Творча спадщина Д. І. Яворницького досить значна за обсягом й різноманітна за змістом. Проте в доробку вченого є книга, котра до останнього часу не привертала до себе уваги вітчизняної історіографії. Йдеться про книгу «Історія села Фаліївки-Садової Херсонської губернії та повіту», котра побачила світ 1892 р. в Петербурзі.
Це видання привертає до себе увагу, по-перше, тому, що воно яскраво демонструє широчінь наукових інтересів дослідника. Незважаючи на свій невеликий обсяг (всього 99 сторінок), книга містить значну інформацію з археології, історичної географії, генеалогії, геральдики, краєзнавства. Окрім того, виявлені в Дніпропетровському історичному музеї архівні матеріали дозволили реконструювати процес створення цієї книги, збагнути творчу лабораторію дослідника, відтворити неповторну колоритну атмосферу, яка панувалав оточенні Дмитра Івановича того часу, встановити його наукові та дружні контакти. Виявлені документи, в поєднанні з даними книги, допомагають висвітлити деякі ще невідомі сторінки в дослідженні минулого нашого краю та його діячів.
Умовно архітектоніку цієї книги можливо поділити на дві частини: в першій міститься історичний нарис, в другій — публікація документів. Видання відрізняється вишуканістю, Книга багато ілюстрована. Ілюстрації були виконані відомим українським художником, приятелем Д. І. Яворницького О. Г. Сластьоном. В додатку надається генеалогічна таблиця роду Комстадіусів.
Книга була видана коштом М. М. Комстадіуса — останнього власника села Фаліївки-Садової. Історія цього села невипадково привернула до себе увагу Д. І. Яворницького. Придатне для життя географічне положення, багатий природний світ цієї місцевості сприяли тому, що людина почала оселятися тут ще в часи кам’яного віку. В різні часові діапазони тут мешкали скити-плугатари, сармати, остготи, гуни, венеди, болгари, авари, хазари, угри, печеніги, половці та ін. племена. З XIII до XV ст. цей край освоювали генуезькі колоністи, на зміну котрим в XV ст. прийшли татари. На думку Яворницького, сама назва річки Інгульця (село розташоване при самому впадінні Інгульця в Дніпро) в перекладі з татарської означає «велике озеро». За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 р. ця територія увійшла до складу Інгульської або Перевізької паланки, тут була запорозька переправа. Після скасування Запорозької Січі (1775 р.) ця земля під назвою «Інгульська дача» у 1780 р. стає власністю прем’єр-майора М. Л. Фаліїва, за прізвищем котрого село дістало назву Фаліївка. Після смерті у 1792 р. М. Л. Фаліїва, який не залишив спадкоємців, Інгульська дача припала його приятелю, надворному радникові Ф. С. Комстадіусу, який саме й назвав її Фаліївкою. Згодом Ф. С. Комстадіус розвів тут чудові сади, внаслідок чого.місцеві мешканці надали Фаліївці назву «Садова». Ця назва стає офіційною. Починаючи з 1792 р. й протягом до 1917 р. Фаліївка-Садова належала родині Комстадіусів. Історія цього роду привернула до себе увагу Яворницького, а дослідження документів родинного архіву дозволило висвітлити історію цієї місцевості. В цій книзі історик обгрунтував цінність та актуальність дослідження родинних архівів.
Рід Комстадіусів походив, із Швеції. Його представники служили в польській армії, потім перейшли до служби в Росію, хоробро воювали у Вітчизняній війні 1812 р., Кримській війні, брали участь у закордонних походах. Свого часу А. Ф. Комстадіус був обраний предводителем дворянства Херсонського повіту, згодом він стає херсонським цивільним губернатором, а з 28 січня до 25 березня 1822 р. був одночасно херсонським та катеринославським губернатором.
Представники роду Комстадіусів були пов’язані родинними узами із членами відомих родин: Апостолів, Родзянків, Селєцьких, Синельникових та ін.
Останній власник Фаліївки М. М. Комстадіус, військовий за фахом, був високоосвіченою, культурною людиною. Інтерес до історії викликав у нього бажання більш детально вивчити родинний архів. Зацікавившись археологічними знахідками в своєму херсонському маєтку (Фаліївці), М. М. Комстадіус звернувся за підтримкою й допомогою до Яворницького. Саме завдяки намаганням та дружбі М. М. Комстадіуса із Яворницьким, стає можливим археологічне й документальне дослідження історії села Фаліївки-Садової та публікація цієї книги.
Теплі дружні стосунки поєднували Яворницького з Комстадіусом. Тривалий час Яворницький гостював у Фаліївці, Жуклі, в маєтках матері Комстадіуса — С. М. Таль та її брата — генерала О. М. Синельникова. Коли Яворницький опинився на засланні в Середній Азії, Комстадіус зберігав у себе в Царському Селі книги та найбільш цінні речі Дмитра Івановича. Саме Комстадіусу висловлював Яворницький вдячність за допомогу у виданні «Історії запорозьких козаків». Комстадіус брав активну участь в публікації документів з історії села Фаліївки.
В книзі було опубліковано 50 документів, які за хронологією обіймали період з 1790 р. до 90-х рр, XIX ст. Відкривався археографічний розділ «Духовним заповітом» М. Л. Фаліїва від 1790 р. Цей документ та ще два документи з архіву М. М. Комстадіуса (листи катеринославського губернатора І. Я. Селецького до його дружини — М. Д. Апостол) вперше були опубліковані Яворницьким ще 1890 р. в книзі «Вольності запорозьких козаків».
Публікацію документів доповнюють ілюстрації: портрети М. Л. Фаліїва, А. Ф. Комстадіуса, фотографії інгульських плавнів на Дніпрі, панського будинку, церкви та родинного цвинтаря Комстадіусів в Фаліївці, малюнок церкви в селі Жуклі, яка була збудована П. Д. Апостолом, сином гетьмана Д. Апостола.
Значна увага в книзі приділяється археологічному аспектові. Яворницький дає докладний опис результатів розкопок курганів, печер, могил в Фаліївці. В Інгульській печері була знайдена стоянка первісної людини. Всього в Фаліївці було враховано біля 1000 могил. Археологічна інформація доповнюється малюнками предметів, які були знайдені в курганах, малюнками курганів, печер, могил.
Археологічні розкопки в Фаліївці були здійснені під керівництвом Яворницького. І. І. Чайкіним, за участю М. М. Комстадіуса й Л. К. Попова. І. І. Чайкін, вчитель Олександрівського повіту, був відомий як пристрасний аматор старовини. Особливо він захоплювався археологічними дослідженнями. Ще один учасник досліджень в Фаліївці — Л. К. Попов, адвокат за фахом, громадський діяч в Херсоні, добрий знайомий Яворницького й Комстадіуса, цікавився археологією, історією, філософією, колекціонував старовинні речі, дещо надсилав Яворницькому. На прохання Яворницького, Л. К. Попов влаштував в Херсоні декілька кобзарських концертів. Довго згадував Л. К. Попов славне життя в Фаліївці, «коли копали кургани».
Внаслідок натхненної творчої праці цього невеликого колективу дослідників-однодумців, захоплених й керованих Яворницьким, побачила світ книга «Історія села Фаліївки-Садової», котра, безумовно, посідає належне місце в творчій спадщині видатного українського історика.
Автор: Абросимова С. В. – к.і.н., с.н.с. ДІМ
Джерело: Вчений-подвижник: Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров’ї археолога, історіографа, краєзнавця та етнографа Д.І.Яворницького. (Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження вченого). Дніпропетровськ, 1991. – 78 с.
