УДК 902 (477.63)
Тихонова М.М.
Старший науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького
Атрибуція двох напрестольних стаціональних хрестів XVIII ст. з новокодацької свято-миколаївської церкви
У статті досліджуються художні й стильові особливості вкладних напрестольних стаціональних дерев’яних різьблених хрестів у металевих оправах зі Свято-Миколаївської церкви містечка Новий Кодак. Базуючись на цих особливостях, автор робить висновок, що дані хрести були створені у майстернях Києво-Печерської лаври.
Ключові слова: хрест, оправа, клеймо, сюжет, іконографія, бароко, святі, євангелісти, Богородиця.
В статье исследуются художественные и стилевые особенности вкладных напрестольных стациональных деревянных резных крестов в металлических оправах из Свято-Николаевской церкви местечка Новый Кодак. На основе этих особенностей автор заключает, что данные кресты были созданы в мастерских Киево-Печерской лавры.
Ключевые слова: крест, оправа, клеймо, сюжет, иконография, барокко, святые, евангелисты, Богородица.
The article is devoted to consideration of art and style features of contribution wooden altar carved crosses and their metal frames from New Kodak’s Church of St. Nicholas. Based of these characteristics, the author concludes, that these crosses were created in workshops of Kiev-Pechersk Lavra.
Key words: cross, frame, medallion, subject, iconography, baroque, saint, evangelists, the Virgin Mary.
У колекції нашого музею дерев’яні різьблені хрести в металевій оправі складають невелику групу, серед яких напрестольних стаціональних хрестів налічується 7 одиниць. У 1905-1916 рр., коли відбувалося найбільш активне формування культової колекції, Д.І. Яворницьким і співробітниками музею було зібрано 35 (в тому числі напрестольних – 21) різьблених хрестів у металевих оправах, більшість яких були срібними. Ще декілька напрестольних хрестів надійшли до музею у 1924 р. [1, с. 213-304]. Ці пам’ятки були зібрані у церквах сіл Катеринославської губернії: Васильківки, Знам’янки, Ковпаківки, Орловщини, Василівки, Личкова, Михайлівки, Кочережок. Серед напрестольних хрестів були і вкладні козацькі. Сьогодні з тих надходжень залишилось 5 хрестів, що представляють зразки XVIIІ-XІХ століття.
На основі аналізу художніх і стильових особливостей різьблених хрестів та їх металевих оправ, що знаходяться сьогодні в колекції Дніпропетровського історичного музею, спробуємо встановити ймовірне місце виготовлення двох вкладних хрестів зі Свято-Миколаївської церкви містечка Новий Кодак Катеринославського повіту.
Дослідження розпочнемо з вкладного хреста, датованого 1726 роком (ДНІМ, інв. № К-1243). Він створений з кипарисового дерева у техніці наскрізного різьблення з використанням підклеювання дрібних деталей. Хрест складається з двох половинок (лицевої і зворотної), між якими була прокладена кольорова (можливо, рожева) тканина, вставлений у металеву оправу зі стояном і піддоном. Загальні розміри хреста у оправі: висота – 66 см, діаметр піддону – 27 см. Хрест має втрати різьблених деталей і знаходиться на реставрації.
На лицевому боці хреста в центрі зображено Розп’яття з пристоячими (Розп’яття втрачене, залишилися тільки постаті Богородиці та Іоанна). Верхній кінець хреста також втрачений. На нижній частині вертикальної балки (знизу уверх) зображені сюжети: Різдво Христове (мал. 1) і Хрещення Ісуса Христа або Богоявлення (мал. 2). На раменах – євангелісти Марк (мал. 3) та Іоанн зі своїми символами.
На зворотному боці також центральна композиція втрачена, обабіч неї залишилися на горизонтальній балці по три постаті, можливо, апостолів: ліворуч – чоловіки середніх років з ошатними короткими бородами та правильними рисами обличчя, закутані у складно драпіровані гіматії; праворуч – молодий чоловік у центрі з довгим хвилястим волоссям та округлими щоками, трохи кирпатий, праворуч від нього стоїть літня людина з довгою бородою та лисиною, обрамленою вінчиком волосся, ліворуч від молодого чоловіка зображена постать людини зрілого віку з пишним волоссям та бородою, роздвоєною внизу, всі три постаті одягнуті у довгі сорочки, поверх яких накинуті гіматії. Вгорі хреста – сюжет Благовіщення; на нижньому кінці – три святителі: Григорій Богослов, Василій Великий та Іоанн Золотоуст (мал. 4), над ними – Різдво Богородиці (мал. 5). На раменах розташовані зображення євангелістів Луки та Матфія (мал. 6) з символами. Всі сюжети, окрім центральних, мають відповідні рельєфні написи старослов’янською мовою.
Євангелісти зображені у круглих медальйонах на повний зріст, сидячи у кріслі, і кожний з них тримає розкрите Євангеліє. У трьох медальйонах з євангелістами, окрім клейма з зображенням Марка, тлом слугує архітектурна споруда з витонченою аркадою. Незвичайним у цьому хресті є розміщення євангелістів по парам та символи Марка і Матфія. Як правило, в хрестах використовується принцип парності: Матфій і Марк, Лука й Іоанн, обумовлений порядком написання Євангелій [3, с. 144]. У даному випадку пари розбиті так: Марк та Іоанн (на лицевому боці), Лука і Матфій (на звороті); причому символом Марка зображений ангел (мал. 3), а символом Матфія – лев (мал. 6), хоча традиційно у Марка символом є лев, а у Матфія – ангел [6, с. 89].
Сюжети, розташовані на вертикальних балках, оформлені у овальні медальйони. Вільне поле обабіч медальйонів оздоблене стилізованими півколонами і половинками 6-пелюсткових квіток (барвінків), тільки на лівому кінці лицевої сторони горизонтальної балки замість півколони зображено половинку стилізованої квітки чорнобривця.
Заслуговує на увагу сюжет «Різдво Богородиці» (мал. 5), де майстер об’єднав іконографію двох сюжетів: саме Різдва Богородиці та Цілування Іоакима і Анни. Ми бачимо в центрі композиції у чаші, що нагадує квітку, стоїть дівчинка з молитовно складеними руками. Обабіч неї – дві менші постаті служниці та священика та дві великі постаті Іоакима і Анни. На іконах початку XVIII ст. «Цілування Іоакима і Анни» іноді зображали батьків Марії, котрі стоять ледь повернувшись один до одного з руками, складеними у молитві, а з їх сердець виростають пагони, на об’єднаному кінці яких знаходиться біла квітка лілеї, де стоїть дівчинка Марія. У варіанті іконографії сюжету Різдва Богородиці, притаманному українським майстрам, зустрічається зображення Марії-немовля, яка стоїть у чаші купелі, а поряд з нею – дві служниці. Отже, майстер міг зобразити цей сюжет як за іконографічним варіантом українських майстрів, так й за творчо переробленою іконографією сюжету «Цілування», а, можливо, використав композиції обох сюжетів.
Ажурне різьблення сюжетних клейм вирізняється тонкою роботою, всі постаті добре опрацьовані. Помітним є прагнення майстра до слідування анатомічним особливостям тіла (наприклад, в сюжеті «Богоявлення»), складки одягу модельовані глибокими гравірованими паралельними прямими або кривими лініями, що створює враження м’якої тканини. Майстер ретельно опрацьовує риси обличчя, надаючи їм індивідуальності, що переконує нас у його високій майстерності та професіоналізмі.
Металева оправа даного хреста (ДНІМ, інв. № К-1243) складається з двох стулок, що скріплюються за допомогою гвинтового з’єднання декоративними деталями на кінцях рамен і вгорі, а внизу – стояном. Стоян у нижній частині за допомогою гвинта і гайки прикріплений до підставки. Лицева поверхня оправи – це вузька смуга, прикрашена посередині півбалок гравірованим орнаментом з мотивом ромбів з насічками по їх граням, а на кінцях балок зображене стилізоване видовжене листя аканту. У зовнішніх кутах перехрестя балок розташовані штрали, що нагадують якір, у вигляді потрійних язиків полум’я. Декоративні елементи на трьох кінцях балок зроблені у формі ажурних трикутників з рослинно-геометричним примхливим орнаментом. Нижній кінець хреста, обабіч вертикальної балки, прикрашений двома S-подібними завитками. Оправа – посріблена, гравійований орнамент, декоративні елементи і штрали – золочені.
Стоян хреста прикрашений яблуком у формі тору, декорованого карбованими бароковими мотивами. Перехід від стояна до підставки оформлений фігурною накладкою у вигляді лиштви. Підставка кругла у перерізі, двоярусна, з різною висотою ярусів, розділена по вертикалі на шість сегментів. У сегментах верхньої частини перемежаються карбовані зображення херувимів і гладкий золочений картуш, окреслений S-подібними елементами. В нижній частині також карбовані херувими, розташовані у шаховому порядку по відношенню до верхніх, які чергуються з примхливим асиметричним орнаментом з мотивом стилізованої мушлі. По нижній смузі підставки зроблений пуансоном напис (погано читається): «…старанієм и коштом…євдокію ивана и …нкодацкій до храму николая 1726 году» (мал. 7).
Характер різьблення, його витончена майстерність дає змогу припустити, що даний хрест був виготовлений у знаному різьбярському центрі. Використання в різьбі хреста суто українських мотивів стилю бароко: квіточок барвінку, чорнобривця; стилізованого зображення вишивки на кокетці й рукавах у ангела (символ Марка), на комірцях Богородиці і ангела; підкреслених округлих щічок на ликах святих – свідчить, що різьбярський центр знаходився в Україні. Оздоблення металевої оправи напрестольного хреста відповідає бароковому декору металевих виробів українських майстрів. Оскільки запорожці надзвичайно цінували церкву і прагнули прикрасити її найкращими церковними виробами, то можна припустити, що даний вкладний хрест був зроблений у різьбярських майстернях Києво-Печерської лаври і привезений до Ново-Кодацької церкви.
Далі розглянемо напрестольний хрест, що в 1774 році був вкладений у Свято-Миколаївську Ново-Кодацьку церкву козаком Іваном Шипотиником (ДНІМ, інв. № К-1224). Це 4-кінцевий різьблений хрест у металевій оправі на стояні з піддоном (мал. 8). Його розміри: висота – 61 см, довжина рамен – 23,5 см, діаметр підставки – 23 см. Видовженість хреста врівноважується піддоном, діаметр якого майже дорівнює довжині рамен з прикрасами. Завдяки цьому, хрест має чітку, врівноважену композицію.
Кипарисовий хрест цільний, виконаний у техніці площинного різьблення у низькому рельєфі з, так званим, «цьоканим» тлом. На лицевій поверхні хреста в овальних медальйонах розташовані зображення: у центрі – Розп’яття з пристоячими; на кінцях рамен – євангелісти Марк та Іоанн (мал. 9); на вертикальній балці зверху – Бог Саваоф; під Розп’яттям – апостоли Петро і Павло; нижче – Андрій та Іаков старший; внизу – Микола Чудотворець (мал. 10). На звороті хреста в центрі – Богородиця з Чашею та Лествицею, вгорі зображений Бог Саваоф, по кінцях рамен – євангелісти Лука і Матфій (мал. 11). У медальйонах на нижній півбалці зображено дві пари апостолів (у кожній парі вказане тільки одне ім’я): перша – Никодим і, можливо, Іосиф Аримафійський, друга – Варфоломій і, скоріш за все, Варнава; та два святі ченці, одного з яких звуть Єрмократ (мал. 12).
Незвичайним є сюжет, розташований у центрі зворотного боку – Богородиця з Чашею. У фігурному медальйоні, що повторює форму хреста з півкруглими кінцями, зображена постать Марії на повний зріст, у легкому повороті вправо, зі схиленою непокритою головою і молитовно складеними руками. Перед Нею, заповнюючи майже весь простір лівого рамена, стоїть Чаша, вгорі з хмар на Богородицю щільною пеленою ллються промені сяйва, позаду, у правому рамені зображена Лествиця.
В іконописі Чаша присутня, наприклад, у іконах «Невипивана Чаша» та «Образ Козельщанської Богородиці». За іконографією «Невипивана Чаша» відноситься до типу зображень Богородиці «Оранта», де перед Нею стоїть у Чаші Немовля Ісус Христос. Чаша з Немовлям, який благословляє, є символом Причастя, це невичерпна Чаша радості, зцілення, життя. В акафісті Пресвятій Богородиці Вона сама прирівнюється до «Чаші, яка черпає радість». Таку ж символіку можна віднести і до Марії-дитини, яка стоїть у чаші, у сюжеті Різдва Богородиці з попереднього хреста (ДНІМ, інв. № К-1243).
На іконі «Образ Козельщанської Богородиці» Марія зображена з Дитиною Ісусом на руках, який тримає у правиці хрест. У правому нижньому куті ікони – стіл, на якому стоїть Чаша і лежить ложечка, що є символами Святого Причастя і, водночас, Богородиці, яка за акафісним епітетом – «Чаша радості й утішання». Отже, у даних образах Богородиця порівнюється з Чашею, яка дає радість, зцілення від недугів душевних і тілесних і життя вічне. У деяких старозавітних текстах розкивається сенс Богородиці, як Чаші для втілення Спасителя. І така акафісна й старозавітна символіка цілком справедлива для будь-якого образу Богородиці. Але у нашому випадку образ Богородиці з Чашею композиційно схожий на сцену з циклу Страстей Христових – Моління про Чашу у Гефсиманському саду. Продовжуючи таку аналогію, можна трактувати символіку зображення Богородиці на даному хресті, як Чашу Уготовану Марії, Чашу Її долі та страждань, яку Вона приймає, покірливо схиливши голову.
Певне підтвердження такої символіки Чаші на нашому хресті (ДНІМ, інв. № К-1224) можна знайти серед сюжетів на дерев’яних різьблених хрестах з колекції Заповідника Києво-Печерської лаври. Так, на хресті майстра Мануїла (НКПІКЗ № 8776) у сцені Благовіщення архангел Гавриїл замість квітки лілії тримає Чашу [5, с. 115]. Оскільки це момент Благої Вісті, то можна сказати, що архангел Гавриїл несе Марії Чашу Уготовану і в той же час сповіщає, що Вона є Чаша для втілення Ісуса Христа.
Зображення Богородиці з лествицею – це відома акафісна іконографія, яка зустрічається у таких іконописних Богородичних образах, як «Неопалима Купина», «Гора Нерукосічна», «Путивльська» або «Молченська». Але на цих образах Богородиця завжди зображена з Немовлям Ісусом Хистом і символізує Лествицю, яка веде до Бога, і, водночас, по який Він зійшов на землю, втілившись у Ісуса Христа: «…через народження Ісуса Христа від Богородиці небо з’єдналося з землею» (Книга Буття. 28: 12-17). На даному хресті Богородиця зображена одна без Дитини і, виходячи з нашого трактування Її образу з Чашею, можна вважати Лествицю символом сходження Марії на Небо через Її земні страждання, і, в той же час, сама Марія є Лестивця Небесна.
Характеризуючи різьблення, треба відзначити монументальність постатей апостолів і святих, індивідуальність рис обличчя, детальне опрацювання зачісок, борід, пальців рук і ніг, одягу, який модельований прямими глибокими лініями, утворюючи складки драпірування. Простір по вертикалі біля сюжетних медальйонів, аналогічно попередньому хресту (ДНІМ, інв. № К-1243), оздоблений півколонами, що відокремлюються одна від одної половинками шестипелюсткових квіточок.
Оправа хреста Шипотиника (ДНІМ, інв. № К-1224) має багато спільного з металевим оформленням попереднього хреста. Вона повністю вкрита гравійованим ромбічним візерунком. На смугах оправи по кінцях хреста зображені розгалужені листя аканта та колоски. Кінці рамен та верхівка хреста оздоблені литими прикрасами у вигляді пальмет. Кутовий простір між балками і нижня частина вертикальної півбалки даного хреста декоровані, відповідно, штралами і рокайлями, як і на оправі хреста 1726 року.
Яблуко хреста 1774 року має грушоподібну форму, його верхня частина розподілена на 5 сегментів, прикрашених карбованим у низькому рельєфі примхливим орнаментом, який поєднує елементи стилів бароко і рококо. Золочений гладкий візерунок, що не повторюється в жодній частині, підкреслюється канфареним тлом. Нижня частина яблука – гладка, золочена. Знизу і зверху яблука знаходяться дві золочені сплющені пуклі. Під нижньою пуклею ніжку оздоблено фігурною накладкою, схожою на лиштву. Карбований візерунок, подібний до фігурної накладки, візуально з’єднує ніжку і підставку.
Підставка двоярусна. Верхній ярус розподілений на вісім частин, чотири з яких прикрашені срібними медальйонами, окресленими тонкими лавровими віночками. На медальйонах технікою черні зображені страсті Господні – Моління про чашу; Ісус Христос біля ганебного стовпа; Ісус Христос у темниці; Несіння хреста (мал. 13). У рисунку і композиції медальйонів помітні впливи книжної гравюри. Частини з медальйонами розділені орнаментованими сегментами, асиметричний вигадливий візерунок яких поєднує рослинні мотиви та стилізоване зображення мушлі. Нижній ярус підставки відокремлений від верхнього золоченою гладкою смугою і також поділений на вісім частин, в яких перемежаються карбовані у високому рельєфі зображення херувимів і примхливий рокайлевий орнамент. По смузі нижнього краю підставки пуансоном зроблений напис: «Сєіи крестъ вцєрковъ новокодацкюю стниколаєвскую куплєнъ козакомъ курєнябатурински иванмъ шипотиникомъ 1774 года астараниємъ иєрєя той церкви фєодора фомича».
Порівнюючи хрести 1726 і 1774 року, можна помітити багато спільного в конструкції та оздобленні металевих оправ (простота обрамлення, гравійований ромбічний орнамент, однакові штрали, S-подібні елементи на нижньому кінці хреста, двоярусні підставки тощо) і в самих дерев’яних хрестах, не зважаючи на різну техніку різьблення. Так, на обох хрестах однаково розміщені зображення євангелістів: на лицевому боці – Марк та Іоанн, на зворотному – Лука і Матфій (на пізнішому хресті символи євангелістів відсутні); схоже заповнення вертикального простору між сюжетними медальйонами; в сценах «Різдво Ісуса Христа» (ДНІМ, інв. № К-1243), «Богородиця з Чашею» (ДНІМ, інв. № К-1224), «Розп’яття з пристоячими» (на обох хрестах) Богородиця зображена простоволосою, без мафорію.
Зображення Богородиці з непокритою головою неканонічне і відноситься до західної традиції, що бере початок у добу Відродження. Хоча в іконописі можна також зустріти образ Богородиці без мафорію, наприклад, в таких іконах, як «Богородиця Баликинська», «Охтирська», «У Пологах Помічниця», «Зірка Пресвітла». Відомо, що іконописці Києво-Печерської лаври були добре обізнані у західноєвропейській гравюрі: численні альбоми західних гравюр на біблійні та історико-церковні теми знаходилися в лаврській іконописній майстерні, вільний доступ і дозвіл змальовувати все на власний розсуд мали як зрілі іконописці, так і учні [2, с. 5-16]. Ймовірно, що і різьбярі Києво-Печерської лаври проходили художнє навчання в лаврській іконописній майстерні [4, с. 530]. Тому, зображення Богородиці простоволосою додатково підтверджує думку, що обидва хрести, які ми розглянули, були зроблені в майстернях Києво-Печерської лаври.
Таким чином, дослідивши художні, стильові і технологічні особливості стаціональних різьблених хрестів 1726 (ДНІМ, інв. № К-1243) і 1774 (ДНІМ, інв. № К-1224) років та їх металевих оправ, можна визначити Києво-Печерські лаврські майстерні як місце створення даних хрестів.
Бібліографічні посилання
- ДНІМ. – Фонд архівний. – Оп. 1. – Арх-1. – С. 213-304.
- Истомин М.П. Обучение живописи в Киево-Печерской Лавре в XVIII столетии // Искусство и художественная промышленность. 1901. – № 9-10. – С. 293; Степовик Д. Київська школа рисунка й живопису XVIII ст. та її міжнародні зв’язки // Народна творчість та етнографія. – 1980. – Ч. 4. – С. 52-60; Жолтовський П. Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні: Альбом-каталог. – К., 1982. – С. 5-16.
- Сергий Е.С. Иконография православных деревянных резных крестов XVII-XVIII вв. (по материалам собрания НКПИКЗ) // Музейні читання. Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво – погляд крізь віки». 12-14 листопада 2007 р. – К., 2008. – С. 144.
- Сергій О.С. Підписні дерев’яні різьблені хрести XVII-XVIII ст. з колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника / Могилянські читання 2004: Зб. наук. пр.: Музейне збереження пам’яток сакрального мистецтва. Історія, сучасна практика і майбутнє / Нац. Києво-Печер. іст.-культ. Заповідник. – К.: Віпол, 2005. – С. 530.
- Сергій О.С. Різьблені дерев’яні хрести у срібних оправах XVII-XVIII ст. з колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника // Музейні читання. Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво – погляд крізь віки». 5-6 грудня 2005 р. – К., 2006. – С. 115.
- Словник українського сакрального мистецтва. – Львів, 2006. – С. 89.
Список ілюстрацій
І. Напрестольний хрест. Майстерні КПЛ, 1726 р. Кипарис, різьблення; метал, кування, карбування, лиття, золочення, сріблення, гравірування, пуансон. ДНІМ, інв. № К-1243:
Мал. 1. Фрагмент лицевого боку «Різдво Ісуса Христа».
Мал. 2. Фрагмент лицевого боку «Хрещення Ісуса Христа або Богоявлення».
Мал. 3. Клеймо лицевого боку лівого рамена «Святий євангеліст Марк».
Мал. 4. Фрагмент звороту «Святителі Григорій Богослов, Василій Великий, Іоанн Золотоуст».
Мал. 5. Фрагмент звороту «Різдво Богородиці».
Мал. 6. Клеймо звороту правого рамена «Святий євангеліст Матфій».
Мал. 7. Підставка оправи напрестольного хреста: фрагмент.
ІІ. Напрестольний хрест. Майстерні КПЛ, 1774 р. Кипарис, різьблення; метал, кування, карбування, лиття, золочення, сріблення, гравірування, чернь, пуансон. ДНІМ, інв. № К-1224:
Мал. 8. Загальний вигляд.
Мал. 9. Фрагмент лицевого боку з сюжетом «Розп’яття».
Мал. 10. Клейма лицевого боку нижньої півбалки.
Мал. 11. Центральна частина зворотного боку.
Мал. 12. Клейма звороту нижньої півбалки.
Мал. 13. Підставка оправи: фрагмент з медальйоном «Несення хреста».
Список скорочень
ДНІМ – Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького.
КПЛ – Києво-Печерська лавра.
НКПІКЗ – Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник.
