Майже 50000 музеїв налічується у світі, і в кожному з них працює хоч би 20 осіб (це в найменших), тому невипадково ЮНЕСКО був заснований Міжнародний день музеїв, щоб привернути увагу громадськості світу до проблем цієї галузі культурного життя. Музеї зберігають історико-культурну, художню спадщину країн світу.
Кожний музей – унікальний, в кожному є свої раритети, чимало їх і в дніпропетровських музеях. Зокрема, в Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І. Яворницького є один експонат, який неодмінно викликає жваве зацікавлення відвідувачів: картина — не картина, двері — не двері, дерев’яна дошка з рельєфом дверей, на якій намальовано портрет запорозького козака?! Що ж це насправді?!
Відомо, що наприкінці 1890-го початку 1900 років Д.І. Яворницький жив у Москві, працював приват-доцентом у Московському університеті, товаришував з Володимиром Гіляровським, котрий, як і Дмитро Іванович, був у захваті від історії запорозького козацтва, цікавився побутом, звичаями, військовим мистецтвом запорожців.
В ці ж роки в Московському училищі живопису, ваяння та зодчества навчався нікому тоді невідомий Микола Струнников. Уродженець м. Орла, виходець з бідної родини, Струнников у юнацтві, продемонструвавши талант до малювання, був помічений одним з місцевих знавців мистецтва, який і допоміг йому виїхати до Москви на навчання, спочатку в художній майстерні С.І. Грибкова, а потім — художньому училищі.
Відвідуючи майстер-клас видатного художника-портретиста В.Сєрова, Струнников вже в училищі виявив особливий хист до портретного живопису. Зокрема, в 1897 році на XX учнівській виставці він представляв «Портрет Гіляровського», а через два роки — «Портрет запорожця», для якого йому позував легендарний І.М. Піддубник – найсильніша людина у світі, українець за походженням. До речі, копія з цього портрета, виконана Струнниковим вже у Петербурзі 1907 року, в трохи зміненому вигляді (стилізація під запорожця — оселедець, шаровари), була подарована Д.І.Яворницькому для Катеринославського музею, про що свідчать матеріали музейного архіву – листи, фінансові звіти тощо.
Але повернемося до 1899-1901 років, коли Струнников в будинку Володимира Гіляровського, де художник деякий час мешкав, познайомився з Д.І. Яворницьким і підпав під його вплив, перетворившись на прихильника запорожців. Вважається, що саме Дмитро Іванович допоміг Струнникову потрапити в Академію мистецтв у Петербурзі, у майстерню Іллі Юхимовича Рєпіна, з яким у Яворницького були тісні, дружні, довготривалі стосунки.
Незадовго до від”їзду у Петербург у 1901 році Струнников, відвідуючи Яворницького в будинку О.П.Бахрушина, захопившись оповіданнями вченого про подвиги запорозьких козаків, на згадку про себе намалював на дверях кімнати, в якій мешкав Дмитро Іванович, портрет козака в бою. В тому, що картина була написана на дверях, не було нічого дивного, адже М.Струнников в той час працював у досить відомого будівельного підрядника Пашкова, займаючись розписом стін, тобто своєрідним настінним живописом, і набив у цьому руку.
Слід також зазначити, що не лише Яворницький, а й власник квартири (він же власник дверей) добре знав Миколу Струнникова. Саме Бахрушин залишив спогади про злиденне життя 22-річного Миколи у парфумера А. Брокера (фірма якого існує і донині) в якості «реставратора». Отримуючи від фабриканта ліжко, де він спав у двох з хатнім робітником, їжу та 50 карбованців, які треба було вносити за навчання, художник замальовував або домальовував окремі деталі на картинах, які збирав цей горе-колекціонер.
Постать козака на портреті-дверях була настільки колоритна, що складалось враження неначе цей дебелий, збуджений і захоплений битвою чолов”яга зараз увірветься у двері кімнати і почне рубати голови ворогам направо і наліво.
Природно, що від’їжджаючи з Москви того ж 1901 року, Дмитро Іванович зажадав вивезти цю картину на дверях у Катеринослав. Але власник будинку заперечував такому бажанню вченого.
Їхня суперечка перетворилася на судову справу. Судді присудили розпиляти картину (тобто двері) на дві рівні частини і поділити їх між О.Бахрушиним та Д.Яворницьким жеребкуванням. На щастя, як вважав вчений, йому дісталась верхня частина картини, що саме й збереглася дотепер в Дніпропетровському історичному музеї й експонується разом з запорозькими козацькими реліквіями. На жаль, доля нижньої половини картини невідома.
Дмитро Іванович полюбляв розповідати цю історію відвідувачам музею, супроводжуючи її численними фактами та всілякими легендами про непереможність, військове мистецтво, мужність запорізьких козаків — оборонців рідної землі.
Микола Струнніков у важкі 1919-1920-і рр. перевіз свою родину до Д.Яворницького у Катеринослав, працював у музеї, вважаючи, що в Москві, Петербурзі було вельми небезпечно тай голодно, а тут на півдні біля любимого вчителя й незгоди переносилися краще. Він багато малював, створив чимало козацьких образів, розписав будинок Д.І.Яворницького гоголівськими героями з “Тараса Бульби”. Його художні твори можна й сьогодні побачити в Дніпропетровських історичному та художньому музеях, меморіальній оселі вченого.
Автор: Бекетова В.М. – к.і.н., заст. дир. ДІМ з наукових питань
Джерело: встановлюється
