Дніпропетровський національний історичний музей має велику, різноманітну і яскраву археологічну керамічну колекцію.
В експозиції музею можна побачити дуже цікавий експонат – глечик, схожий на ойнохойю, причому вінчик вигнутий тричі, місце знахідки невідоме. Предмет із колекції Поля, салтівська культура (археологічна культура залізної доби).
Ім’я Олександра Поля вже згадувалося, але варто докладніше окреслити значення цієї особистості в археології України і в створенні колекції нашого музею зокрема.
В енциклопедії сучасної України в статті Археологія, автором якої є Петро Толочко, Олександра Поля відносять до одного з найперших археологів України. Ігор Кочергін, який присвятив багато наукових робіт Олександру Полю зазначає: найпершими археологічними знахідками, що потрапили до рук Олександра Поля, були предмети давнини, які йому пощастило знайти у своєму маєтку, на березі Дніпра біля порогів. Після кожної експедиції Олександр Миколайович ретельно каталогізував знайдений матеріал. За плідну історико-археологічну роботу він був відзначений Одеським товаристом історії та старожитностей прийняттям у дійсні члени Товариства. (Ігор Кочергін. Олександр Миколайович Поль. https://www/libr.dp.ua)
Отже, завдяки Олександру Миколайовичу зала найдавнішої історії може похизуватися дуже цікавими предметами, в тому числі і керамічної колекції.
Викликає цікавість відвідувачів гарно орнаментований горщик, який належить до чорноліської культури (за назвою урочища Чорний ліс на р. Інгулець у Кіровоградській области).
Із цією культурою (пізньобронзова-рання залізна доба) не все так просто. Тут ми стикаємося із політичними мотивами в археологічній науці. Чорноліська культура була виділена у 1949 році Олексієм Тереножкіним після розвідок та невеликих розкопок на городищі Чорний Ліс у Кіровоградській області. Але час і місце, які Тереножкін визначає як чорноліську культуру, в археологічному світі на той момент вже були зайняті. На цю історію може пролити світла дослідження Миколи Бандрівського – Проблеми Білогрудівки і Чорнолісся. (http:clio.Inu.edu.ua 2016/01).
Він стверджує, що ще до виділення цієї культури Тереножкіним, окремі дослідники передвоєнного часу (Я.Пастернак, Т.Сулімірський) відводили іншій археологічній культурі, а саме – культурі українського гальштату – ту саму територію і той самий час. Тереножкін про це знав, оскільки цитував їх праці. Чому він поміняв свої трактування? Можливо, рік і місце, де саме був похований такий неприємний сталінській історичній науці термін – український гальштат – щось нам натякнуть. Це відбулося в 1952 році на УІ науковій конференції інституту археології Української РСР, яка була присвячена другій річниці виходу в світ творів Й.Сталіна з питань мовознавства . (Бандрівський М. Проблеми Білогрудівки і Чорнолісся. http:clio.Inu.edu.ua 2016/01). Погодьтеся, звучить досить красномовно.
В нашому музеї можна побачити витвір, який належить до зрубної культури (пізньобронзова доба). Розкопки 1945 року відомого археолога Лагодовської О.Ф. Археолог-то відомий, але трохи втаємничений. Який ресурс не відкриєш, тексту обмаль. Це викликає здивування. Втім, якщо вдуматися на які часи припадає доля Олени Федорівни, а це – зважайте! – 1930-й рік – вона призначена на посаду завідувачки відділком в Одеському історико-археологічному музеї (рік справи СВУ) , 1939-й рік – перейшла в Інститут археології Академії наук УССР (пікові роки репресій). Можна зрозуміти, що в такій обстановці інформація про людину була дуже мінімізована. На жаль. Бо Лагодовська належить до корифеїв української археології.
В експозиції музею можна побачити глечичок, який належить до культури сарматів. Знайдений під час розкопок Дніпробудівської експедиції, ініціатором і очільником якої був Дмитро Іванович Яворницький. Дніпропетровський історик Ірина Ковальова виділяє три етапи в діяльності Яворницького як археолога (Внесок академіка Д.І.Яворницького у розвиток археології України.http://www. museum.dp.ua/yavor_17.html). Дмитро Іванович проводив розкопки в молоді роки, проводив розкопки, коли очолював музей, для того, щоб поповнити колекцію. І востаннє – ініціював і очолив наймасштабнішу на той час експедицію. В цей час йому було 72 роки.
Дніпробудівська експедиція виникла не водночас. Спочатку Яворницький взяв участь в організації Катеринославської комісії по охороні пам’яток, крім того були створені місцеві організації по охороні пам’яток. У Катеринославі також було створено «Товариство прихильників краєзнавства» на чолі з Яворницьким. Все це і утворило обстановку жвавого зацікавлення громадськості, на фоні якого було прийнято рішення організувати Дніпробудівську експедицію. У 1931 році в експедиції вперше створюються загони археологів за напрямками дослідження: палеолітичний, неолітичний, сарматський. Незважаючи на всі труднощі, експедиція не знала собі рівних за науковими досягненнями.
Загальновідомо, що знахідки експедиції були розпорошені по різних музеях, але частина все ж таки потрапила і в музей Яворницького.
Автор: с.н.с. відділу науково-просвітницької роботи С.В. Івлева
