15 травня в Україні відзначається день пам’яті жертв політичних репресій. Десятки тисяч людей були розстріляні, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, психіатричні лікування. Серед жертв політичних репресій комуністичного режиму письменники Придніпров’я Валер’ян Підмогильний, Петро Єфремов, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Павло Кононенко, Валентина Чорна, Микола Невидайло, Ісаак Кобринський та багато інших.
У Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І. Яворницького зберігаються архіви Івана Сокульського, Миколи Кучера, Миколи Сарми-Соколовського, про яких розповідаємо сьогодні.
МИКОЛА САРМА-СОКОЛОВСЬКИЙ (1910-2001) – поет, прозаїк, художник, кобзар, священник УАПЦ. Учасник українського національно – визвольного руху. Політв’язень радянських тюрем і таборів (1929-34, 1948-61).
Належить до героїчних постатей XX століття. Його життєвий шлях сповнений трагічних зламів. Постійні переслідування властей: арешти, втечі з-під конвою, переховування, підпілля, повторні увязнення, тюрми, етапи, табори ГУЛАГу, трагічні втрати близьких і, врешті, недовга воля зі звільненнями з роботи і погромницькими статтями в пресі.
Микола Соколовський – від роду, Григорій Боднар – після втечі з-під конвою при етапуванні енкаведешників з Буковини у Полтаву під час Другої Світової війни і переховування серед людей, Микола Біда – серед партизан – упівців у Карпатах, Микола Сарма – як псевдонім для друкування в офіційній пресі власних поетичних творів…
Учень Фотія Красицького, Івана Яроша і Григорія Кочура. Людина всебічно обдарована. Сильна духом і надзвичайно цільна.
Перша книжка Миколи Олександровича «На осонку літа» побачила світ у Києві тільки 1980 року. Її авторові виповнилося тоді … сімдесят. Наступні («Анафема» – вийшла в Дрогобичі в 1993 році, «Коріння памяті» – 1997р. у київському видавництві імені Олени Теліги і, врешті, «Дорогою жнив» (Париж – Львів – Цвікау, «Зерна», 2000).
Поетична спадщина Сарми – Соколовського – явище визначне і багатогранне. Його поезію неможливо віднести до будь – якого з напрямків. Тут і традиційна поетика, і ремінісценції з фольклору, і вишуканий модерн, який включає не лише глибинного філософського змісту верлібри. А й прекрасні зразки зорової поезії.
Однак навіть в протилежних стильових іпостасях поет Сарма- Соколовський залишається собою. Він експериментує зі Словом, але не з наріжними етичними поняттями, що сформували його як людину, громадянина, пітріота, борця. Наріжні поняття, надійне опертя Сарми-Соколовського – це Віра і Україна. «Мені дорікають, що атеїстична моя дорога, що все святеє на ній гине… Брехня! Я вірю в Бога! І в мені не гасне його варта!… Але одне «Господи, помилуй» без України нічого не варте!» – до такого висновку приходить поет у своїх постійних роздумах про Бога і Україну. Саме ці роздуми приводять його до глибинного осягнення філософії бутя і небуття, яке, передусім, виражене у поезіях Сарми – Соколовського, філософії осягнення світу і себе в ньому.
Це осягнення відбувається на рівні категорій Вічності й безмежності Простору: «У тлі мого портрета – не портьєра потерта І не якась верета, а цілий концерт космічний… Ось на такому тлі – мій портрет: чоло – з мислі, брови – з морозу навислі, очі – із світла, вуха – із слуху, ніс – із степового духу, що пахне полинно, вуста – наша правда й молитва за тебе, Вкраїно».
Художнє осмислення філософії буття у Сарми – Соколовського не знає дріб’язковості та суєтності. Його поезія – це «правдивий документ життя душі», яка жила, страждала і, наперекір усьому, творила.
Світлана Мартинова
Література:
- Дацюк Є. Чотири іпостасі гулагівського патріарха. Дзвін. – 2000, №9. – С.138 – 141.
- Ковальова О. Дерево душі: [Про нову книгу поета М.Сарми-Соколовського «Коріння пам’яті»]. Київ. – 1998, №5-6. – С.135-136.
- Мірошниченко М. Поет, священник, патріот. Київ. – 1997, №1-2. – С.31-32.
