- 1. 140-а річниця від дня народження академіка Д.І. Яворницького (1855—1940), ім’я якого носить ДІМ вже 55 років, є певним етапом у розвитку музею, коли треба осмислити йога історію, критично проаналізувати сьогоднішній день і чітко уявити й намітити його подальші перспективи.
- 2. Історія музею тісно переплітається з життям і діяльністю Дмитра Івановича Яворницького, який присвятив йому майже 40 років свого подвижнецького життя. Він стояв біля витоків народження музею (1901 —1904 рр.), був його директором в часи найвищого розквіту (1905—1914), коли будується спеціальне приміщення, складаються його головні відділи й найкрупніше в Україні і різноманітне музейне зібрання. Яворницький пережив разом з музеєм важкі часи революційних і воєнних подій в Україні 1914—1920 рр. тобто імперіалістичну війну, повалення царату, утворення Української Народної Республіка,, боротьбу різних політичних угрупувань за владу в Україні й нашому місті, коли головним завданням директора музею було збереження колекції, недопущення руйнування будинку, пограбування й розпорошення музейних зібрань. Подив і величезну повагу викликає діяльність Д. Яворницького у-20—30-і роки, коли він бере активну участь у роботі по охороні пам’яток історії та культури, відбудові музею, створенні місцевого архіву, очолює Дніпрельстанівеьку новобудовну археологічну експедицію, яка поповнила фонди музею майже 40 тис. музейних предметів. Тяжким ударом для Яворницького був розгром музею у 1933 і наступних роках, коли його й найближчих його друзів і співробітників (Г.І. Кравченка, А.В. Добровольського та інш.) оголошують «ворогами народу», контрреволюціонерами, наклеюють ярлик українських буржуазних націоналістів, виганяють з музею й лишають навіть матеріальних засобів до життя, а декого й заарештовують. Тільки після смерті Яворницького відбувається його своєрідне повернення до музею — наданням музею його імені.
- 3. Сьогоднішній день музею — це продовження починань і традицій Д.І. Яворницького в галузях музейної справи і краєзнавства. Приорітетним напрямком роботи музею є наукові дослідження, які базуються на музейному зібранні, що налічує понад 200 тис. одиниць музейних предметів. Науковий опис, класифікація, систематизація й наступна каталогізація експонатів — сприяють введенню в науковий обіг специфічних музейних джерел,; які допомагають заповнити певні лакуни у висвітленні історії як нашого краю, так і України в цілому. За останні п’ять років вийшли друком чотири каталоги про книжкове й архівне зібрання музею, готові до видання каталоги геральдичної колекції, козацьких реліквій, єгипетських пам’яток, кам’яної пластики. Зроблені перші кроки у впровадженні в науково-фондову, дослідну роботу автоматизованої інформаційно-пошукової системи. Перебудова експозиції, яка зараз відбувається в ДІМі, стала можливою саме завдяки грунтовним науковим дослідженням наукових співробітників музею, їх переосмисленню історичних подій минулого, надходженням до музейного зібрання нових, раніше невідомих, або захованих у «спецхранах», історичних джерел — свідків багатої, різнопланової, непростої, а у багатьох випадках карколомної, історії нашого краю. Дослідження музейних колекцій дозволило створювати в музеї різноманітні за тематикою й цікаві, змістовні за підбором музейних предметів виставки: «Культура і побут Придніпров’я», «Блиск та романтика старовини», «Це не повинно повторитися», «Тії слави козацької…», «Із скарбниці Д. Яворницького», «Крізь століття» (з історії порцеляни), «Історія України в живопису та книгах», «Листи з фронту», «Історія учбових закладів краю», «Образ Богородиці у релігійному мистецтві» та інш. Науково-просвітницький відділ музею, використовуючи наукові доробки музею й музейні зібрання, поряд з традиційними формами масової роботи впроваджує нові, оригінальні, більш впливові заходи просвітницької і виховної роботи, які сприяють формуванню історичної і національної свідомості, вихованню почуття патріотизму, розвитку естетичних смаків, культури підростаючого покоління. Щорічно музей відвідує понад 400 тис. чоловік, представників різних верств населення нашого краю й гостей міста. Своєрідним продовженням починань Д. Яворницького є створений в музеї поточного року етнографічний відділ, головними завданнями якого є наукове опрацювання наявної музейної етнографічної колекції, пошук і збирання етнографічних речей, які, хоч і в залишках, але ще зустрічаються в селах і містах нашої області, з метою побудови етнографічних виставок і постійної експозиції з етнографії краю. Відродженням експонатів, які надійшли до музею ще за життя Д. Яворницького і складають «золотий фонд» музею, займається реставраційна майстерня ДІМу. Наш музей є науково-методичним центром для всіх музеїв області, а також пам’яткоохоронної роботи.
- 4. У складних економічних умовах нашої держави важко прогнозувати подальший розвиток музейного комплексу. Тому що зсі наші плани пов’язані з великими фінансовими витратами. Проте колектив працює над тим, щоб в недалекій перспективі відкрити літературний музей, релігіозознавчу експозицію, виставки відкритих фондових зібрань (книг, зброї, меблів, нумізматики, коштовностей та інш.), лапідаріум для кам’яної пластики; створити сучасну, обладнану найнеобхіднішою апаратурою й укомплектовану кваліфікованими фахівцями, реставраційну майстерню; впровадити автоматизовану інформаційно-пошукову систему, доступну як всім науковим співробітникам музею, так і його відвідувачам; об’єднати навколо музею творчі сили нашого міста й області, перетворивши його на справжній центр духовності й культури краю.
Стежар А.Н., директор ДІМу
Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
