедиції, яка має назву “Котилося колесо”. Уявіть собі, що ми з вами вчені, і нам необхідно встановити, коли було винайдено колесо і де воно використовується. Згодні? (діти відповідають) Давайте поміркуємо: які речі нам потрібно взяти з собою, щоб досягти мети нашої експедиції. (Музейний співробітник показує, а діти називають предмети) Все це нам дуже знадобиться, але особливо карта та чарівне колесо! (розгортає карту та показує її дітям). На цій карті маршрут, за яким розпочне роботу наша експедиція. (на карті зазначено план першого поверху музею і маршрут з зупинками біля експонатів, до складу яких входить колесо)
Хто в нас буде провідником, щоб допомагати мені? Діти обирають провідника) Нашому провіднику я даю чарівне колесо, яке і поведе нас за маршрутом. (Бере карту і запрошує дітей уважно її роздивитись) Куди ж нам потрібно йти? (Карта вказує на 1 залу) Так, але до таємничого предмету цієї зали нас поведе чарівне колесо.
Отже, наша наукова експедиція починається! Провідник, готуй колесо! Давайте разом скажемо: “Колесо, котися!” (Йдуть слідом за колесом)
Ми потрапили до первісної людини. Саме тоді, п’ять тисяч років тому, людиною було винайдено колесо. Подивіться діти на слайди. Перед вами первісна людина. Жила вона дуже давно, багато тисяч років тому. Спочатку на Землі було тепло. Поступово клімат змінювався і з часом стало холодніше. Люди створюють рукотворне житло. Як ви вважаєте, де вони жили? (діти відповідають, ведучий показує макет печерної стоянки) В таких печерах люди ховались від непогоди, грілися біля вогнища. Але час іде вперед, людина навчилась обробляти землю, стали виліплювати посуд з глини, рибалити, винайшли човен (діти розглядають макет поселення рибалок).
В цій залі є справжній давній човен-довбня! Де він? (діти шукають та показують). Людина навчилась пересуватися по воді і, разом з тим, почала замислюватись, як можна швидше пересуватися суходолом. І згодом люди вигадали колесо. Десь воно тут є, давайте його знайдемо (діти зупиняються біля залишків возика). Вірно діти! Це перше колесо, яке вчені знайшли на території нашої області. На перший погляд, зовсім звичайна річ. Ми давно вже звикли до колеса, нам навіть важко уявити ті давні часи, коли його ще не було. Давайте уявимо, що ми з вами не знаємо, що таке колесо, але в нас є велика колода, яку треба перенести на достатньо далеку відстань. Як ми це зробимо, коли воза в нас немає? Як це зробити найлегше? (за допомогою ведучого діти відповідають) З давніх давен люди стали помічати, що, наприклад, колоду легше котити, ніж тягти, що під уклін вона сама котиться, треба її тільки підштовхнути. Коли треба було перетягти з місця на місце великий камінь, люди підкладували під нього колоди-катки, глиба починала ворушитися, наче жива, та рухатися, коли люди підштовхували її або тягнули за мотузку. З таких-от колод-катків згодом і утворилося, мабуть, колесо. В цій вітрині ми бачимо елементи возика, зокрема, півколеса, що знайшли археологи, коли розкопували один з курганів. Отаким, приблизно, був цей возик (показує дітям малюнок).
Такі дерев’яні колеса були і на возиках у скіфів (переходять до вітрини скіфів). Дуже давно, дві з половиною тисячі років тому, на території нашого краю жили скіфи. Тут ви бачите зброю, прикраси, посуд, які належали скіфам. В їх степах паслися великі табуни коней, стада овець та іншої худоби. Коли скіфи переходили з одного пасовиська на інше, слідом за стадами їхали возики-кибітки на чотирьох колесах (показує дітям малюнок з зображенням скіфської кибітки). Колеса на них важкі, суцільні, а кибітка схожа на дерев’яну хатку з закругленим дахом і входом попереду. Під час великих переходів колеса швидко зтиралися і їх треба було робити прочнішими. Для цього скіфи, тай інші народи, на колеса почали набивати цвяхи, а потім вже стали надівати на колесо мідний обід. Але з ободом колесо стало ще важчим.
Давайте поміркуємо разом: що можна зробити, щоб колесо стало легше? Згадайте сучасне колесо, порівняйте його з цим. Хто вже здогадався? (Ведучий слухає відповіді дітей, допомагає, пояснює) Щоб зробити його легшим, в суцільному дерев’яному колі вирізали декілька отворів, потім насаджували колесо на вісь, щоб воно повільно крутилося. Все це скінчилося тим, що після багатьох перетворень колесо отримало сучасний вигляд. А які ще давні возики ви знаєте? Згадайте мультфільми, казки, легенди (діти згадують, ведучий показує малюнок). Це колісниця, вона широко вживалась в Давньому Єгипті, Римі, Китаю, Індії під час бойових дій, для триумфальних та ритуальних процесій, а також у спортивних змаганнях. В Давньому Римі триумфальні колісниці призначалися для переможних імператорських процесій, і в них запрягали іноді вісім пар коней. У Східній Європі вживалися бойові колісниці, з високими міцними бортами, в яких були прорізані бійниці. В таких колісницях розміщувалися стрільці і, навіть, невеликі катапульти. Але ж колеса вживалися не тільки як складова частина транспортних засобів, але для інших справ.
В цій залі є саме такий експонат, який не відноситься до транспорту, але пов’язаний з вживанням колеса. Давайте звернемось до карти (за допомогою ведучого діти знаходять гончарну піч). Як ви вважаєте, яке відношення має гончарна піч до колеса? (разом дають відповідь на запитання) Вірно, колесо входило до складу гончарного кола (показує малюнок), за його допомогою робили глечики, миски та інший посуд, а в таких гончарних печах посуд потім обпалювали, щоб він був міцнішим. Глиняний посуд почали робити ще за кам’яної доби, багато тисяч років тому: спочатку виплітали основу з лози, а потім обмазували її глиною. Пройшло багато століть, перш ніж люди стали ліпити глиняний посуд без лозяної основи. Першими гончарами були жінки. А коли в Давній Месопотамії 2,5 тисячі років тому (IV ст. до н. е.) було винайдено гончарне коло, то виготовленням посуду стали займатися чоловіки.
Мандруємо далі. (дивляться на карту і переходять до 2 зали) А в цій залі ми з вами бачимо возика, якого було зроблено за часів Запорізького козацтва. Як він називається? (діти відповідають) Так, це чумацький віз. А чому чумацький? На таких возах мандрували чумаки, які возили сіль, рибу та інші товари з Криму на Україну. Існує декілька версій про походження слова “чумак”: за однією версією від слова “чум”, тобто ківш для води; за іншою – від татарського слова “чумак”, тобто “ возниця ”. Мандрували вони степом не поодинці, а об’єднувалися в каравани по шість-вісім возів. При собі завжди мали зброю, щоб захищати себе та свій товар від нападу розбійників, турків та татар.
Отже ми побували в гостях у козаків. Наша мандрівка продовжується. Дивимося в карту, звіряємо маршрут? (діти йдуть до 3 зали) Куди привело нас колесо? Вірно – це карета. Карета була одним із засобів пересування, навіть ще двісті років тому. Ця карета виготовлена з дерева, металу, кожі та скла. Прикрашена вона різбленням по дереву. Прикрашали карети також інкрустацією та живописом. На передку карети сидів кучер, а на зап’ятках стояли один або двоє слуг. Ця карета одного з придворних Катерини II, яка мандрувала Півднем Росіїської імперії зі світою. Карета зламалася в дорозі та була кинута поблизу нашого міста. Коли було побудовано приміщення музею, карету перевезли до музею. З того часу вона зберігається тут.
Чи є в цій залі ще колеса? (дивляться в карту, зупиняються біля прядки) Як називається цей предмет? Вірно, це прядка. А що робили за допомогою таких прядок? Так, пряли прядиво, тобто з’єднували окремі короткі та тонкі волокна в довгі нитки – прядиво, а потім з нього ткали полотно. Поряд ви бачите ручний ткацький верстат, за яким працювала ткаля. Праця пряхи та ткалі здавна поважалася усіма народами. У давніх греків пряхам сприяла богиня Афіна, у давніх слов’ян – таємнича Мокош. Пряли на веселих зібраннях сільської молоді – вечорницях – або просто вдома. В ті давні часи дівчинку садовили за прядку з семи років – вона повинна була напрясти та наткати стільки, щоб вистачило на придане та на подарунки родичам. Прядка була весільним подарунком нареченого своїй нареченій. Дуже часто прядку дарив батько своїй доньці. Цей важливий в селянському господарстві предмет прикрашали особливо, красиву прядку зберігали, передавали з покоління в покоління.
Наша мандрівка продовжується. Згідно до маршруту, в 4 залі нас чекає зустріч з цікавим експонатом, до складу якого теж входить колесо. Зараз ми дізнаємося, хто з вас в нашій експедиції найуважніший і в наступній залі першим знайде експонат, до складу якого входить колесо. Отже, вперед! (заходять до четвертої зали) Це верстат, давайте прочитаємо на етикетці його назву. Токарний верстат. А що на цьому верстаті виробляли? (за допомогою ведучого діти відповідають) Вірно, на таких верстатах робили дерев’яні речі, а зроблений цей верстат з акації та верби.
Отже, ми ще раз переконуємося в тому, що колесо дуже важливий винахід людства. Наша наукова експедиція завершується, і, як справжні вчені, ми зараз підіб’ємо підсумки нашої мандрівки.
Можливі три варіанти:
І. Бесіда за питаннями на тему екскурсії:
- Коли з’явилося колесо?
- Де воно вживалося в давні часи?
- Де воно вживається тепер?
II. Ведучий пропонує дітям намалювати один з предметів, які вони побачили в музеї. Під час малювання дітям пропонується скласти казку на тему свого малюнка.
ІІІ. Ігри та загадки:
1) Ведучий пропонує дітям гру: учасники гри розподіляються на дві групи, домовляються, хто буде задавати, а хто – розв’язувати загадки; ті, хто розв’язують відходять осторонь, ті, що залишились, домовляються яку дію, або професію вони будуть показувати (гра проводиться у “Внутрішньому дворику” музея). Ведучий запитує: Шановні члени наукової експедиції, де ви були, що побачили, що вмісте робити? (діти показують, те що задумали, наприклад – гончара, велосипед, та інш.). Якщо супротивники розв’язують загадки, групи міняються місцями.
2) Ведучий загадує загадки. Наприклад: Біжать чотири брати, тим, що попереду не убігти, тим. що позаду, не догати. (колеса возика) Що не має ні початку не кінця? (колесо) Із землі робили, на колі крутили, на вогні пекли, на ярмарку побував, людей годував, а як впав, так і пропав, і ніхто його не поховав. (глиняний горщик) Дом по вулиці іде на роботу, всіх везе, не на курячих ногах, а в резинових чоботах. (тролейбус, автобус) Братики в гості позбирались, Одне за одного почиплялись, В путь далеку покотили, Тільки-но димок лишили. (Поїзд, вагони)
Домашнє завдання: намалювати, або зробити аплікацію, речі, до складу яких входить колесо; скласти казку про колесо, або його подорож.
Література.
- Велика Радянська енциклопедія.
- Дубровський А. А. Перлина Росії // Педагогічний пошук. – М.: Педагогіка, 1988.
- Кобринський А. А. Давньоруське гончарне коло // Радянська археологія, 1962. №3.
- Мінскін Г.М. Ігри та розваги. – М: Просвіта, 1983.
- Неділько С. А. Школярам про кераміку. – К: Радянська школа, 1990.
- Супруненко В. П. Народний щоденник. – Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 1991.
Автор: Капустіна Н.І. – директор ДІМ, Бондаренко Л.І. – методист ДІМ
Джерело: Музей і відвідувач: методичні розробки, сценарії, концепції. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – 148 с.
