Сучасний стан досліджень історії Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького не відповідає вимогам часу і тим завданням, які постають як конкретно перед даним музеєм, так і музеєзнавством взагалі. В основу створюваної новітньої експозиції ДІМу покладено уявлення, що такий музей як ДІМ є не тільки унікальним зібранням історичних пам’яток, але і сам в усій своїй цілісності, з усіма етапами своєї історії є унікальною історико-культурною пам’яткою. Відповідно цьому уявленню будуються і всі види музейної діяльності, спрямовується вся робота музею. Але, в свою чергу, це потребує повної всебічної реконструкції історії ДІМу. Виконання дослідницького завдання такого гатунку на першому його етапі найбільш актуалізує проблеми пошуку та селекції репрезентативних джерел, а також методів та методики їх аналізу.
На жаль, сучасний дослідник історії музейної справи немає можливості прибігти до використання джерелознавчого досвіду попередників, бо в численній історико-музейній літературі, в теоретичних працях з проблем музеєзнавства, як нам відомо, відсутні методологічні рефлексії з приводу джерелознавчих аспектів історії музейної справи та музеєзнавства.
Безумовно, не потребує великих теоретичних зусиль, щоб зрозуміти можливе інформаційне багатство звітів про роботу, ДІМу. Проте, поскільки в нашому розпорядженні є цілий корпус таких звітів з 1905 до 1994 р., виникає необхідність підійти до них з позицій класичного джерелознавства, визначивши їх видові характеристики, еволюцію даного джерельного різновиду; піддавши їх різнобічним класифікаційним схемам; розкривши відповідно до класифікаційних критеріїв та структури завдань історико-музейного та музеєзнавчого дослідження їх інформативні можливості тощо.
У науковому архіві, фондах і бібліотеці ДІМу зберігається понад 70 звітів про роботу музею (щорічних або за певний проміжок часу), з них 2 надруковані: за квітень, травень 1905 р. та 1905—1906 роки. В наявності кілька різновидів звітів: про надходження експонатів до музею, фінансові або про фінансово- господарчу діяльність, про чисельність робочих та службовців, про роботу окремих відділів (фондів, наукової бібліотеки та інш.); про роботу музею за кожний рік (про всі напрямки діяльності). Останній різновид звітів найчисельніший (51 од.), охоплює 1905—1906, 1927—1928, 1945—1994 рр. Крім того, в ЦДАОВУ (м. Київ) в фонді 3676 (оп. І) «Штабу імперського керівника (рейхсляйтера) Розенберга для окупованих східних областей» зберігається близько 20 звітів про роботу ДІМу з квітня 1942 по серпень 1943 рр. під час фашистської окупації. Ці звіти, надруковані на машинці німецькою мовою на 1—3 аркушах, дають уявлення про стан музею, хто його відвідував і з якою метою, про археологічні розкопки директора музею П. Козаря за участю М. Міллера, В. Модріана на території області; про виставки, організовані музеєм та інш.
Всі вищеназвані звіти протягом часу зазнали певної еволюції в формулярному складі (структура) і змістовно. Структура звітів відповідає головним напрямкам діяльності музею і його відділам і змінювалась відповідно до завдань, які поставали перед музеєм, та в зв’язку з структурними змінами в самому музеї. Систематичні упорядковані щорічні звіти з’являються в музеї з 1946 р. Упорядковувався звіт вченим секретарем разом з заступником директора по науковій роботі відповідно до звітів, які подавали завідуючі відділами та службами музею. Зміни у змісті були пов’язані з відповідними етапами розвитку музею, його підпорядкуванням тому чи іншому органу влади, загальним розвитком музейної справи в країні та іншими чинниками. Так, на етапі становлення, коли формувались колекції музею, звіт переважно являв собою перелік предметів, які надходили до музею. У 1917—1923 роках, ймовірно, будь-яка звітність взагалі була відсутня, хоч і не виключена можливість, що звіти втрачені, як і майже за всі 20—30-і роки. Під час здійснення Дніпробудівської археологічної експедиції значна частина звіту про роботу музею присвячена саме експедиційним проблемам (1927—1928 рр.). У 1945 році у звіті відбиті питання про повернення експонатів, втрачених під час окупації, відбудову приміщення, зруйнованого загарбниками. У звітах 70-х років простежуються етапи реконструкції музею.
В цілому звіт як джерело з історії музею дає всебічне уявлення про його роботу, Хоч, безперечно, до нього треба відноситись критично, адже упорядники звітів намагалися представити свою роботу перед вищестоящими органами в найкращому вигляді, не виключені й перебільшення. Тому дані звітів підлягають перевірці за допомогою інших джерел (листування, довідки, спогади, фінансові документи, наукові праці тощо).
Бекетова В.М., к.і.н., вчений секретар ДІМу
Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
