Українські повстанські пісні виникли на хвилі національно- визвольної боротьби 1940—1950 р. Небуденна історична епоха покликала до життя нові фольклорні теми, сюжети, мотиви. Та в цілому, повстанський пісенний фольклор є логічним продовженням давнішніх уснопоетичних циклів на теми збройної боротьби українського народу з поневолювачами. Зокрема, досить помітні у повстанських зразках впливи козацьких творів.
Свідомість того, що воїни УПА — продовжувачі державницьких домагань історичних своїх попередників, була грунтом, на якому у 1940-і зросла пісенна тотожність понять «козак» та «повстанець». Тому навіть тоді, коли герой твору козак, немає гарантії, що пісня саме козацька.
Наскрізним мотивом у партизанських маршах — метафорична формула повстанської самозреченості в ім’я ідеї. Родичання з природою та зброєю, звертання до Покрову Божої матері, готовність пожертвувати особистим щастям (…«кидай, козаче, молоду дівчину») — фольклорні прийоми, відомі ще з часів козаччини:
1. Ліс —наш батько, темна нічка — мати,
Кріс і шабля — це твоя рідня,
Кидай, козаче, молоду дівчину,
Темна могила — це жінка твоя.
2. Мати — Україна, батько — ліс,
Покрова нам поміч,
Не журись!
Символічне побратимство героїв зі зброєю та смерть як одруження — традиційні у слов’янському фольклорі. Сягаючи давніх міфологічних уявлень, вони значно актуалізувалися в часи другої світової війни.
Прикметною рисою повстанських маршів є звертання до пам’яті славних предків, оборонців рідної землі. Іноді проведення паралелі між партизанами та козаками підкреслено декларативне:
Ми, українські партизани,—
Потомки славних козаків.
Заглибленість повстанських творів у давніші народно-поетичні пласти ще раз підтверджує той факт, що фольклор будь-якої історичної епохи — де, перш за все, зміщена й перетворена традиція.
Крамар Р., аспірант інституту народознавства НАНУ
Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
