На підставі матеріалів дореволюційних музейних каталогів і повоєнних інвентарних книг розглянуто питання історії та загального опису портретної колекції історичних діячів ДІМ з метою подальшого створення каталогу портретного живопису.
Інвентаризація, опис і каталогізація музейного зібрання є важливим структуроутворюючим елементом музейної справи. При описі колекції, в першу чергу, об’єктом розгляду має стати сукупність музейних експонатів, що складають колекцію, а отже описовість та кількісні характеристики є властивими рисами такого дослідження, на відміну від подальшого історико-тематичного опису де першочерговим виявляється інтеграція предмету в той чи інший контекст відповідно до спеціалізації музею або завдань дослідника. Це повідомлення є початковою спробою саме колекційного опису групи музейних предметів. В повідомленні не впроваджуються дослідницькі заданості, а висвітлюються наявні даності. Історичний елемент присутній, як історія частини музейного зібрання, тобто сукупності речей що її складають і історичних сюжетів з ними пов’язаних. Слід зазначити що в повідомленні в повній мірі задіяна лише частина можливих джерел, а саме музейні каталоги й інвентарні книги, розглянуті їх загально-репрезентативні можливості. На базі каталогів та інвентарних книг розглядаються питання формування колекції, кількісні показники наявності в різні періоди формування колекції, джерела надходжень, автори портретів, тощо. До розгляду не залучені портретні зображення, які були створені механічним шляхом (гравюри, літографії – тощо).
Колекція портретного живопису є складовою частиною художньої групи фондів Дніпропетровського історичного музею, але предметом розгляду і описання стане лише портретна частина цієї групи, конкретизована, з одного боку, хронологічними межами дореволюційної історії краю, з іншого – датуванням найбільш ранніх з наявних портретів. Таким чином, хронологічні межі досліджуваної портретної збірки обмежені кінцем ХVIII – поч. ХХ ст. (до 1917 р.).
Основними джерелами для розгляду колекції портретного живопису ДІМ є дореволюційні музейні каталоги 1905, 1910 рр., що висвітлюють загальні дані початкового періоду збирання і каталогізації музейної колекції. З каталогу 1905 р., що був підготовлений до ХІІІ археологічного з’їзду в Катеринославі, можна дізнатися про назву портрету, техніку. Не завжди є дані про автора, датування, джерело надходження, відомості про зображену особу. В каталозі 1910 р. ця інформація фактично дублюється з доповненням нових надходжень. З 1905 по 1910 рр. кількість портретів збільшилась майже в два рази з 23-х до 41-го. Каталог 1910 р. став останньою за часів Яворницького спробою загальної каталогізації музейного зібрання, наступним подібним узагальнюючим документом стане інвентаризація проведена аж у повоєнні 1947-1948 рр. Інвентарна книга не є каталогом, і містить той мінімум інформації, що необхідний для фіксації наявності музейних предметів – це назва з присвоєним їй інвентарним номером і означенням місця зберігання. 37 років відділяють каталог 1910 р. від інвентаризації 1947 р., протягом цього часу в музеї не проводилися роботи по каталогізації художньої групи. Красномовним свідоцтвом важливості цього періоду у формуванні портретної колекції є цифрові показники: в 1910 році в музеї налічувалося близько 40 (41) живописних портретів, а в 1948 р. їх кількість складала близько 200 (197), тобто протягом 37 років колекція збільшилася в 5 разів, це не беручи до уваги вірогідні втрати за часів становлення радянської влади. «Важко навіть з певністю визначити кількість музейних предметів, які зберігались в музеї напередодні ВВВ», – зазначає дослідник історії музею [2]. Наприклад, невідомою залишається доля 13 (з 41) портретів, наявних у каталозі 1910 р, 20 портретів з каталогу 1910 і донині зберігаються в ДІМ, це 1/7 частина сучасної колекції, ці цифри дозволяють зробити певні висновки. Саме в цей 37 річний не задокументований період відбувається формування основного «тіла» портретної колекції.
Описуючи джерельну базу, не слід обмежуватись лише письмовими джерелами, багато чого можуть розповісти самі предмети колекції. Вивчення портрету, з одного боку, як історичного, художнього образу, з іншого – як музейного артефакту (що передбачає загальний опис портрету, вивчення написів і поміток присутніх на предметі) з подальшими узагальненнями повинно дати прийнятний науковий результат. Щодо опису музейного предмету, співробітниками музею кілька останніх років проводиться робота по складенню науково-уніфікованих паспортів на предмети портретного зібрання. Загалом таким чином описано близько 60 (58) портретів. До них належать, перш за все, зображення діячів, що відіграли значну роль в історії краю. Але залишаються багато (18 од.) не анотованих (невідомих) полотен, які, в свою чергу, також мають бути описані і паспортизовані. На сьогодні проведена паспортизація більшості портретів, що відносяться до козацької колекції, складений каталог художньої групи цього періоду, робота у цьому напрямку знайшла відображення і в музейних публікаціях.
На сьогоднішній день, згідно з інвентарними книгами, в музеї зберігаються – 140 портретів історичних діячів, що були створені до 1917 р. Можна побачити, що з 1948 року кількість портретів значно зменшилась. З 1951 по 1964 р. музей позбувся 65 (трохи менше 1/3 частини колекції) портретів. В 1951 р. було списано 4 одиниці: портрет Максима Залізняка (Х-579) і два невідомих (тобто з нез’ясованими іменами зображених на портреті осіб) відправилися до Ужгорода і Львова, ще один невідомий портрет був переданий в Дніпропетровський художній музей (далі ДХМ). У 1952 р. списано за непридатністю 14 портретів, переважно єпископів і невідомих, один портрет невідомого офіцера переданий в ДХМ. У 1957, 1964 рр. ще 48 портретів були списані і передані до фондів ДХМ. В зв’язку з розподілом колись єдиної колекції, в подальшому розгляді виявляється необхідним звертання до каталогів ДХМ. Критерії такого перерозподілу важко встановити, але може бути простежена закономірність, згідно з якою в першу чергу до художнього музею переходили полотна з наявним іменем автора. Це пояснює те, що 4/5 частина колекції портретів музейного зібрання ДІМ залишаються з невідомими авторами. Є і винятки, що, як відомо, підтверджують правило – це копійні роботи Окулова П.Т. і Строменка В.О., портрети, імена авторів яких було з’ясовано пізніше, тощо.
Але протягом другої половини минулого століття портретна колекція ДІМ зазнавала не лише втрат, були і певні надбання: в 1950-х рр. з Львівського історичного музею надійшов портрет сотника надвірних козаків та одного із ватажків Коліївщини І. Гонти (Х-919), який надійшов із колекції князів Любо-мирських. На поч. 1970-х рр. Рогожиною-Красносельскою Фаїною Олександрівною було передано 9 портретних зображень з колекції її чоловіка Олександра Леонтійовича Красносельського (1877-1944), більшість з них зараз складають основу зібрання портретної мініатюри ДІМ. О.Л. Красносельський був видатним російським та радянським архітектором, всебічно обдарованою людиною, талановитим митцем і колекціонером. Зібрання старожитностей Олександра Леонтійовича почало надходити до музею у 1970-1983 рр., воно складалося з порцеляни, мідної пластики, скла, годинників, меблів, картин [3]. Таким чином, ім’я О.Л. Красносельського посіло своє почесне місце серед інших збиральників старовини, чиї колекції збагатили музейне зібрання.
Нажаль, встановлення джерела надходження багатьох полотен поки залишається неможливим. Тим більш, неможливо не згадати про тих, чиї імена все ж відомі. Це, Родзянко Сергій Миколайович – представник малоросійського шляхетського роду, нащадок Василя Родзянка – миргородського обозного (1723-1734 рр.), небіж Михайла Володимировича Родзинка, поміщик села Попасного Катеринославської губернії, предводитель дворянства Новомосковського повіту, колекціонер [4]. До 1905 року для експонування на виставці, присвяченій XIII археологічному з’їзду їм були передані копії портретів гетьманів: Богдана Хмельницького (Х-605), Івана Мазепи (Х-250; Ж-548), І. Скоропадського (Х-264); Павла Полуботка (Х-583); Василя Родзянка 1905 р.(Ж-549). Від нього надійшла й копія портрету К.М. Тарах-Тарловського – «дикого попа» (Х-190).
В каталозі 1910 року серед інших дарувальників значиться Корбе Єлизавета Іванівна, в її будинку жила свої останні дні Марія Іванівна Шперберг, самотня донька Івана Яковича Шперберга [11] – генерал-майора від інфантерії, одруженого на Олені Петрівні Родзянко. Він володів селами Михайлівкою й Іванівкою у Новомосковському повіті. Після смерті Марії Іванівни Є.І. Корбе були передані в музей деякі речі, залишки сімейного архіву і портретна мініатюра Шперберга (Х-558), від неї також надійшов портрет учасника Вітчизняної війни 1812 року, генерала від кавалерії Раєвського Миколи Миколайовича (Х-34), це копійний варіант портрету роботи художника Джорджа Доу, що знаходиться у Військовій галереї Зимового палацу в Санкт-Петербурзі.
З колекції Г.П. Алексєєва (Д.І. Яворницький вважав колекцію Алексєєва однією з кращих в Україні, поряд з колекціями О.М. Поля і В.В. Тарновського) походять копії портретів Стефана Васильовича і Анастасії Степанівни Родзянків (Х-157, 519). Від П.М. Сочинського надійшли портрети Миколи І (Х-304), Имама Шаміля (Х-286), попаді Креміянської (Ж-657), Івана Яковича Невінчаного, запорізького писаря (Ж-1248), прижиттєва копія портрету Потьомкіна, кінця XVIII ст. (Ж-586). Також портрети надходили із збірок Г.Г. Мизка – портрети братів Дмитра Тимофійовича (Х-544) і Григорія Тимофійовича (Ж-8) Мизків, із збірки Миклашевських – портрет Олександра ІІ (Х-244); від Горленка – портрет Єрмака (Ж-648); з колекції Проніна – подружжя Шевелевих; з колекції В.В. Тарновського – малюнкові портрети гетьманів І. Самойловича і П. Полуботка (Х-640, 639), роботи уславленого художника І.Ю. Рєпіна.
Слід назвати й імена інших художників, чиї твори входили до колекції портретного живопису Обласного музею ім. О.М. Поля, а згодом і ДІМ. Це перш за все Окулов Петро Тимофійович (1839-1921), митець родом з Костромської губернії, закінчив Петербурзьку художню академію, де у 1869 р. отримав звання класного художника ІІ ступеня, з 1870 р. працював викладачем Катеринославського реального училища, був членом Ради Катеринославського музею ім. О.М. Поля. Одним з головних напрямків його творчості стало копіювання. Близько 15 здебільшого копійних портретів складають 1/9 частину сучасної колекції. За музейним каталогом 1905 р. з робіт Окулова відома наявність 4-х копійних портретів гетьманів Б. Хмельницького (Х-605), П. Скоропадського (Х-264), І. Мазепи (Х-250), П. Полуботка (Х-583), датованих 1877 р. і переданих Родзянком С.М. У каталозі 1910 р., на відміну від попереднього, ще з’являється копія портрету К.М. Тарах-Тарловського, «дикого попа» (Х-190), написана в 1783 р., надійшла від того ж Сергія Михайловича. Скоріш за все Родзянко С.М. співпрацював з Окуловим, замовляючи йому копії для своєї колекції. Взагалі Петро Тимофійович по приїзді в Катеринослав працює як копіїст доволі стабільно. У 1874 році написана копія портрету Софії Іванівни Селецької (Х-353); 1875 роком датується портрет В.І. Запорозької, що зараз знаходиться в ДХМ; у 1877 році написані копії портретів Марії Апостол (Х-320); в 1880 році були створені копії портретів Анастасії Стефанівни (Х-200) й Ієремії Степановича Родзянків (Х-199). З цього видно, що більшість портретних зображень пензля П.Т. Окулова, це копії портретів осіб вже за часів художника «історичних». Усі портрети, датування яких вдалося з’ясувати, написані з 1873 по 1880 рр., скоріш за все, на замовлення місцевих поміщиків. Яким чином більшість потрапило до музею, невідомо. Певним винятком серед наявних в музеї копійних робіт Окулова є портрет Г.П. Алексєєва (Х-230), написаний в 1912 р. Це єдиний серед творів Окулова оригінальний портрет, написаний за часів існування музею Поля. До 1818 р. портрет знаходився у Потьомкінському палаці, в портретній галереї предводителів дворянства, вже після революції він потрапляє до музею. Ця «винятковість» портрету Алексєєва легко пояснюється особистими стосунками Окулова з Георгієм Петровичем. Відомо, що з 1870 р. Петро Тимофійович часто гостював в Котівці – родовому маєтку Алексєєвих, де він був на кшталт «придворного художника» [1].
У копіюванні портретного живопису вправлявся і Василь Іоаннікійович Строменко (1880-1937), уродженець с. Солоне Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, з селян. Закінчив Строганівське художнє училище в Москві, з 1903 по 1905 рр. працював завідуючим фондами в Катеринославському обласному музеї ім. О.М. Поля. У 1907 залучався до суду як бойовик летючого загону. У 1917 р. належав до партії українських есерів. Був головою Катеринославського губернського селянського з’їзду, головою полкового комітету, депутатом Одеської Ради соціал-демократів. В кінці 1917 р. організував загони вільного козацтва. В 1930-ті викладав в Одеському сільськогосподарському інституті. 1 листопада 1937 р. «трійкою» НКВС засуджений до розстрілу. Реабілітований у 1957 [7]. Ним були написані спеціально для музею О.М. Поля і понині зберігаються в ДІМ копії ктиторських портретів братів Шияні – Якова та Івана (Х-193, 196).
У нижньому куті полотна портрету Миклашевського Михайла Ілліча, гофмейстера, предводителя дворянства Катеринославської губернії, залишив підпис «Сєдов А.». Можливо, це Афанасій Сєдов – художник II половини ХІХ ст., випускник художньої академії 1883 р. Нажаль, невідомою залишається доля полотен, написаних художником П.И. Порубаєвим, що був членом одеського художнього товариства імені К.К. Костанді (1922-1929). Це портрети полковника Михайла Миклашевського (Каталог, 1905, с. 84, № 427; Каталог, 1910, № 427) і ще одна копія портрету К.М. Тарах-Тарловського, «дикого попа» (Каталог 1910, № 627).
До портретної частини художньої колекції музею Поля раніше входили полотна інших авторів, які зараз знаходяться в ДХМ: Гау Володимира Івановича – майстра європейського рівня з яскравим індивідуальним почерком – два мініатюрних портрети невідомих (Х-546; Х-554); Болотова Дмитра Михайловича (1837-1907) – випускника Санкт-Петербурзької художньої академії, який у 1870 р. отримав звання некласного художника І ступеню й спеціалізувався як художник-портретист – портрет М.С. Леонова 1879 року (Х-359); Олешкевича Йосипа Івановича (1777-1830) – одного з перших випускників Віленський художньої школи, академіка історичного живопису Санкт-Петербурзької художньої академії і друга великого польського поета Адама Міцкевича – автора портрету Григорія Тимофійовича Мізка 1817 р; Репніна (Фоміна) Флора Пилиповича (1779-1855) – сина донського козака, який закінчив курс художньої академії з атестатом першого ступеня в 1800 р. 23 листопада 1804 р. Рєпнін поступив на службу вчителем малювання в Катеринославському народному училищі, 1 серпня 1805 р. був призначений вчителем малювання у тільки відкриту Катеринославську гімназію, де служив до 15 травня 1814 року, а 16 серпня 1815 р. був призначений вчителем малюнка при Харківському університеті – написав портрет Олександри Федорівни Мізко (Х-360), дружини свого безпосереднього начальника – директора училищ Мізка Дмитра Тимофійовича. Потрібно згадати імена маловідомих художників Красницького, Городницького, Андрєєва.
Реставрація Портрета Гладкого Карпа Семеновича – Катеринославського губернатора – дозволила прочитати напис «рисовал академ. Пимен Орлов. 1828 года». Орлов (Пімен) – художник-портретист і жанрист, графік, учень К.П. Брюллова. Його картини зберігаються в Ермітажі, Російському музеї, Третьяковській галереї, Римі. Після реставрації портрету Мізка Георгія Дмитровича (Х-361) було встановлено авторство Богацького Миколая Тимофійовича – російського художника другої половини XIX століття. У 1957 р. портрет за його авторством був переданий в ДХМ.
Для залучення портретної колекції до виставочної діяльності історичного музею, першочерговою необхідністю стає визначення тематики історико-соціологічного аспекту даного зібрання. Збірка портретних зображень історичних осіб відображає соціальні конфігурації суспільства в той чи інший історичний період. У цьому аспекті колекція портретного живопису ДІМ зручніше усього поділяється історично, на дві частини: «козацький» і «катеринославський».
Збірка портретів історичних діячів козацького періоду складає 40 одиниць. З колекції тематично можуть бути виділені портрети: гетьманів (11 од.), козацької старшини (13 од.); наявні також портрети іноземних державних діячів, представників знатних родів тощо.
Особливий інтерес портретної збірки катеринославського періоду являють собою портрети місцевих діячів. Це перш за все дворянські портрети представників родів Синельникових, Родзянок, Миклашевських, Струкових, Мизків, Алексєєвих, Шпербергів тощо. Портрети надходили з дворянських маєтків, родинних портретних зібрань. Прикладом цього можуть слугувати портрети представників чотирьох поколінь дворян Мизків (Х-544, 300, 345, 361; Ж-8, 649, 439, 563), що зберігаються в колекціях ДІМ і ДХМ. Наявні дворянські портрети, що у свій час зберігались в різних урядових та самоврядних установах. Це збірка портретів предводителів дворянства з Потьомкінського палацу: Алексєєвих (Х-230, 314), Струкових (Х-371, 379, 369), Миклашевських (Х-231, 235). Дворяни проходили також і губернаторську службу. В ДІМ збері-гаються 5 портретів катеринославських губернаторів: портрети І.М. Синельникова (Х-186, 540), А.А. Пеутлінга (Х-334), К.С. Гладкого (Х-550) О.М. Клінгенберга (Х-319). Важливу роль в справі місцевого самоврядування відігравали представники купецького стану. Портрети першого міського голови, купця, Івана Шевелєва та його заступників на цій посаді – купців Ф.С. Дупленка (Х-366) і П.А. Білявського (Х-327), разом з портретом І.Ф. Єфанова, представляють собою купецький стан в портретному зібранні. Колекція не відображає усі стани в рівній мірі, не представлені особи селянського стану, де портрет не був розповсюдженим.
Значну частину колекцію портретного живопису складають офіціальні парадні портрети царських осіб (13 од.) і духівництва (14 од.). В особливу групу може бути виділений жіночій портрет (16 од.). Прикрасою колекції є 6 портретів Т.Г. Шевченка (Х-326, 302, 306, 598, 607, 278).
Подальше залучення нових джерел з музейного архіву має посприяти створенню досить міцної бази для тематичного і типологічного опису і класифікації колекції.
Бібліографічні посилання
1. Абросимова С.В. «Как говорят…»: из повседневной жизни екатеринославського дворянства ХІХ в. (По материалам эпистолярной коллекции музея) // Скарби музеїв. [Матеріали обласної наукової конференції до Міжнародного дня музеїв 2003 р.]. Д., – 2003. – С. 21-34.
2. Бекетова В.М. Каталогізація музейного зібрання: проблеми і перспективи // Скарби музеїв. [Матеріали обласної наукової конференції до Міжнародного дня музеїв 2003 р.]. Д., – 2003. – С. 13-21.
3. Буряк В.В. Колекція старожитностей архітектора О.Л. Красносельського у зібранні Дніпропетровського історичного музею. (До 125-річча від дня народження) // Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури. [Матеріали обласної наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська]. – Дніпропетровськ, – 2003. – С. 31-34.
4. Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Каталог музейної колекції. – Д., – 1992.
5. Каталог Екатеринославского обласного музея им. А.Н. Поля. – Екатеринослав, 1905.
6. Каталог Екатеринославского обласного музея им. А.Н. Поля. – Екатеринослав, 1910.
7. Протасов Л.Г. Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. М.: РОСПЭН, 2008.
8. Невідомі та маловідомі портрети ХVІІІ – поч. ХХ ст. Каталог Дніпропетровського художнього музею. – Д., 1992.
9. Осадча Ю.А. Портрети історичних діячів козацької доби у колекції ДІМ // Грані. – Д., – 2005, № 5. – С. 107-110
10. Інвентарна книга ДІМ, № 1, гр. «Х» (1-966) – 1947-1955 рр.
11. «Пишу тебе мой ангельский друг…». Из эпистолярного наследия начала XIX века. – Запорожье, 1997.
Автор: Копач А.П., старший науковий співробітник Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького
Джерело: Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160річчю заснуван¬ня Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворннцького) Вин. 11. — Д.: АРТПРЕС. 2009. 608 с.
