Питання про фонд коштовних металів ДІМ є цікавим з погляду історії самого музею. Власне, історія музею — це насамперед і є історія створення музейних збірок. Формування збірки коштовностей починається разом з історією створення всього великого музейного зібрання. Можна навіть сказати, що вона повторює у мініатюрі цю історію, бо до сейфу надходять і тут акумулюються предмети майже всіх сучасних груп зберігання. Тут знайшли своє місце предмети культів, книги в окладах, зброя, нагороди, нумізматика, побутові речі, ювелірні прикраси, археологічні знахідки та етнографічні матеріали. Таким чином, вивчаючи групу зберігання «коштовні матеріали», можна до певної міри скласти уявлення про велику кількість сторінок історії формування речового зібрання ДІМ.
Якщо починати відлік існування нашого музею від Катеринославського «общественного музеума», тобто з 1849 року, то предмети, виготовлені з коштовних металів, вже були там присутні. У своїй відомій записці Я. Д. Грахов повідомляє, що до складу предметів цього музеуму входили срібні монети — російські та іноземні. Далі він зазначає: «…все нумизматическое соб-рание и некоторые другие предметы в составе музеума пожертвованы мною». Таким чином, перший відомий нам з документів внесок у зібрання коштовних металів був зроблений директором училищ Катеринославської губернії Я. Д. Граховим.
Після того, як у 1902 році було створено музей імені О. М. Поля, почалася копітка збиральницька робота у новому музеї. Ще у травні 1901 року Катеринославське Наукове Товариство через редакцію газети «Вестник Юга» звертається до громадськості міста і заохочує громадян передавати до майбутнього музею предмети, що являють історичну цінність. Захоплені ідеєю створення музею, катеринославці роблять численні пожертви, про що періодично з’являються звіти у місцевій пресі — газетах «Вестник Юга» та «Приднепровский край». Одним з перших дарителів був, ясна річ, Д. І. Яворницький. У 1903 р. поповнив збірку благородних металів переданий ним запорозький напрестольний кипарисовий хрест у срібній оправі, взятий із церкви с. Залінійного Полтавської губернії. Того ж року Дмитро Іванович передав до збірки срібного годинника.
У перші роки існування музею від мешканців Катеринослава надійшло багато нумізматичного матеріалу. Серед інших надходжень 1902—1903 рр. були, срібний перстень з гербом, переданий А. С. Синявським, старовинний срібний годинник від М. П. Руденка, срібна київська гривня, ківш та братина від М. Ф. Ємельянової.
Надалі різні громадські організації та державні установи сприяють поповненню музейної збірки. Певно, близько 1902 р. була передана до музею із міської жіночої гімназії нумізматична колекція, що мала 201 монету, серед яких срібні римські денарії, київська гривня, срібні російські монети XVIII—XIX ст. У 1910 р. Імператорська археологічна комісія надсилає до музею 18 срібних польсько-литовських монет початку XVI ст. із скарбу, що був знайдений у м. Кричевї Климовицького повіту Могилівської губернії. Цікава річ потрапила до колекції у 1914 році. Катеринославський губернський комітет піклування про народну тверезість передав срібну медаль, яку було присуджено цьому комітету на міжнародній виставці в Турині у 1911 році.
Стимулом для збиральницької роботи у музеї став, як відомо, XIII Археологічний з’їзд та підготовка виставки предметів старовини до цього з’їзду. На виставці були репрезентовані археологічні матеріали, добуті як самим Яворницьким, так і приватними особами (землевласниками) та установами Катеринослава, приватні колекції старожитностей, а також, речі, зібрані подружжям Бабенків в етнографічній «екскурсії», що її організувало Катеринославське губернське земство напередодні з’їзду. Знахідки Яворницького зафіксовані у каталозі 1905 року та дещо у музейній обліковій документації. До колекції коштовних металів таким чином потрапило понад 73 предмети. Докладних даних про приватні розкопки до 1905 року у книгах реєстрації надходжень немає. А із етнографічних зборів до збірки надійшла пара срібних сережок із Балівки Новомосковського повіту.
Говорячи про формування музейної збірки, окремо треба сказати про зібрання О. М. Поля, яке після XIII археологічного з’їзду надійшло на зберігання до музею, за винятком золотих предметів, які зберігалися у місцевому Держбанку. Що сталося з банківською частиною колекції, невідомо, але більшість срібних речей потрапила таки до музею, про що свідчить наявність деяких предметів із зібрання О. М. Поля у сучасній музейній колекції коштовних металів. Колекція Поля, на жаль, не була повністю зареєстрована у музейній обліковій документації, вірогідно, через великий обсяг роботи (збірка налічувала 4774 од.).
У сучасній музейній збірці приналежність до полівської колекції деяких предметів можна встановити точно, деяких — з певною мірою вірогідності. Сьогодні у залах музею експонується кінський срібний нащічник із великої Чортомлицької групи курганів, срібна корона на Тору, придбана О. М. Полем у Новогеоргіївську, дві повні туркменські збруї для верхового коня (каталог 1893 р. подає цікаву легенду про те, що ці предмети у комплексі з іншими — сідло, натруска — нібито одержані від Миклухо-Маклая), срібна медаль «За храбрость, оказанную при взятий Очакова» 1788 р. Можливо, дійшли до сучасної збірки і деякі з польських, шведських та німецьких середньовічних монет, які входили до складу полевської колекції (литовські напівгроші короля Олександра, драйпелькери бранденбурзькі 1622 р., монети шведські Густава Адольфа, монети міста Риги 1623 р.). Однак упевнено це стверджувати важко, бо збірочки «польських монет XVII ст.» надходили до музею у великій кількості, хоча не було зроблено свого часу їх докладного опису. Збігається у часі з підготовкою XIII з’їзду і з інтересами Д. І. Яворницького рішення Губернського Єпархіального з’їзду відзначити 100-річчя Катеринославської духовної семінарії створенням відділу церковних старожитностей у приміщенні музею (це питання докладно вивчається працівниками відділу історії релігії ДІМ). Розпочавши докладне обстеження храмів Катеринославської губернії напередодні відкриття церковного відділу, Яворницький вже не припиняє цю діяльність. Саме з храмів надійшла велика кількість дорогоцінних предметів і саме звідти надійшло багато запорозьких речей. На жаль, багато з цих пам’яток втрачено.
У 1905 р. з Самарського монастиря надійшла палиця кошового Пилипа Федоровича Лантуха, який помер на сто першому році у цьому ж монастирі. У сучасній збірці коштовностей зберігається тростина з легендою про приналежність її нібито кошовому Лантухові. Але наявна річ не відповідає опису 1905 року. Крім того, є документ про викрадення палиці у 1922 р. Та ж річ, яку ми зберігаємо тепер, схожа за описом на навершя палиці із колекції Поля.
Втрачені, на жаль, і унікальні предмети — золоті персональні запорозькі медалі XVIII ст. їх у збірці було дві — золота шийна медаль «Запорюжскому есаулу Евстафию Кобелану за храбрьіе дела» (надійшла у 1906 р. із того ж Самарського монастиря) та медаль «Войска запорожского полковнику Коленки за отлично храбрые противу неприятеля поступки» (була взята у 1907 році з Нікопольської Покровської церкви). Зберігались у старій музейній збірці особисті речі і нагороди учасників російсько-японської війни капітана другого рангу А. К. Мінішева, що загинув разом з адміралом С. Макаровим на флагмані «Петропавлівськ», та лейтенанта Сергєєва, командира міноносця «Стерегущий», екіпаж якого здійснив широко відомий подвиг (увічнений пам’ятником, що споруджений у Петербурзі).
У короткому огляді неможливо перелічити всі, навіть дуже значні, пам’ятки, що зберігалися у фонді коштовностей довоєнного музею. Були тут речі, пов’язані з іменами гетьмана Апостола (люлька у срібній оправі), Івана Мазепи (срібна ложка з його вензелем), Івана Скоропадського, Павла Полуботка.
Сучасна музейна збірка коштовностей є, зрозуміло, дуже різноплановою. В межах її ми виділяємо декілька колекцій. Зокрема, можна говорити про досить цікаву колекцію культових предметів. Серед них сьогодні в сейфі зберігаються 51 вотивна платівка. Деякі з цих платівок потрапили до музею ще у 1908 році (з храмів с. Красно-Григорівки, Лихівки, Сухачівки). Потім простежуються (або прораховуються) згідно з обліковою документацією надходження 1933, 1937 і 1938 років. Тобто, вся сучасна колекція вотивів сформувалася до 1938 року. Виготовлялися ці платівки у межах Катериноcлавщини та Полтавщини.
Досить багато було надходжень до сейфу у післяреволюційний період. Продовжують надходити речі із храмів Катеринославщини, але тепер вже з таких, що зачинялися. Напочатку 1924 р. в одному тільки церковному відділі музею було близько 320 срібних предметів. Деякі колекціонери передають до музею свої збірки, сподіваючись у такий спосіб зберегти колекції від знищення. Музейні документи називають імена В. Я. Левенсона, П. П. Проніна, В. Г. Урусової та ін. Передають до музею коштовні предмети різні установи, а також з’являються у музейних приміщеннях «сила речей», які були, як зазначають документи, «набрані в час громадської війни від буржуазії та інших осіб». Надходження, на жаль, у більшості випадків одразу не реєструвалися.
В історії музею, а надто його збірки коштовностей було чимало драматичних сторінок, коли зібрання дуже сильно потерпало від крадіжок, вилучень у фонд держави та ін. Тільки у довоєнний період колекція двічі втрачала велику кількість предметів. У 1922 році було «під час голоду передано комісії допомоги потерпілим від голоду 855 предметів переважно срібних речей». Того ж року музей був пограбований. Вкрали близько 712 предметів, більшість з яких складали саме збірку коштовностей.
Важливим джерелом музейних надходжень завжди були закупівлі. Перша згадка про такий спосіб поповнення колекції припадає на 1904 рік (тоді були придбані дві срібні козацькі чарки). Після революції особливо почастішали закупівлі у період голоду 1932/33 рр. Крім згаданих уже способів поповнення колекції, багато надходжень коштовностей у довоєнний час дали розкопки на Дніпробуді. Подальша історія формування музейних збірок на багато років була зупинена подіями Великої Вітчизняної війни.
Автор: Степаненко Н.О. – с.н.с. фондів ДІМ
Джерело: встановлюється
