УДК 069.8 (477.63): 311.42
Біленко С.М.
Старший науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького
До методики проведення етнографічних експедицій ДНІМ у Дніпропетровській області у 2010-2011 роках
Стаття присвячена науковим експедиціям ДНІМ у Васильківському, Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Дніпропетровської області, висвітлює методику збирання етнографічних матеріалів.
Ключові слова: етнографічна експедиція, етнографічні матеріали, методика.
Статья посвящена научным экспедициям ДНИМ в Васильковском, Магдалиновском, Петриковском, Царичанском районах Днепропетровской области, отражает методику собирания этнографических материалов.
Ключевые слова: этнографическая экспедиция, этнографические материалы, методика.
This article is devoted to the scientific expeditions of the Dniepropetrovsk National Historical museum to the Vasilkivskiy, Magdalinovskiy, Petrikovskiy, Tzarichanskiy districts of the Dniepropetrovsk region. It also deals with methods of collection of ethnographical materials.
Key word: ethnographical expedition, ethnographical materials, methods.
На сьогоднішній день стан нашого суспільства характеризується посиленням процесів у напрямку інтересу до етнічної самосвідомості, збереження культурних традицій, народної творчості, життя та побуту населення певного регіону. Збереження матеріального та духовного надбання наших предків – важливе завдання співробітників Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького, у фондовому зібранні якого зберігається чисельна і різноманітна колекція творів майстрів народної творчості. Колекція почала формуватися завдяки Дмитру Івановичу Яворницькому, одному з перших директорів нашого музею, який ще на поч. ХХ ст. приділяв велику увагу збереженню і популяризації різноманітних видів народної творчості, промислів та ремесел. Саме за його ініціативою харківський етнограф В.О. Бабенко провів дослідження нашого краю, а свої спостереження виклав у книзі «Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края» [1]. Зібрані під час обстеження предмети, що висвітлюють матеріальну та духовну культуру, були передані до музею. Саме ці події поклали початок традиції проведення етнографічних експедицій музеєм у нашому краї.
І на сьогоднішній день одним із найефективніших засобів поповнення фондової колекції етнографічними матеріалами є проведення етнографічних експедицій. Так, у 2010 р. було проведено науково-комплексні експедиції у селах Васильківського, а у 2011 р. – Магдалинівського, Царичанського, Петриківського районів Дніпропетровської області, що дало можливість поповнити етнографічну колекцію музею.
Для обстеження дані села і райони були обрані не випадково, адже вони були мало досліджені в етнографічному плані. Вивчались ті частини районів, що були цікаві не лише своїм історичним минулим, але і самобутніми народними традиціями.
Перед польовою роботою в експедиції була проведена ретельна наукова підготовка, під час якої: визначався об’єм вивченого матеріалу з даної теми; об’єм та завдання майбутніх польових робіт; вивчалася етнографічна література з даної теми; відбулося знайомство з речами, малюнками, фотокартками із фондових колекцій музею для попереднього вивчення предметів, що можуть зустрітися в експедиції; особливе місце було приділено вивченню історії та географії даних районів; був складений план – програма експедиції.
У плані-програмі було визначено:
- загальну проблематику експедиції;
- перелік тем експедиції, за допомогою яких вирішувалось головне завдання;
- район роботи експедиції та її маршрут;
- період, за який здійснювалися експедиції, та календарний розрахунок часу роботи на окремих відрізках маршруту;
- склад учасників експедиції;
- методичні вказівки щодо використання основних методів дослідження.
Польова робота в експедиціях була дуже цікавою та різнобічною. Перед учасниками експедиції стояли завдання: вивчення матеріальної культури (господарства, промислів, житла, поселення, їжі та інше); дослідження суспільних відносин, побутових умов та сім’ї, обрядів, вірувань, танців, ігор, усної народної творчості, образотворчого мистецтва; придбання до фондів музею предметів етнографічного характеру; збір матеріалу, що відображає духовне життя українців та представників інших національностей; збір історичної та етнографічної інформації з історії місцевості. Під час виконання плану-програми дослідники використовували різні методи: власні спостереження, опитування населення, фіксування речових елементів, збір етнографічного матеріалу.
Власні спостереження дали дуже цінні матеріали з різних питань. Адже критичне спостереження є одним із важливих прийомів, тому що тільки достатній запас спостережень дає можливість установити типологію предметів, помітити всі варіанти й більш детально вести опитування [2, с. 63]. Всі спостереження кожен науковий співробітник фіксував щодня в експедиційний щоденник.
Опитування населення велося про кожну річ та кожне явище. Під час опитування велику допомогу надавали складені заздалегідь спеціальні запитальники з тем, якими користувались наукові співробітники. Також активно використовувались анкети-запитальники, з відповідей яких можна було отримати більш повноцінну інформацію про те чи інше явище чи предмет. У ході польової роботи велике значення приділялось вибору респондента. Процес пошуку респондентів відбувався наступним чином:
- В сільських радах досліджуваних сіл надавались списки респондентів, в першу чергу, людей старшого віку.
- Серед них наукові співробітники виявляли авторитетних знавців місцевих традицій. При цьому вибирали інформаторів різної освіти, фаху, соціального становища, що нерідко впливає на відношення оповідача до певного явища.
- Наступним відбувався подвірний обхід, під час якого встановлювався живий контакт з респондентами. Досить часто вдавалося налагодити розмову з респондентами одразу ж після знайомства, а іноді доводилося домовлятись про зустріч.
- Під час роботи з людьми обов’язково заповнювалася анкета інформатора. Розпитуючи, наукові співробітники намагались дотримуватися неофіційного тону, поводитись тактовно.
Взагалі, опитування проходило досить докладно і, для того щоб з’ясувати детальніше всі нюанси з якогось питання, наукові співробітники працювали з декількома особами. Під час фіксації отриманої інформації однією з головних вимог була точність передачі інформації, об’єктів та їх основних особливостей.
Усну інформацію найчастіше записували на цифрові носії. Зокрема, це стосувалося фольклору. Часто фіксували по декілька варіантів одних і тих же пісень, адже саме їх розповсюдженість та гнучкість свідчили про популярність і актуальність твору. У разі відсутності можливостей запису фольклорного твору на цифровий носій, фіксація відбувалась вручну. Казку чи усну розповідь записували, зберігаючи говірку та вимову оповідача.
Все бачене й почуте докладно фіксувалось з обов’язковим зазначенням місця та часу спостереження (село, район), інформації про респондента, особливо, його віку та колишнього соціального стану. Адже, відкладаючи запис при численних спостереженнях і опитуваннях, ряд фактів можна забути й переплутати. Наприклад, під час роботи експедиції у Васильківському районі було зібрано відомості про 32 жителів, зроблено диктофонні записи розповідей 25 чоловік похилого віку [3]. У Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах зібрано відомості про 68 жителів, зроблено диктофонні записи розповідей 24 чоловік похилого віку [4].
Предмети народного побуту, будівлі та інтер’єри наукові співробітники фотографували. Велику цінність мають давні фото, на яких представлений місцевий етнографічний одяг. Дуже важливими також є записи народних термінів і назв, записи відомостей про техніку та технологію виготовлення виробів народними майстрами.
Збір етнографічних колекцій вівся системно. Кожен предмет був типовим, входив до певного комплексу. Збираючи предмети, кожен співробітник складав докладний опис з усіма подробицями до кожної речі. Всі знайдені предмети фіксували в польовому описі. Так, під час етнографічної експедиції до Васильківського району Дніпропетровської області було зібрано 377 предметів [3]. Під час експедиції до Магдалинівського, Петриківського, Царичанського районів зібрано 211 предметів музейного значення [4].
Відбір необхідних матеріалів у значній мірі залежав від дослідника. Насамперед, збиралися відомості про ті побутові речі і явища, що стали важливим внеском старого національного побуту народу до загальної скарбниці людської культури. Інформація про матеріали, зібрані під час етнографічної експедиції, фіксувалася в різних польових документах: польових зошитах, експедиційних щоденниках, анкетах, графічних матеріалах, фотоматеріалах тощо. Зібрані під час експедиційної роботи матеріали є історичними джерелами та підлягають довготривалому збереженню, тому з ними дуже ретельно працювали наукові співробітники музею.
Важливою умовою успіху проведення етнографічної експедиції є максимальне узгодження роботи всіх учасників робочих підгруп, тому кожного дня наукові співробітники обмінювалися інформацією про зібраний польовий матеріал, цікаві знахідки; узгоджували відомості про опитаних респондентів, культурне середовище досліджуваних населених пунктів; підбивали підсумки зробленого, аналізували і за необхідності перевіряли здобуту інформацію, поки була можливість звернутися до респондента.
Під час проведення експедицій наукові співробітники зіткнулися з рядом проблем. Серед них: недостатньо використовувалася сучасна техніка для поліпшення якості фіксації польових матеріалів; в експедиціях не брали участь архітектори, художники і навіть фотографи; не використовувався метод етнографічної фіксації, як кіно; звукозаписуюча апаратура не була належного рівня; етнографічних матеріалів на сьогоднішній день в селах майже не залишилося, адже багато предметів просто викидалося на смітник. Також відчутною проблемою була відсутність достатньої кількості старожилів у Васильківському районі. Суттєвих труднощів додавала й невелика кількість наукових співробітників, які працювали в етнографічних експедиціях.
Отже, польова робота – це не простий збір та колекціонування етнографічних фактів та знайдених предметів. Вона являє собою науково-дослідницьку роботу, що проводиться в надзвичайно важких умовах, адже предметом дослідження етнографа в певному аспекті є дослідження живої людини, її матеріальної та духовної культури. Збираючи наукові факти, наукові співробітники фіксували їх об’єктивно, всебічно. Під час проведення етнографічних експедицій було зібрано чимало відомостей, цікавих предметів, що висвітлюють історію та розкривають життя та побут населення районів, що досліджувались.
Предмети музейного значення, що були зібрані під час експедиції відреставровані, пройшли первинну обробку, відібрані фондово-закупівельною комісією музею та передані на постійне збереження до фондів музею.
Проведені етнографічні експедиції дали можливість розкрити маловідомі сторінки історії Васильківського, Магдалинівського, Царичанського, Петриківського районів Дніпропетровської області, поповнити етнографічну колекцію нашого музею новими експонатами.
Бібліографічні посилання
- Бабенко В.О. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. – Катеринослав, 1905. – 144 с.
- Громов Г. Методика полевых этнографических исследований. – М., 1967.
- Звіт про проведення етнографічної експедиції до Васильківського району Дніпропетровської області з 7 по 17 вересня 2010 року. Рукопис // Науково-діловодний архів ДНІМ, поточні справи, б/н.
- Звіт про проведення етнографічної експедиції до Магдалинівського, Петриківського, Царичанського районів Дніпропетровської області з 14 по 24 червня 2011 року. Рукопис // Науково-діловодний архів ДНІМ, поточні справи, б/н.
