У 1971 році Вчена рада першого в Україні вищого гірничого навчального закладу (тоді – ДГІ, а нині – НГУ) прийняла рішення про створення музею історії інституту. Повсякденне піклування цією справою було покладене на кафедру історії та політичної теорії (тоді – історії КПРС, завідувач кафедри – доцент В.Г.Поставний). Заступником В.Г.Поставного був доцент В.Ю.Пушкін, який мав досвід у цій справі, коли створювався Музей комсомольської слави ім. Олександра Матросова. На завідування музеєм запросили М.Г.Яранцеву – жінку енергійну і з певним досвідом роботи.
Збором експонатів займалися всі кафедри і підрозділи інституту, для яких було розроблено відповідну інструкцію. Першими матеріалами , які надійшли до музею і внесені до “Книги надходжень” (КН) були документи професора В.М.Маковського, який працював тут у 1905-1930 роках і відомий теорією і розрахунком газових турбін.
Родина професора Й.І.Танатара, випускника Катеринославського вищого гірничого училища (КВГУ, нині – НГУ) 1903 року, передала до музею документи, фото, книги, журнали, особисті речі автора нової теорії генезису криворізьких залізорудних покладів. Йосип Ісаакович працював у альма-матер 56 років.
Поки що найдовше директором-ректором ДГІ був професор П.Г.Нестеренко, родина якого передала не лише фото, документи, а й урядові нагороди: ордени Леніна (2), Трудового Червоного Прапора (3), медалі , особисті відзнаки. У пам’яті студентів того періоду він залишився чуйною, турботливою людиною. Так почалося формування персональних комплексів, яких тепер кілька сотень, і це дає можливість створювати виставки до ювілеїв учених і кафедр, на яких вони працювали.
Чотири шафи у фондовому приміщенні музею відведені під фото: персоналії, групові, альбоми випусків (майже 70 екземплярів), негативи на склі і плівці. Фотолітопис охоплює усю майже 105-річну історію навчального закладу.
До цієї групи фондів відносимо новітні матеріали: відеокасети, дискети та лазерні диски. Проте, такі надходження збільшують науково-допоміжний фонд, а не основний.
Формування архівної групи фондів почалося з роботи завідувачки музею М.Г. Яранцевої в архівах Ленінграду (нині – Санкт-Петербург), з пошуку документів, відповідно до яких у 1899 році було відкрите Катеринославське вище гірниче училище. Пізніше сотні копій документів надійшли з обласного архіву і архіву самого НГУ. Під час дослідження автором теми “політичні репресії 1920-х – початку 1950-х років” в архіві Дніпропетровського управляння СБУ музей одержав ксерокопії ордерів на арешт, ордерів на обшук, анкет заарештованих, вироків і навіть довідок про виконання вищої міри покарання. Внаслідок цієї роботи в 2000 році типографією НГУ було видано збірник документів “За відсутністю складу злочину”. У 1999 році кілька десятків документів, що стосуються перетворення КВГУ на гірничий інститут у 1912 р., передав доктор історичних наук В.С. Савчук, який привіз їх із Санкт-Петербургу. А в останнє десятиріччя частина документів надходить і в оригіналах, особливо такі, як вітальні листи і телеграми. Більша частина документального матеріалу зберігається у папках – персоналіях. Окрім того, в НГУ лише музей (а ні архів, ні прес-центр) зберігає багатотиражну газету, назва якої (як і навчального закладу) неодноразово змінювалася: “В забої навчання”, “За кадри”, “Артемець”, “Вісник ДГАУ”, “Вісник НГУ”. Газета почала видаватися з 15 грудня 1928р., але за довоєнний час збереглися лише поодинокі номери.
Велику кількість має книжковий фонд музею. Сформувався він із того, що надходило із родинних архівів науковців (книжки з їх маргіналіями і дарчими написами ), із того, що передала на тривале зберігання бібліотека університету (це видання ХVІІ – початку ХХ століть). А нові надходження книг – це, по-перше, те, що дарують гірничому університету і безпосередньо музею. Із старих видань бібліотека пропонує те, що списується, але музей приймає матеріал вибірково. Останніми роками музей співпрацює з бібліотекою при створенні ювілейних і тематичних виставок, а іноді обмежується лише виставкою книг. Так було під час візитів до НГУ посла Туреччини в України і науковців із Стамбулу, бо стосунки гірничого університету з цією країною тільки розпочинаються.
Кількість речових експонатів досить велика і різноманітна за приналежністю, за матеріалом виготовлення (метал, кераміка, мінерали, тканина, скло, дерево, шкіра, пташине перо та інше); за призначенням (особисті речі, прилади, сувеніри, призи, зброя, нагороди, прапори, вимпели, кубки, пам’ятні медалі, значки). Серед особистих речей: фотоапарати, друкарські машинки, годинники, логарифмічні лінійки, арифмометр, портфель, баян, нагороди, одяг, взуття. Перелік країн, із яких надійшли речові подарунки, широкий: Узбекистан, Росія, Естонія, Індія, Китай, В’єтнам, Польща, Німеччина, Угорщина, Бельгія, Греція, Іспанія, Алжир, Конго, Нігерія, Нікарагуа, Мексика, Чилі тощо.
Експонати, що було зібрано до кінця 1998 – початку 1999 р., дали можливість побудувати цікаву, змістовну, за оцінкою відвідувачів музею, експозицію, а ті, що залишилися в фондах або надійшли в наступні роки, використовуються для створення виставок, яких за останні п’ять років було більше сорока. Архівна група фондів служить ще для написання статей, в яких висвітлюються події, факти, імена, які були зовсім невідомі або мало відомі досі, а ще для написання студентами рефератів на теми з історії НГУ. В останні 15 років існування музею кількість експонатів збільшилася у 3,5 рази в порівнянні з попередніми 17-ма роками. І це також свідчить про активне, а не “тихе життя” музею.
Автор: Єлінов І.М – директор музею історії НГУ
Джерело: встановлюється
