До історії формування колекції меморіальних речей академіка Д. І. Яворницького

10.11.2010 администратор Вивчення музейних колекцій 0

Я.П. Тимошенко, меморіальний будинок-музей Д.І. Яворницького.

Стаття є спробою дослідити історію формування унікальної частини музейного зібрання ДНІМ – колекції меморій академіка Д.І. Яворницького та визначити коло фондоутворювачів цієї колекції.
Основою колекції меморіального музею є меморіальні речі, які, через символічну пов’язаність з певною особистістю, мають не лише утилітарну функцію, побутове чи господарське призначення, а й великий семіотичний статус. Знаковість цих речей визначається їх конкретною приналежністю. Ці предмети виступають факторами культури, які відповідають як практичним, так і символічним вимогам, виступають засобами збереження та передачі інформації про конкретну історичну постать. Меморіальні речі академіка Д.І. Яворницького є унікальною частиною колекції Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького та основною частиною серед експонатів Дніпропетровського меморіального будинку – музею вченого. Завдяки своєму особливому семіотичному статусу вони плануються бути занесеними до Державного реєстру національного культурного надбання України, який зараз складається [21]. Враховуючи особливе значення колекції меморіальних речей академіка Д.І. Яворницького є важливим його комплексне дослідження, наукове опрацювання, систематизація, вилучення та каталогізація.
Особливість цієї колекції – різноплановість експонатів. Користуючись сучасною музейною класифікацією їх можна розподілити на такі типи: письмові, речові, образотворчі, кіно-, фото-джерела. У свою чергу речові джерела можна розподілити за їх утилітарним призначенням на більш дрібні групи: меблі, посуд, побутові речі, одяг, музичні інструменти, письмове приладдя, тощо. Саме колекції речових та письмових джерел є найбільшими за кількістю. Визначаючи датування джерел, з впевненістю можна назвати верхній рубіж – кінець життя вченого – 5 серпня 1940 р, нижній – кін. 18 – поч. 19 ст. Географічний діапазон створення предметів теж досить широкий: Україна, Росія, Польща, країни Європи, Азії. Хоча єдиного каталогу меморіальних речей вченого досі не створено, але деякі кроки в цьому напрямку вже зроблені. Створено каталог епістолярної спадщини Д. І. Яворницького [9], систематизовані писемні джерела (архів вченого) , а також деякі окремі меморіальні речі внесені до існуючих каталогів ДНІМ, виходячи з їх утилітарної типологізації: каталог кераміки [11], музичних інструментів [12], меблів [12], одягу [12], тощо. Оскільки дослідження особового архіву Д. І. Яворницького вже проведено співробітниками ДНІМ [1, 10], в цій роботі буде розглянута не досліджена частина колекції меморій Д. І. Яворницького.
Джерельною базою дослідження є облікова музейна документація: інвентарні книги, акти прийому музейних експонатів, протоколи фондово-закупівельної комісії, документи інвентаризації 1948 р., уніфіковані паспорти експонатів, каталоги, науково–діловодний архів Дніпропетровського національного історичного музею, прижиттєві фото Д. І. Яворницького та його будинку, спогади його сучасників [24, 25, 26, 27, 28], працівників музею.
Вилучення колекції меморіальних речей Яворницького з комплексу музейних експонатів ДНІМ є окремою проблемою. Оскільки вчений був не тільки директором музею, а ще й колекціонером, який свою колекцію подарував музею, важко розрізнити власні речі вченого та речі з його колекції. Для вирішення цієї проблеми у відборі меморіальних предметів враховується принцип побутування, пріоритет надається тим предметам, які побутували в приватному будинку вченого та були в особистому ужитку родини Яворницьких. Окрему групу становлять предмети, які були подаровані власне вченим знайомим та друзям. Ці предмети теж доцільно включити до меморіальних речей, якщо вони були передані до музею цими людьми. Фондоутворювачами колекції меморіальних речей Д. І. Яворницького є фізичні особи. Їх коло досить вузьке. Здебільшого це були люди, які особисто знали Д. І. Яворницького, були його сучасниками, у них зберігались особисті речі вченого. Вивчення кола фондоутворювачів дає можливість: по-перше, – більше дізнатися про життя вченого, особисті та творчі зв’язки, по-друге, – відокремити меморіальні предмети від інших предметів музею.
Початок формування колекції припадає на той час, коли Дмитро Іванович Яворницький був директором Катеринославського (Дніпропетровського) історико-археологічного музею з 1902 по 1933 роки. В цей час деякі його особисті речі потрапляють до фондів музею, або знаходяться в музеї для особистого вжитку вченого. Це меблі, письмове приладдя, побутові речі, фото, тощо. Після смерті академіка Д. І. Яворницького 5 серпня 1940 року , все його майно, включаючи будинок на площі імені Т. Г. Шевченка в м. Дніпропетровську [31], згідно з його заповітом [8] перейшло дружині вченого Яворницькій Серафимі Дмитрівні, яка запропонувала відкрити у власному будинку вченого його музей. Ця пропозиція була прийнята виконкомом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 17 лютого 1941 р. [23]. Саме в цей час деякі речі вченого передавалися до музею. Але, оскільки більшість облікових музейних документів довоєнного часу не збереглася, з’ясувати конкретний перелік предметів, переданих дружиною Д. І. Яворницького, неможливо. С. Д. Яворницька (уроджена Буракова) (1879 – 1943) – вчителька за фахом, працювала в школах м. Катеринослава. [1, 17] 1918 р. одружилась з професором Д. І. Яворницьким. До смерті вченого була його другом, помічницею, секретарем, переписувала праці вченого, архівні документи, вела листування. Як дружина історика й музейника, Серафима Дмитрівна зберігала як архів, так і власні речі Д. Яворницького, розуміючи їх важливість для створення музею вченого. Під час інвентаризації 1948-1949 рр. було виявлено: частину родинного архіву (напевно, переданого Серафімою Дмитрівною), комплекс фото та листівок з будинку вченого (власні фото вченого, фото його друзів та знайомих, листівки з зображенням гетьманів України). Більшість цих фото та листівок з інтер’єру будинку Яворницького (прикрашали стіни кабінету). В 1953 році вони з незрозумілих причин були списані [3], але не були знищені, й зараз в більшості знаходяться в меморіальному будинку-музею вченого. Померла С. Д. Яворницька у 1943 р. в Дніпропетровську. Все її майно та майно, яке вона отримала за заповітом чоловіка Д. І. Яворницького, перейшло до її старших сестер – Зінаїди (1870-1961) та Варвари Бурякових (?-1960), які обидві за фахом були вчительками, працювали в школах м. Катеринослава, а у 1920-х рр. в Катеринославському народному музеї доглядачками. Після війни й до кінця життя вони мешкали в будинку Д. І. Яворницького з колишньою хатньою робітницею родини Яворницьких Купрій – Литвиненко Катериною Іванівною [7]. В скрутні післявоєнні роки вони продавали власні речі, щоб мати кошти на існування. Серед проданих ними речей були і меморіальні речі академіка Д. І. Яворницького [25, 26, 28]. Після смерті сестер Бурякових, деякі речі вченого були передані до музею, як зазначено в інвентарних книгах: «за заповітом Бурякової Зінаїди Дмитрівни». Це – палиці Д. І. Яворницького (Е-3366, Е-3367), капелюх (І-4930) та інші. [2]
Наступний етап у формуванні колекції меморіальних речей Д. І. Яворницького припадає на 1960-1970-ті рр., період існування в будинку вченого кімнати-музею Д. І. Яворницького в його кабінеті. У зв’язку з рішенням Дніпропетровського історичного музею імені Д. І. Яворницького від 16 січня 1964 року про відкриття меморіальної кімнати Д. І. Яворницького в його будинку [15, с.1–7], була створена робоча комісія при Дніпропетровському історичному музею на чолі з академіком Стародубовим Кирилом Федоровичем, який був особисто знайомий з Д. І. Яворницьким, кандидатом технічних наук Шаповалом Іваном Максимовичем та головним зберігачем музею Огризкіною Ольгою Матвіївною [15, с. 6]. Співробітниками Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького на чолі з директором музею Ватченко Горпиною Федосіївною була проведена значна організаційна й пошуково-дослідна робота, музей листувався з Харківським, Московським, Казанським університетами, тематико – експозиційний план меморіальної кімнати Д. І. Яворницького був складений О. М. Огризкіною, обговорений на засіданнях ради музею [15, с. 7 – 12], надсилався для рецензування дослідниці життя та діяльності Д. І. Яворницького М. М. Шубравській, знайомому вченого І. І. Позднякову, доктору історичних наук, професору В. О. Голобуцькому та іншим. Збиралися й передавалися до музею особисті речі вченого, вивчалося коло його знайомих. Більшість меморіальних речей Д. І. Яворницького після смерті сестер Бурякових знаходилася у Литвиненко Катерини Іванівни (1914 – 2002). З 1935 року вона працювала хатньою робітницею родини Яворницьких, доглядала вченого, його дружину та сестер дружини [34, с. 172 – 179]. У науково – діловодному архіві ДНІМ зберігаються документи 1962 р. про судові позови музею до гр. К. І. Купрій-Литвиненко з вимогою передати меморіальні речі Д. І. Яворницького, згідно «заповіту З. Д. Бурякової», Дніпропетровському історичному музею ім. Д. І. Яворницького [20, с. 106] та виселити родину К. І. Купрій–Литвиненко з будинку на пл. Шевченка, 5 [19, с. 105]. Ці справи були вирішені на користь музею. Впродовж 1963-1965 рр. Катерина Іванівна Литвиненко передала значну кількість меморіальних речей Д. І. Яворницького до музею [2]. Це – меблі ( крісла, диван, бюро, дачний стілець, підставку під палиці), письмові приладдя, палиці, рушники, картини з будинку, дещо з посуду. Ці предмети були використані у створенні кімнати–музею Д. І. Яворницького, яка працювала для відвідувачів з 1964 по 1974 рр. [32].
В цей же час крім К. І. Литвиненко окремі меморіальні речі передавалися іншими людьми, які особисто знали вченого. Наприклад, кришталевий кімнатний термометр з дарчим підписом Миколи Лисенка (І-5027), металеву табличку від парадних дверей будинку Д. І. Яворницького з написом «Димитрий Ивановичъ Яворницкий» та сім фотографій з зображенням вченого передав [2] Шаповал Іван Максимович (1905-2003) – український письменник, кандидат технічних наук, автор книги біографічних оповідань про Д. І. Яворницького «В пошуках скарбів» (К., 1963 та численні перевидання), книги «Козацький батько» (Кривий Ріг, 1998) та численних статей про Д. Яворницького. Деякий час (на початку 1930-х рр.) І. М. Шаповал працював ученим секретарем Дніпропетровського історичного музею. За спогадами К. І. Литвиненко [26], на початку 1960-х рр., збираючи матеріали для написання своєї книги про Д. Яворницького, І. М. Шаповал спілкувався з Варварою Дмитрівною та Зінаїдою Дмитрівною Бураковими й від них отримав деякі речі вченого. В 1960–ті рр. Іван Максимович був членом вченої ради Дніпропетровського історичного музею, комісії для підготовки відкриття меморіальної кімнати академіка Д. І. Яворницького [15, c. 6]. У 1963 р. Іван Максимович передав до Дніпропетровського історичного музею картину художника Миколи Івановича Струннікова «Козак – бандурист» («Козак на дозвіллі») (Х-1105). Документи науково – діловодного архіву ДНІМ містять інформацію, що цю картину І. М. Шаповал отримав від вчителя Олександра Сергійовича Мягченка з м. Комунарськ Луганської області, який, у свою чергу, знайшов її у с. Біленькому на Запоріжжі у господаря будинку, де в 1921 р. мешкав художник М. І. Струнніков [15, с. 11]. Тобто ця, відома зараз картина М. І. Струннікова, не є меморіальною річчю Д. І. Яворницького. Була у І. М. Шаповала і тростина, яку подарувала Д. І. Яворницькому Леся Українка під час їх зустрічі в Єгипті в 1910 р. Іван Максимович з власного розсуду цю палицю передав в меморіальний музей Лесі Українки в м. Києві, де вона й досі зберігається.
Суттєвий внесок у поповнення колекції меморіальних речей Д. І. Яворницького зробив й Михайло Якович Карасьов (1911-1990) – колекціонер, знайомий Д. І. Яворницького, працював завідуючим ощадкаси № 9 з 1933 по 1939 рр., де отримував пенсію Д. І. Яворницький, цікавився історією та старовинними речами. Після смерті вченого та його дружини Серафими Дмитрівни, спілкувався з сестрами Буряковими, купував у них деякі речі Д. І. Яворницького [4, с. 46]. Під час створення та роботи меморіальної кімнати-музею Д. І. Яворницького ці речі були закуплені у М. Я. Карасьова музеєм. Так, в ці роки повернулися окуляри з футляром вченого (ЕТ-1144) та різьблений стілець (І-5109) [2].
Різьблений дубовий буфет родини Яворницьких був переданий до музею Чекмарьовим Олександром Петровичем [8] (1902 – 1975) – радянським вченим в галузі обробки металів тиском, академіком АН СРСР (1968), академіком АН УРСР (1948), Героєм Соціалістичної праці (1972) [5]. У 1940-і рр. він придбав у сестер Бурякових буфет та два столика, які належали родині Д. І. Яворницького. Один з цих столиків був переданий до музею невісткою академіка Чекмарьова – Галиною Володимирівною Чекмарьовою в 2007 році [22], другий столик продовжує зберігатися в родині Чекмарьових.
Крім відомих своїм знайомством з Дмитром Івановичем Яворницьким людей, його особисті речі передавали люди маловідомі. Китайську вазу передала в 1964 р. приятелька Д. І. Яворницького та його дружини Серафими Дмитрівни Скублевська Марія Григорівна, лікар–гінеколог, ім’я якої відомо за спогадами К. І. Литвиненко [31, с. 5] та М. П. Костюка [14, с. 44]. У 1964 р. від Глазунової Анастасії Савівни – вчительки Катеринославської міської гімназії, яка була особисто знайома з Д. І. Яворницьким, до музею надійшли: указка вченого(І-5095), якою Д. І. Яворницький користувався під час проведення екскурсій по Катеринославському історико-краєзнавчому музею, флакон чайний, прикрашений розписом (І-5092), подарований їй Д. І. Яворницьким у 1907 р., макітра для вареників, виготовлена в с. Опішня (КД-462), теж подарована вченим у 1915 р. [2]. Гаєвська Кіра Георгіївна – племінниця знайомого Д. І. Яворницького М. О. Щоголева, лікаря Катеринославської земської лікарні, передала до музею квітковий горщик, виготовлений в с. Опішня (КС-317), який подарував їй вчений в 1932 р. [2]. А настінне дзеркало було передано до музею Фроловою Феоною Лук’янівною, за її спогадами цю річ подарував їй Д. І. Яворницький в 1935 р. (ЕТ-2782) [2]. Історія взаємин вченого з цими людьми потребує подальшого дослідження.
Через аварійний стан будинку вченого в 1974 р. кімнату-музей було зачинено для відвідувачів. В цьому ж році вчена рада історичного музею порушила питання про реставрацію та відновлення меморіального будинку-музею, дозвіл на це був отриманий від виконкому міської Ради лише через 8 років – 27 січня 1982 року [32, с. 19]. Реконструкція меморіальних кімнат потребувала більшої кількості меморій, тому науковці музею проводили пошукову роботу, давалися об’яви в газетах Дніпропетровська, по радіо, розшукувалися меморіальні речі в антикварних магазинах, приватних колекціях, в родинах друзів та знайомих академіка Д. І. Яворницького. Історія відтворення меморіального музею академіка Д. І. Яворницького викладена в наукових статтях завідуючої музеєм Перкової Ангеліни Іванівни [32]. У 1980-ті рр. велику кількість предметів передала К. І. Литвиненко [2]. Комплекс переданих нею експонатів – це основа колекції меморіальних речей Д. І. Яворницького. Деякі речі Д. Яворницького в 1980-ті рр. надійшли від колекціонера М. О. Карасьова [2], зокрема, дещо з посуду родини (КД-969/1,2, КД-968), фото матері Д. Яворницького (Ф-24542). У М. Я. Карасьова довгі роки зберігався й перстень академіка Д. І. Яворницького, який дружина колекціонера в 2003 році продала, нажаль, не музею, а приватному колекціонеру з Києва [4, 46]. Прийняла участь у створенні цієї колекції меморій й дослідниця життя та діяльності Д. І. Яворницького Шубравська Марія Митрофанівна (дівоче – Олійник ) ( 1933 – 1994 ) – автор наукової монографії «Д. І. Яворницький» [35], кандидат філологічних наук, провідна українська фольклористка й етнограф [6, с. 2]. Під час роботи над науковою монографією Марія Митрофанівна не тільки працювала в архівах Києва, Москви, Санкт-Петербургу, Харкова, Дніпропетровська, співпрацювала з Дніпропетровським історичним музеєм ім. Д. І. Яворницького, але й спілкувалася з людьми, які особисто знали вченого. Від колекціонера М. О. Карасьова вона отримала декілька меморіальних речей Д. І. Яворницького, архівні документи, фото. В 1986 р. М. М. Шубравська через завідуючу меморіальним будинком-музеєм Д. І. Яворницького Перкову А. І. передала до музею 14 меморіальних предметів та архівних документів: сорочку Д. І. Яворницького (Т-1574), фото вченого в маєтку Г. Алексєєва в с. Котовка 1889 р. (ф-26296), фото Д. Яворницького серед учасників Дніпробудівської археологічної експедиції (Ф-26298), декілька фото художника І.Ю. Рєпіна, садиби «Пенати», останньої картини І. Рєпіна «Гопак», які в 1932 р. прислала до музею дочка Іллі Юхимовича Віра Іллівна, та інші експонати [2]. При відтворенні меморіального будинку-музею Д. І. Явоницького в ІІ пол. 1980-х рр. дві картини, які належали вченому, – портрет Д. Яворницього (олія), худ. Ф. Красицький, 1900 р. (Х-3465), та «Запорожець з люлькою» (автопортрет художника М.І.Струннікова, акварель), 1920 р. (Х-3466) були знайдені серед експонатів Дніпропетровського художнього музею. В 1940-і рр. вони були передані сестрами Буряковими до Дніпропетровського історичного музею, де зберігалися до 1957 р., після чого були передані до Дніпропетровського художнього музею. З 1988 по 2003 рр. картини знаходилися на тимчасовому, а з 2003 р. на постійному зберіганні в меморіальному будинку-музеї Д. І. Яворницького[2]. Значна кількість експонатів в різні часи була передана до музею науковими співробітниками ДІМ: Шамрай Г. Ф., Черних О. В., Перковою А. І., Шокотько З. П. , Карповою З. В., Тимошенко Я. П. як особистий збір. В актах музейної передачі [2] не зазначено, де побутували ці предмети, але вірогідно, вони надійшли від Литвиненко К. І.
Підсумовуючи, слід зазначити, що історія створення колекції меморіальних речей Д. І. Яворницького безпосередньо пов’язана з будинком вченого, історією відтворення меморіального музею. Робота над цією темою дає новий матеріал для вивчення життя та діяльності Д. І. Яворницького, кола його друзів та знайомих, серед яких з’являються нові імена. Ця тема потребує подальшого дослідження. Колекція меморіальних речей Д. І. Яворницького є досить великою, різноманітною, потребує глибокого вивчення та каталогізації. І хоча на сьогоднішній день все рідше й рідше знаходяться меморії Д. І. Яворницького, робота щодо їх пошуку продовжується. В перспективі ми сподіваємося поповнювати колекцію, вивчаючи коло знайомих вченого, в родинах яких можуть зберігатися особисті речі академіка.

Бібліографічні посилання

  1. Автобіографія Серафими Дмитрівни Яворницької. Рукопис // Фонди ДНІМ. – Арх–32696, КН–110635.
  2. Акти прийому–передачі експонатів в фонди музею 1960–2007 рр. // Облікова документація фондів ДНІМ.
  3. Акт списання № 39 від 20. 12. 1953 р. // Облікова документація фондів ДНІМ.
  4. Буряк В. В. Михайло Карасьов і Дмитро Яворницький // Грані. – 2005, – №5 (43). – С. 45 – 46.
  5. Век Академика А. П. Чекмарёва. 1902 – 2002 / Под ред. Таран-Жовнир Ю. Н., Данченко В. Н., Ахматова В. Н. – Д., 2002.
  6. Дмитренко М. Народознавці України. Марія Шубравська. // Народознавство. – 1995. – № 19. – С. 2.
  7. Домова книга для реєстрації осіб, що мешкають у домі № 5 по пл. Шевченка // Фонди ДНІМ. – Арх-32222.
  8. Духовний заповіт Д. І. Яворницького на користь дружини. (Витяг з актової книги ІІ державної нотаріальної контори м. Катеринослава. 01. 09. 1923 р.) // Фонди ДНІМ. – Арх-27026.
  9. Епістолярна спадщина акад. Д. І. Яворницького: Каталог музейної колекції / Упоряд. С. В. Абросимова, А. І. Перкова та ін. – Д, 1992.
  10. Каталог архіву Д. І. Яворницького в колекції ДНІМ: рукопис, підготовлений до друку // Облікова документація фондів ДНІМ.
  11. Каталог. Випуск І. Кераміка. Дніпропетровський Державний історичний музей імені Д. І. Яворницького // Упоряд. Н. М. Трушенко, О. В. Черних. – Д, 1964.
  12. Каталоги (картотеки ) фондів ДНІМ // Облікова документація фондів ДНІМ.
  13. Книги інвентаризації 1948-49 рр. // Облікова документація фондів ДНІМ.
  14. Костюк М. Поруч з Яворницьким. – Дніпропетровськ, 2008.
  15. Материалы об открытии мемориальной комнаты академика Д. И. Яворницкого (протоколы, планы, переписка) за 1964 г. // Науково – діловодний архів ДНІМ ( далі НДА) ДНІМ. – Оп. 1. – Од. зб. 418.
  16. Материалы об увековечивании памяти академика Д. И. Яворницкого (указ, решения, переписка) за 1963 – 1966 годы // НДА ДНІМ. – Оп. 1. – Од. зб. 402.
  17. Пенсійна книжка №5133 Яворницької Серафими Дмитрівни, 1879 р.н. // Фонди ДНІМ – Арх – 33184, КН – 111470.
  18. Піцик О. В. Архівні документи Д. І. Яворницького в експозиції меморіального будинку – музею академіка //Скарбниця ріднокраю. – Д, 1993.
  19. Позов ДІМ до народного суду Жовтневого району від 13. 04. 1962 р. проти гр. Купрій – Литвиненко К. І. з проханням повернути речі музею // НДА ДНІМ . – Оп. 1. – Од. зб. 385.
  20. Позов ДІМ до народного суду Жовтневого району від 19. 04. 1962 р. з проханням виселити сторонніх з будинку на пл. Шевченка, 5 // НДА ДНІМ. – Оп. 1. – Од. зб. 385.
  21. Положення про Державний реєстр національного культурного надбання, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 12.08.92 , № 466 // Поточний архів наукової частини ДНІМ.
  22. Протокол ФЗК №1146 від 11.10.2007// Облікова документація фондів ДНІМ
  23. Рішення № 132 виконкому Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 17 лютого 1941 р. «Про передачу будинку академіка Д. І. Яворницького Дніпропетровському історичному музею для відкриття філії музею Д. Яворницького // Фонди ДНІМ. – Арх-27062.
  24. Спогади З. Д. Бурякової // Фонди ДНІМ. – Арх-32716, КН-110655;
  25. Спогади К. І. Литвиненко від 20.09.1971// Фонди ДНІМ – б/н.
  26. Спогади К. І. Литвиненко від 26.07.1984 // Фонди ДНІМ. – Арх-47688.
  27. Спогади П. В. Довгалевського // Фонди ДНІМ. – АФС-4994/1-11, КН-187630.
  28. Спогади про Д. І. Яворницького С. Д. Яворницької // Фонди ДНІМ. – АФД-79, КН-164931.
  29. Структурний план меморіального будинку – музею Д. І. Яворницького, розроблений в 1984 р. //НДА ДНІМ. – Оп. І. № 6. – Од. зб. № 1097.
  30. Сучасники про Д. І. Яворницького / Упоряд. М. Чабан. – К, 2006.
  31. Схемплан садибної ділянки Д. І. Яворницького // Фонди ДНІМ. – Арх-27060.
  32. Тематико–експозиційний план для відкриття меморіальної кімнати академіка Д. І. Яворницького в будинку, де жив вчений. 1964 р. // НДА ДНІМ. – Оп. І. – №ІІ. – Од. зб. № 414.
  33. Перкова А. І. До історії відтворення меморіального будинку – музею Д. І. Яворницького // Музей і майбутнє. Збірн. наукових доповідей. – Д, 1998.
  34. Перкова А. І. К. І. Литвиненко в родині Яворницьких // Видатні особистості. Музейна персоналістика (Матеріали обласної музейної наукової конференції, вип.. 10). – Д., 2008.
  35. Шубравська М. М. Д. І. Яворницький. Життя, фольклорно – етнографічна діяльність .– К.: «Наук. думка», 1972.