В статті висвітлюється процедура проведення виборів до Верховної Ради СРСР та їх результати на прикладі виборів до Верховної Ради СРСР 1979 року у Дніпропетровській області. Приводиться інформація про кандидатів у Верховну Раду СРСР на виборах 1979 року, кількість голосів громадян по містам та районам Дніпропетровської області та написи на бюлетенях, які робили виборці приходячи голосувати на дільницю.
Побудова сучасної політичної системи не мислима без процедури легітимізації влади через вибори. Важко знайти у сучасному світі країну яка у тій чи інший формі не практикувала би виборчий процес – демократичний за визначенням. З іншого боку, країн які практикують реальну демократію у світі не так багато. Ця розповсюджена невідповідність у виборчому процесі форми і змісту привертає увагу науковців різних галузей. Особливо показовим у даному сенсі є матеріли які надає саме історична наука, оскільки дозволяє не лише дослідити морфологію виборчого процесу, але і його еволюцію на значних відрізках часу [21; 22]. В радянській історіографії в силу політичних причин виборчий процес не міг стати повноцінною науковою тематикою і був недостатньо розробленим. Більшість праць радянських істориків висвітлюють зовнішні, формальні аспекти виборів, і хоч не дають повноцінної картини, але надають фактичний матеріал для подальших досліджень [2]. Сучасні історики мають змогу розглядати проблематику виборів у Радянському союзі у більш широкому контексті, не лише історичних, але політологічних, і юридичних ідей, переводячи її у міждисциплінарну площину [11]. В цій статті із залученням джерел з музейної колекцій і архівів, ілюструються специфіка радянських виборів на прикладі виборів у вищий законодавчий орган в 1979 році у Дніпропетровської області.
Основними документом, що регламентував виборчий процес у 1979 році, була Конституція СРСР 1977 року. Згідно 13-тій главі Конституції, вибори по новій Конституції визнавались загальними, прямими, рівними і таємними. Усі громадяни, які досягли 18 років мали право голосувати, крім тих кого було визнано божевільним. Балотуватись в депутати Верховної Ради СРСР можна було с 21 року. Право висування кандидатів у депутати належало організаціям Комуністичної партії Радянського Союзу, професійним спілкам, Всесоюзній Ленінській Комуністичній Спілці Молоді, кооперативним та іншим громадським організаціям, трудовим колективам, а також зборам військовослужбовців по військових частинах.[23]
Процес виборів був повністю підконтрольний КПРС (Комуністичній партії Радянського Союзу), під її наглядом обирались кандидати на вибори, та проходило голосування. Саме контроль з боку партійних органів призводить до ситуації, коли радянські вибори сприймаються як ширма, за якою ховається тоталітарна диктатура вузької групи осіб.
Для радянської політичної системи важливим аспектом було забезпечити представництво різних груп населення серед кандидатів, що здійснювалося через систему неофіційних квот. Свої пропорції існували для жінок, а також робітників і колгоспників, які виступали як основа держави, безпартійних і комсомольців, що повинно було підкреслити всенародний характер радянської влади і відсутність партійної диктатури.
Ще однією важливою турботою для виборчих комісії було залучення населення до участі у виборах. Необхідно було забезпечити якомога ширшу участь громадян, в ідеалі всі 100% виборців повинні були висловити свою волю. Представники влади зверталися до почуття громадянського обов’язку або намагалися заманити людей на виборчі дільниці дефіцитними продовольчими товарами, населення ж йшло голосувати не тільки через високу свідомість, але і з побоювання вийти за межі норми і привернути до себе небажану увагу. При цьому свідома неучасть у виборах могла бути формою протесту, коли незадоволений людина намагалася звернути своєю неявкою увагу до якоїсь проблеми. [21]
Вибори до Верховної Ради СРСР відбувались раз у чотири роки, крім періоду 3 1937 по 1946 рр., із-за війни вибори у цей період не проводились. Верховна Рада СРСР складалась з двох палат, по 750 депутатів у кожній: Рада Союзу (один депутат від 300 тисяч громадян) і Рада Національностей (32 депутата від кожної союзної республіки, 11 – від кожної автономної республіки, 5 – від кожної автономної області, 1 – від кожного автономного округу).
Вибори у 1979 році проводились 4 березня, це булі перші вибори після прийняття нової Конституції СРСР 1977 року, про що постійно наголошувалось під час агітації. Для голосування на виборах було зареєстровано – 174,944,173 чоловік, проголосувало – 174,920,221 чоловік. У Раду Союзу за кандидатів проголосувало – 174,734,459 чоловік, проти всіх – 185,730 чоловік, недійсних або зіпсованих бюлетенів – 84. У Раду Національностей за кандидатів проголосувало – 174,770,398 чоловік, проти всіх – 149,783 чоловік, недійсних або зіпсованих бюлетенів – 89.
Результати по соціальному складу, з 1500 депутатів обох палат, 34,8 % – робітники, 16,3 % – колгоспники, 48,9 % – держслужбовці, партійні службовці, представники науки, культури та мистецтва. Безпартійних – 28%, жінок – 32,5%, депутатів віком до 30 років – 21,1 %.
По Українській РСР голосів за кандидатів в депутати – 35449117, в процентах 99,98. Кількість голосів проти кандидата – 8.546 [19]
Результати по Дніпропетровській області.
Результати по містам Дніпропетровської області:
В місті Дніпропетровськ (Дніпро) було відкрито 475 виборчих дільниць, прийняло участь у голосуванні 100 відсотків населення. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Макарова О.М., Цуканова Г.Е., Уткін В.Ф., та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
В місті Дніпродзержинськ (Кам’янське) участь у голосуванні прийняло 187326 чоловік, що складає 99,9 відсотків населення. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Сокола В.Х. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В місті Жовті Води проголосували 37525 чоловік, відмовились голосувати 4 чоловіка. Проти кандидатів в Верховну Раду СРСР проголосували 7 чоловік. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Кошик Н.І. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В місті Кривий Ріг було відкрито 367 виборчих дільниць. Прийняло участь у голосуванні 503425 чоловік, що складає 99,9 відсотків. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Гиля П.Є. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В місті Марганець в списки виборців було внесено 36273 чоловіка, проголосувало 100 відсотків населення. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Тихонов М.О. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В місті Нікополь було відкрито 70 виборчих дільниць. Проголосувало 99,9 відсотків населення. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Тихонов М.О. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В місті Новомосковськ було відкрито 32 виборчі дільниці. В голосуванні за кандидатів депутати Верховної Ради СРСР, прийняло участь 49703 чоловіка, що складає 100 відсотків виборців. За кандидатів проголосувало 100 відсотків виборців. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Качаловський Є.В. та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
В місті Орджонікідзе (Покров) було відкрито 20 виборчих дільниць. Прийняло участь у голосуванні 29082 чоловік. За кандидата в Раду Союзу проголосувало 29080 чоловік, проти кандидата 2 чоловік. За кандидата в Раду Національностей 29081, проти кандидата 1 чоловік. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Тихонов М.О. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В місті Павлоград проголосувало 99,9 відсотків виборців, усі голоси були віданні за кандидатів в депутати Верховної Ради. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Ватченко О.Ф. та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
Результати по районам Дніпропетровської області:
В Апостоловському районі було створено 34 виборчих дільниці, проголосувало 46325 чоловік, двоє виборців відмовились від голосування. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Гиля П.Э. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В Васильківському районі проголосувало 100 відсотків виборців. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Ватченко О.Ф. та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
В Верходніпровському районі приймало участь в голосуванні 61144 виборців. За кандидатів в Раду Союзів и в Раду Національностей проголосувало 61144 чоловік, що складає 100 відсотків виборців. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Кошик Н.І. та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
В Дніпропетровському районі за кандидата в депутати Верховної Ради СРСР Ватченко А.Ф. проголосувало 54804 виборців, проти 2 чоловіка, за кандидата в Раду Національностей Стенько Г.Т. проголосувало 54806 виборців, 1 чоловік проти.
В Криворіжьському районі явка виборців склала 100 відсотків. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Гиль П.Є. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В Криничанському районі за кандидата в депутати Верховної Ради СРСР Кошик Н.І. проголосувало – 33406 виборців, проти – 1. За кандидата в депутати Ради Національностей Бойко В.Г. проголосувало – 33407 виборців, проти – 0. Явка виборців склала 100 відсотків.
В Магдалиновському районі за кандидатів в депутати Верховної Ради було надано 100 відсотків голосів виборців. Явка виборців склала 100 відсотків. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Качаловський Є.В. та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
В Межівському районі зареєстровано 24913 виборців, явка на дільницю була 100 відсотків. За кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т. проголосувало 100 відсотків виборців, за кандидата в депутати Верховної Ради СРСР Ватченко А.Ф. – 100 відсотків виборців.
В Новомосковському районі за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР 100 відсотків виборців. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Качаловського Є.В. та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
В Павлоградському районі прийняло участь в голосуванні 41162 чоловіка, що склало 100 відсотків. За кандидата в Верховну раду СРСР Качаловського Є.В. – 99 відсотків. Кандидат в Раду Національностей СРСР Стенько Г.Т. – 100 відсотків.
В Петропавлівському районі в списки виборців були занесенні 28575, проголосували усі 100 відсотків виборців. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Ватченко О.Ф. та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
В Покровському районі усі записані в списки виборці прийшли на голосування. За кандидата в депутати Верховної Ради СРСР в Раду Союзу Ватченко О.Ф. відало голос 33482 чоловік. Кандидат в Раду Національностей Стенько Г.Т. Проти кандидатів 0 голосів.
В Пятихатському районі було створено 47 виборчих дільниць. Усі жителі районна прийшли на вибори та проголосували за кандидатів в Верховну Раду СРСР. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Кошик Н.І. та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
В Синельниковському районі в голосуванні прийняло участь 58777 виборців, всі з яких проголосували за кандидатів в Верховну Раду СРСР. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Ватченко О.Ф. та кандидата депутати в Раду Національностей Стенько Г.Т.
В Солоняньському районі за кандидатів в депутати проголосувало 34253 чоловік. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Кошик Н.І. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В Софіевському районі участь у голосуванні прийняло 100 процентів виборців занесених у списки для голосування. Проголосували за кандидатів в Верховну Раду СРСР 100 відсотків виборців. Голосування проводилось за кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР Куліков Я.П. та кандидата депутати в Раду Національностей Бойко В.Г.
В Царичанському районі в голосуванні прийняло участь 47995 виборців. За кандидата в Верховну Раду СРСР в Раду Союзу Сокола В.Х. проголосувало 47993, за кандидата в депутати в Верховну Раду СРСР в Раду Національностей Стенько Г.Т. проголосувало 47993.
В Широковському районі було створено 29 виборчих дільниць. Усі виборці відали свої голоси за кандидатів в депутати в Верховну Раду СРСР Куликова Я.Г. та депутата в Раду Національностей Бойко В.Г. [6] 1111111
Від Дніпропетровської області в Раду Союзу було обрано:
Ватченко Олексій Феодосійович – У 1941-1944 роках в Радянській Армії, учасник Великої Вітчизняної війни. З 1948 року – перший секретар райкому, зав. відділом Дніпропетровського обкому партії. З 1955 року – другий секретар Дніпропетровського обкому партії. У 1965-1976 – перший секретар Дніпропетровського обкому партії. З 1976 по 1984 роки голова Президії Верховної Ради УРСР. (Синельниковський округ.)[4] У фондах ДНІМ зберігаються фото з зустрічей О.Ф. Ватченко з виборцями [18, КН – 178956; КН – 178955; КН – 123117; КН – 119953; КН – 110431].
Гиль Павло Євствфьевич – Починаючи з 1958 року працює на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті (Кривий Ріг). З 1961 року – машиніст екскаватора, бригадир комплексної бригади ЦГЗК. У 1961 році встановив свій перший рекорд – відвантажив понад мільйон кубометрів гірської маси в рік. У 1975-1995 роках бригада Павла Євстахійович встановила два світових і п’ять всесоюзних рекордів. (Гірняцький округ). [5]
Качаловський Євген Вікторович – У 1967-1970 роках – голова виконкому Дніпропетровської міської Ради. У 1970-1974 роках – перший секретар Дніпропетровського міськкому КП України. У 1974-1976 роках – другий секретар Дніпропетровського обкому КП України. У 1976-1983 роках – перший секретар Дніпропетровського обкому КП України. У 1983-1990 роках – перший заступник голови Ради Міністрів Української РСР. (Новомосковський округ). [7]
Кошик Надія Іванівна – колгоспниця колгоспу «Росія» Верхньодніпровського району. Ударник праці дев’ятої та десятої п’ятиліток. Нагороди – медаль «За трудову відзнаку» 1977 р., орден Слави ІІІ ступеню 1981 р. (Верхньодніпровський округ). [8] У фондах ДНІМ зберігається Посвідчення Кошик Н.І., зареєстрованої кандидатом в депутати Верховної Ради СРСР, м. Дніпропетровськ, 1979 р. [18, КН – 131063]
Куликов Яков Павлович – З 1952 по 1954 рік – головний інженер і з 1954 по 1956 рік – директор заводу «Азовсталь». У 1958 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці «за видатні успіхи, досягнуті в справі розвитку чорної металургії». З 23 жовтня 1965 року по 25 листопада 1981 року – міністр чорної металургії Української РСР. Автор понад ста наукових статей, чотирьох книг по металургії, восьми винаходів. (Дзержинський округ). [9]
Макаров Олександр Максимович – генеральний директор виробничого об’єднання «Південний машино будівничий завод». Під його керівництвом на ПМЗ був освоєний випуск чотирьох поколінь міжконтинентальних балістичних ракет, що свого часу стали основою бойової потужності СРСР. Створено величезний комплекс Конструкторського Бюро «Південне» і Південного Машинобудівного Завода з 50 000 робітників і територією 7,4 км² з 1 100 тис. м² площею виробничих приміщень. (Ленінський округ. (Новокодацький район)). [10]
Сокол Володимир Харитонович – оператор стану Дніпровського металургійного заводу ім.. Дзержинського. Ударник виробництва. Був нагороджений орденом Леніна. (Дніпродзержинський округ). [13] У фондах ДНІМ зберігається фото зустрічі Сокола В.Х. з виборцями [18, КН – 82885].
Тихонов Микола Олександрович – Працював на Дніпропетровському металургійному та трубопрокатному заводі ім. В. І. Леніна інженером, з 1933 року – заступником начальника цеху, з січня 1938 року – начальником цеху. з вересня 1955 року – заступником міністра чорної металургії СРСР, відповідав за трубну промисловість. У 1976 році Тихонов став першим заступником голови Ради міністрів. 23 жовтня 1980 року Верховна Рада СРСР затвердив Тихонова на посаді голови Ради міністрів. (Нікопольський округ). [15] У фондах ДНІМ зберігаються фото виступу Тихонова М.О. перед виборцями у місті Нікополь [18, КН – 178958; КН – 178964; КН – 178966].
Уткин Володимир Федорович – У 1946 році Уткін вступив до Ленінградського військово-механічний інститут. Після успішного закінчення інституту в 1952 році отримав розподіл в одне з провідних конструкторських бюро країни – КБ «Південне» в місті Дніпропетровську (Україна). У 1967 році призначений першим заступником головного конструктора і начальника КБ «Південне», в 1971 році – головним конструктором і начальником, а в 1979 році – генеральним конструктором і начальником КБ. В серпні 1969 року Уткину Володимиру Федоровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». (Індустріальний округ). [17]
Цуканов Григорій Еммануїлович – Більше 20-ти років працював на підприємствах чорної металургії Дніпропетровської та Челябінської областей. З 1958 року – співробітник апарату ЦК КПРС(Центральний комітет Комуністичної партії Радянського союзу). Помічник Генерального секретаря ЦК КПРС Л.І. Брежнєва. (Жовтневий округ). [20]
Від Дніпропетровської області в Раду Національностей:
Бойко Віктор Григорович – З 1961 року на партійній роботі. 1974-1976 – перший секретар Дніпропетровського міськкому КП України. 1976-1979 – другий секретар Дніпропетровського обкому КП України. 1979-1983 – голова виконкому Дніпропетровської обласної Ради. 1983-1987 – перший секретар Дніпропетровського обкому КП України. (Криворізький округ).[1]
Стенько Григорій Терентійович – сталевар Нижньодніпровського трубопрокатного заводу ім.. К. Лібкнехта. Має звання «Заслужений металургу УРСР», орден Леніна, орден Жовтневої революції, орден Трудового Червоного прапора. (Дніпропетровський округ). [14]
Виборці часто робили записи на бюлетенях, це був своєрідний спосіб спілкування з владними інститутами, про ці записи секретарі міськкомів та райкомів повідомляли до обкомів КПРС. Частіше за все записи ділились на дві частини патріотичні та записи з проханнями та пропозиціями. Також 17 лютого 1979 року китайська армія вторглася на території В’єтнаму, що не підтримував Радянський Союз. Ця подія також відобразилась і на надписах серед виборчих бюлетенів. Нижче переведенні написи.
«Много говорять и пишут о пьяницах и тунеядцах, но все пока на бумаге. Пьяницы и тунеядцы не работают, а хлеб наш едят. Нужно применят к ним более жесткие меры.»
«В районе нет хорошего кинотеатра.»
«Просим улучшить работу городского транспорта.»
«Против агрессии Китая», «Желаем мира!».
«За партию свой голос отдаю,
За лучших дочерей страны Советов,
За сыновей, не дрогнувших в бою
За край родной народами воспетый.»
В одному з бюлетенів голос було дано проти кандидата Бойко В.Г. та дописано «Голосую за тов. Л.И. Брежнева».[6]
Вибори у Верховну раду СРСР 1979 року були типовими Радянськими виборами. Фактично вибори, набули характеру формальної, ритуальної процедури, яка ні в якій мірі не впливала на характер і склад керівних державних органів. У виборах народних обранців не було головного – можливості вибирати з декількох кандидатур, а не голосувати «за» або «проти» кандидатур, визначених керівними партійними органами.
Список використаної літератури:
- Бойко В.Г. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Бард С.Я. Борьба партии большевиков за подготовку и проведение первых выборов в Верховный Совет СССР в 1937 году на основе новой Конституции: автореферат. дис. канд. ист.наук. М., 1952
- В. Драченко, В інтересах кожного з нас // Дніпровська правда, 27 лютого 1979 р.
- Ватченко О.Ф. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Гиль П.Є. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Державний архів Дніпропетровської області: фонд 19, опис 72, справа 149.
- Качаловський Є.В. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Кошик Н.І. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Куликов Я.В. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Макаров О.М. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Макарцев А.А. Развитие институтов прямой демократии в СССР в 1935-1937 гг. автореф. дис. канд.ист. наук. Новосибирск 2006
- Победа нерушимого блока // Днепровская Правда, 5 марта 1979 г.
- Сокол В.Х. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Стенько Г.Т. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Тихонов М.О. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- У центральній виборчій комісії по виборах до Верховної Ради СРСР // Зоря, 3 березня 1979 р.
- Уткин В.Ф. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Фонди Дніпропетровського національного історичного музею ім..Д.І.Яворницького. Фото група: КН – 178956; КН – 178955; КН – 123117; КН – 119953; КН – 110431; КН – 82885; КН – 178958; КН – 178964; КН – 178966; Архівна група: КН – 131063;
- Центральна виборча комісія з виборів до Верховної Ради СРСР. Повідомлення про підсумки виборів в Верховний Рада СРСР десятого скликання відбулися 4 березня 1979 р // Дніпровська Правда, 8 березня 1979 р
- Цуканов Г.Е. – довідковий іменний каталог ДНІМ
- Вибори в СРСР в 1960-1970-і рр .: симуляція або елемент демократії? / Олександр Фокін // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.perspectivia.net/publikationen/shdp/fokin_elections
- Виборче законодавство та вибори в 1937-1987 рр.// В. П. Журавлев, В. В. Фортунатов // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rcoit.ru/lib/history/1918-1990/17084/
- Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnst1977.htm
Рангно Ю.С., с.н.с. відділу історії України і краю сучасного періоду
