Серед імен відомих інженерів Парижа, які увійшли до Списку 72 видатних французів, імена яких написані на Ейфелевій вежі, значиться Луі ле Шательє (1815-1873), гірничий інженер та один з засновників мережі залізниць Франції. Його син – Анрі Луї ле Шательє (1850-1936) був головою та членом Правління великих і успішних акціонерних товариств, що діяли в Україні.
Коли у травні 1895 року в Парижі заснували акціонерне Товариство Механічного виробництва на Півдні Росії (Миколаїв) – SOCIETE DE CONSTRUCTIONES DU MIDI DE LA RUSSIE — Анрі Луї увійшов до складу Правління компанії і очолив її. Товариство видало 24 тис акцій по 500 франків, що становили основний капітал у 12 млн франків. У 1896 р. товариство побудувало механічний і котельний завод поблизу комерційного порту в місті Миколаїв Херсонської губернії, що отримав назву «Чорноморський».
Анрі Луї ле Шател’є — французький фізик і хімік, метало вед, вивчав процеси в доменних печах, виробництво цементу. Працював гірничим інженером в Алжирі. Професор Паризької Вищої Гірничої школи, Паризького університету, член Паризької Академії наук. Науковець неодноразово приїжджав до Російської імперії, в 1911 році обраний почесним членом Російського металургійного товариства. До кінця своїх днів він не переставав наголошувати про необхідність зв’язків науки з промисловістю. Тому і його зацікавленість у діяльності промислових підприємств в Україні спонукала Шательє до особистої участі в процесах швидкої індустріалізації українського регіону.
За нашими дослідженнями на початку ХХ ст. Шательє також був членом Правління Акціонерного товариства Рудників Дубової Балки у Кривому Розі, а вже у 1914 р. – Голова Правління цього товариства. Його підпис стоїть на акціях товариства 1913 року (зліва). Такий же підпис маємо на акції Товариства Механічного виробництва на Півдні Росії за 1898 рік (зліва), Правління якої він очолював.
Чорноморський завод, маючі замовлення від урядових установ, заводів і приватних осіб,постійно розширював заводські цехи. Тут працювало 1500 чоловік, що виготовляли парові машини, насоси, стрілочні переводи, механічні приладдя. Розташований на власній землі, завод був з’єднаний власною рейковою гілкою зі станцією Миколаїв.
Поряд з Чорноморським заводом працював завод «НАВАЛЬ» («морський» в перекладі з франц.) бельгійського акціонерного товариства «Суднобудівних, механічних і ливарних заводів в Миколаєві» — SA des chantiers, ateliers et fonderies de Nikolaeff — заснованого в Брюсселі у вересні 1895 р. з основним капіталом у 10 млн франків. Метою Товариства було улаштування в Миколаївському порту корабельної верфі, механічних майстерень, ливарень і плавилень. Головою Правління товариства був барон де Макар де Подеста, відповідальним агентом в Миколаєві – інженер Іакім Каннегісер. У 1898 році товариство відкрило свою діяльність в Миколаєві під керівництвом члена Правління Еміля Деллуа Орбана. На заводі працювало 2344 робітники. Акції цього товариства мали як бельгійські так і французькі капіталісти. 1907 року завод перейшов у власність французів. Керівництво заводів, його працівники розмовляли французькою мовою, її використовували у документах та звітності підприємства. Через це заводи неофіційно називали «французькими».
У 1911 році в штаб-квартирі в Парижі група французьких банків зареєструвала французьку компанію «Миколаївські заводи та верфі» з основним капіталом у 8 млн франків. До складу товариства увійшли французький «Чорноморський» завод і бельгійський завод «Наваль». Підприємства виконували замовлення по військовому суднобудуванню – мінні катера і крейсера, ескадронні міноносці, механізми і котли для броненосців, канонерських шлюпок. Тут працювало 3000 робітників.
Протягом 1912-13 рр. відбулася фінансова реорганізація Миколаївських заводів, в результаті чого французьке товариство перетворене в російське акціонерне. Наближалася Перша світова війна і військова промисловість в руках іноземців виявилася небажаною у Морському відомстві. 8 жовтня 1913 р. затверджено Статут нового акціонерного товариства «Миколаївські заводи та верфі». Товариство об’єднало суднобудівний, механічний і ливарний заводи під загальною назвою «Наваль». Головою Правління був віце – адмірал І.Ф. Бострем. На заводах товариства виготовляли крейсери, панцирники, унікальні паровози, двигуни, мости, вагони, трамваї, підйомні крани за європейськими технологіями і устаткуванням.
У 1919 році заводи націоналізували, надавши їм ім’я французьких моряків Андре Марті і Луї Бадіна, які брали участь у повстанні французьких моряків на Чорному морі на боці більшовиків.
У 1924 році, коли Франція визнала СРСР, комуністичний діяч Андре Марті приїздив до Миколаєва, виступав на мітингу перед робітниками заводу. У 1928 році підприємство мало назву «Державні вагоно – і суднобудівельні, механічні та котлові заводи імені товариша А. Марті». Луї Бадін відійшов від комуністичного руху, тому його ім’я зняли з назви заводу.
Протягом ХХ ст. – це відомий Чорноморський суднобудівний завод в Миколаєві, який на превеликий жаль у 2021 році був визнаний банкрутом.
Завдяки заводам Миколаїв називають містом корабелів.
Автор — Валентина Лазебник, зав. відділом ДНІМ ім. Д.Яворницького
12 вересня 2023 р.
