Розуміння картини світу має загальнонауковий характер. Це поняття увійшло в гуманітарний вжиток з природнонаукових праць, головним чином з натурфілософії. Художня картина світу являє собою певну парадигму, що забезпечує концептуальну цілісність образу дійсності. Це пошук універсальної закономірності, яка обумовлює взаємозв’язок різноманітних явищ та процесів. Актуальне і цінне звернення до концепції світу в працях Д. Яворницького, яка разом з науковою, соціальною, технологічною, філософською, релігійною, художньою та історичною картинами світу склада суттєві грані концептуального образу дійсності. Методологічно важливим для нас є осмислення в працях Д. Яворницького структуротворчої функції картини світу,— зокрема соціальної біологічної, природної, космологічної, буттєвої, простору і часу та певний зв’язок їх з художніми концепціями часу. Історіософські праці Д. Яворницького не тільки демонструють його світовідчуття та світосприйняття, еволюцію поглядів, але й відтворюють цілісність світу, відбиту через усвідомлення історії. Життя для Д. Яворницького є субстанціональною цілісністю, що вибудована ним у співвіднесенності з широковідомою на рубежі віків концепцією, інтуїтивізму. В наукових розробках Д. Яворницького відсутнє будь-яке протистояння розуму та інтуїції. Остання розглядається ним як своєрідний, але необхідний ланцюг у пізнанні світу. Пошук істини, аналіз набутого і свідомого досвіду дає можливість осмислити поняття «історичність». Останнє приводить Д. Яворницького до філософії. Філософія у нього постає власне як філософія історії в повноті всього попереднього досвіду. Для Д. Яворницького історія є тією субстанцією, котра поступово створює єдиний і спільний для всього «равнозатрагивающий» нас світ, в якому все важливо, вагомо, значимо, все залежить від давно минулого, і, здавалось би, забутого.
Тому історичні нариси Д. Яворницького з’ясовують і обгрунтовують можливість і необхідність історії українського козацтва і народу як невід’ємної складової історії людської цивілізації і культури. Оперуючи не тільки матеріальними, просторовими об’єктами, вчений розглядає життя як певний метафізично-космічний процес, свого роду могутній потік творчого формування. Д. Яворницький приділяє велику увагу народному буттю і менталітету як процесам історії, тобто як процесам розвитку в природі і в суспільстві, доповнюючи їх художнім осмисленням характеру, побуту, вірувань, естетичних й етичних цінностей українців. Аналіз принципів та прийомів творення картини світу Д. Яворницьким дає підставу виділити певні закономірності в баченні цілісності світу письменниками, митцями, науковцями на рубежі віків з характерним для них репродукуванням на категорію минулого. Цілісний аналіз картини світу в творах Д. Яворницького дозволяє стверджувати синтезованість в межах його праць натурфілософії, генезис якої в Сенеки, зберігаючи міфологічний характер космогонії, а також етичні засади епікуреїзму з приматом матеріальних цінностей життя.
Гаврикова І.Ю., к.ф.н., доцент кафедри вивчення мов для іноземців ДДУ
Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
