1. Діяльність Д. І. Яворницького як етнографа є невід’ємною частиною розвитку усієї етнографічної науки на Україні.
2. З початку своєї наукової роботи на противагу тим, хто скептично ставився до можливостей народознавства, вчений надавав великого значення фольклорно-етнографічній науці. Майже все своє, життя він провів у мандрівках — пошуках архівного, етнографічного, фольклорного матеріалу.
3. Першою науковою працею Д. І. Яворницького як етнографа слід вважати двотомне «Запорожье в остатках старины и преданиях народа» (Спб., 1888), в якому відтворено окремі сторінки із життя і подвигів запорозьких козаків. Наступна велика праця «По следам запорожцев» (Спб., 1898) також має багато народознавчого матеріалу.
4. Д. І. Яворницький був засновником і багаторічним керівником Катеринославського історичного музею, який носить тепер його ім’я. Цей заклад став помітним етнографічним центром на Україні.
5. Катеринославський музей вважався найбільшим зібранням запорозьких реліквій. Одних тільки запорозький люльок було декілька сот, не говорячи вже про художні картини, предмети го вжитку і т. ін.
6. Справжньою, енциклопедією народного життя в музеї був відділ етнографії. На 1910 рік цей відділ мав 16 розділів, де було представлено посуд, прикраси, господарські речі, взуття, одяг, знаряддя праці, чабанські речі, атрибути ткацтва, рибальства, гончарного ремесла, вибійка полотна, шевські, ковальські, бондарні інструменти, дитячі іграшки, типи будівель, народне мистецтво і т. ін.
7. Один з куточків відділу етнографії називався «Народне мистецтво — орнамент писанок і вишиванок, штучні квіти та ін.». Тут було представлено колекцію орнаментів народних вишивок, скатертин, рушників, поясів, сорочок. Не менш цікавою була колекція українських писанок. Д. І. Яворницький збирав відомості про них: коли починають фарбувати, хто фарбує (бабуся, жінка, дівчина), якими інструментами, фарбами, якими візерунками, як довго зберігаються писанки.
8. В праці «Отчет Екатеринославского областного музея им. А. Н. Поля за 1905 г.» є цікаві відомості щодо методики обробки етнографічних експонатів. Так, наприклад, в характеристиці сорочки позначено, хто її носив (чоловік, жінка, хлопець, дівчина); пора року, коли носив, в свято чи в будень, з чого виготовлена, хто виготовив.
9. Значним стимулом для розвитку етнографічних досліджень на Україні був XIII Археологічний з’їзд, який відбувся в Катеринославі в 1905. З ініціативи організаторів з’їзду, серед яких активно працював Д. І. Яворницький, була видана спеціальна програма для збирання етнографічного матеріалу.
10. Подорожуючи по Катеринославщині, Д. І. Яворницький перший зацікавився звичаєм українських селянок розмальовувати свої хати. З метою зробити фотознімки узорів, розмалювати їх відповідно до оригіналу і скласти альбом орнаментів директор музею відрядив до Мишурина Рога художника В. Стромненка.
11. Ще до революції Д. І. Яворницький відкрив для етнографів петриківський декоративний розпис. Декоративний як і настінний розпис вчений вважав справжнім мистецтвом і в музеї було представлено близько тисячі різноманітних узорів цих розписів.
12. Ще одним центром етнографічних досліджень у місті стала кафедра українознавства в Катеринославському університеті, яка під керівництвом Д. 1. Яворницького перетворилась на кафедру народознавства. Дмитро Іванович закликав студентів вивчати і досліджувати свій край, народне життя. Не випадково, що головним учбовим курсом Д. І. Яворницького в університеті була «Історія місцевого краю», з якої в той час починалася історична освіта у вузі.
13. Надаючи великого значення археологічному вивченню території Дніпрельстану, Д. І. Яворницький прийшов до висновку, що цю місцевість треба обстежувати комплексно, в тому числі з етнографічної точки зору. Частину цих етнографічних спостережень опубліковано в «Збірнику» Дніпропетровського історичного музею (1929), та в роботі Д. І. Яворницького «Дніпрові пороги».
14. Багато уваги вчений приділяв пропаганді етнографічних знань серед широких верств населення, використовуючи для цього сторінки різних періодичних видань як дожовтневого, так і радянського часу. До речі, однією з форм пропаганди етнографічних відомостей є виступи Д. І. Яворницького як письменника.
15. Етнографічна творчість Д. І. Яворницького мала великий вплив на формування української етнографічної науки, заклала міцний фундамент для вивчення народного життя Придніпров’я.
Автор: Журба А.С. – с.н.с. ДІМ
Джерело: Вчений-подвижник: Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров’ї археолога, історіографа, краєзнавця та етнографа Д.І.Яворницького. (Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження вченого). Дніпропетровськ, 1991. – 78 с.
