Франко – Бельгійська ГОРЛІВКА, або як степові слободи Донеччини перетворилися на потужний промисловий центр.
Радянська історія дореволюційної Горлівки суцільно політична. Тут панували більшовики, революційні рухи, апогеєм чого стало збройне повстання у грудні 1905 року.
До місцевого губернатора з Петербургу надходять тривожні телеграми з вимогою «звернути особливу увагу на охороні кам’яновугільних копалень і металургійного заводу, що в Горлівському промисловому центрі». 17 грудня під час захоплення більшовиками Катерининської залізниці, в Горлівці майже три тисячі озброєних робітників бойових дружин повстали проти нових умов праці через економічну кризу. Відбувся бій між повстанцями та військами під час якого загинуло 300 робітників. Чимало повстанців було заарештовано і судимо в Катеринославі військовим судом у грудні 1908 року. За вироком суду 32 звинувачених засудили до смертної кари через повішення, решту – до каторжних робіт.
А про економічну історію Горлівки – декілька рядків. Але саме завдяки економіці Горлівка наприкінці Х1Х– початку ХХ ст. стає важливим промисловим центром півдня російської імперії. Вже у 1898 році в селищі мешкало 7 000 жителів! Хто вони і що тут робили?
Степові простори Горлівки багаті на вугілля, запаси якого тут нараховували мільярди пудів. Головним пунктом басейну була станція Горлівка, названа на честь гірничого інженера Петра Горлова, під керівництвом якого були зроблені перші кроки у розробці копалень. Шахти мали назву «селянські» і видобували вугілля для водокачок і паровозів. У 1872 р. «залізничний король» Самуїл Поляков заснував Товариство Південно – російської кам’яновугільної промисловості, де найбільшим рудником була Корсунська копальня (за радянських часів відома шахта «Кочегарка»).
Розвиток йшов повільно, поки у 1891 році Паризький міжнародний банк перекупив у спадкоємців С. Полякова контрольний пакет акцій Товариства, що збільшило основний капітал до 4 млн карб. Директорами Правління товариства, що знаходилося у Горлівці, були французькі піддані Т. Ломбардо, Є. Мей, Г. Дюше, головою А. Власто. Зростали дивіденди, які можна було отримати в банках Парижа і Ліона, в Горлівці. Будувались нові рудники – «Альберт», «Альфред» (в радянські часи це шахти ім. Леніна та ім. Гайового). Щорічно видобували 25 млн пудів вугілля. Тут працювало 5 тис робітників, 5 інженерів, 19 штейгерів. У 1912 р. Правління видало акції, реалізовані в Парижі. На музейних примірниках є автографи членів Правління.
Другим за часом створення підприємством стало Акціонерне товариство машинобудівних заводів в Горлівці (Донець) в Бахмутському повіті Катеринославської губернії. «Сім засновується АТ під назвою «ATELIERS DE CONSTRUCTION DE GORLOWKA (DONETZ), AT» – перші рядки зі Статуту Товариства, заснованого у Бельгії (м. Жиллі) 18 квітня 1896 року за рахунок приватного інвестиційного капіталу у 2 млн франків. Головою Правління став Донат Говін, членами – Емей Робер, Є Жиллен та ін., підписи яких читаємо на акції Товариства. Горлівський машинобудівний завод став до ладу 1897 року . Тут працювало 585 робітників, вироблялося продукції на 1 млн карб – машини і котли для шахт і металургійних заводів. Керували заводом бельгійські інженери Губерт Дебош і Лоест.
Стабільність роботи компанії та інших підприємств Горлівки, забезпечувалася наявністю вугілля, тому бельгійські та французькі підприємці та інвестори відкривають в місцевості нові шахти.
У 1899 році компанія багатого промисловця з Антверпена (Бельгія) Жозефа Сізеле заснувала АТ «Кам’яновугільних копалень,рудників і заводів в с. Государів – Байрак» з капіталом у 8,5 млн франків (30 тис акцій по 250 фрн + 15 тис засновницьких паїв – Charbonnages, mines et usines deGossoudarieff Bairak, SA. Головою Правління обрали Ф. Жиллью, серед членів Правління Ж. Сізеле, П. Гобле, підписи яких є на акціях та паях АТ. На шахті працювали 2 інженери, 5 штейгерів, 42 службовці і 1200 робітників, щорічний видобуток вугілля на трьох шахтах становив до 14 млн. пудів на рік. До шахт побудували дві залізничні гілки.
У 1900 році розпочало діяльність французьке АТ Микитівських кам’яновугільних копалень з шахтами «Південні» і «Північні Микитівські» в Бахмутському повіті з капіталом у 10 млн франків і Правлінням в Парижі – Societe des Charbonnages de Nikitowka. Засновниками виступили вже відомі нам члени родини Дарсі – Генрих і П’єр (батько і син). Г. Дарсі став головою Правління, П. Дарсі – його членом разом із Е. Грюнер,Р. Леві та ін. Відповідальним агентом призначили Мориса Булланже, який мешкав у Горлівці. 1914 року тут працювало 1079 робітників, щорічний видобуток становив 12,5 млн пудів.
Навколо шахт виникали робочі селища, що згодом створили т.з. «центральну колонію» -це безпосередньо сама Горлівка. У 1898 р. в ній мешкало біля 7 тис жителів. У 1899 р. біля заводу виникло і заводське селище з 3 тис мешканців. Невдовзі заводське селище злилося з центральною колонією Горлівки і стає важливим центром промисловості регіону на підприємствах якого працювало 13 тис робітників (1913 р.). 1916 р. в Горлівці та колоніях проживало вже 30 тис чоловік. В центрі селища містилися будинки власників і технічний персонал заводу і рудників, казарми і однотипні будинки для робітників. Власники підприємств відкрили три лікарні на 80 ліжок, чотири заводські школи, збудували Клуб – театр зібрання службовців, де виступали приїжджі актори і самодіяльні колективи, проводилися вечора відпочинку.
У січні 1920 р. всі підприємства націоналізували. 3 лютого 1932 року шахтарське селище Горлівка перетворене на місто обласного підпорядкування Донецької області.
Саме в Горлівському регіоні у 1930-ті роки відбувалися встановлення рекордів з видобутку вугілля вибійником М. Ізотовим. А Горлівський машинобудівний завод ім. Кірова у радянські часи відносився до найбільших підприємств важкого машинобудування.
Автор — Валентина Лазебник, зав. відділом ДНІМ ім. Д.Яворницького
29 вересня 2023 рік
