УДК 94 (477.63)
Капустіна Н.І.
Директор Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького
Фондове зібрання Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького: кількісні та якісні показники
Проведено аналіз фондового зібрання музею за кількісними за якісними показниками, виокремлено позитивні моменти та проблемні питання в цьому напрямку музейної діяльності.
Ключові слова: фондове зібрання, музейна колекція, музейна діяльність.
Проведен анализ фондового собрания музея по количественным и качественным показателям, подчеркнуты позитивные моменты и проблемные вопросы в этом направлении музейной деятельности.
Ключевые слова: фондовое собрание, музейная коллекция, музейная деятельность.
The conducted analysis of fund collection of museum is after quantitative on quality indexes, positive moments and problem questions are distinguished in this direction of museum activity.
Key words: fund collection, museum collection, museum activity.
Фонди найкращим чином демонструють єдину природу музейної установи, де, при багаторівневій структурі підрозділів, служб та напрямків діяльності, очевидна їх взаємообумовленість та взаємозалежність один від одного. Така цілісність музею початково задається предметною основою, складовою фондів: зібрання лишається тією родовою ознакою музею, яка рухає розвиток цього інституту культури і науки протягом усього часу його існування. Уся передісторія музейного діяння починалася як підспутне оспівування ідеї можливості та сенсу предметної культури людства, культури та побуту, культури художнього мистецтва – усього сукупного ареола матеріального існування людини. Фонди – найконсервативніший підрозділ музею, який володіє найбільшою інерційністю та соціальною «непіддатливістю». Фонди – це також найбільш «прихований» вид музейної діяльності. Фонди залишаються й одним з найбільш регламентованих напрямів діяльності музею, і це закономірно: предмет історії та культури в музеї перетворюється на «одиницю зберігання». У цьому сенсі музей – це ще й деякий спеціалізований спосіб огороджування цінного предмета від стороннього, руйнівного впливу хаосу реального життя в ім’я спроби рятування свідоцтва унесеної часом історичної події.
Періодично, час від часу, ми звертаємося до аналізу музейного фондового зібрання, щоб окреслити можливості музею щодо реконструкції історії і культури краю, щодо виявлення лакун в музейних колекціях та головних напрямків комплектування музейних предметів за групами зберігання, які вже сформувалися і які тільки-но започатковані. На основі аналізу фондового зібрання, реалій сьогодення, попиту відвідувачів та інших чинників складаються перспективні плани комплектування, як певний орієнтир для майбутнього пошуку, науково-дослідницької, науково-фондової діяльності музею.
Історія формування музейної колекції неодноразово висвітлювалась в музейних виданнях: окремих книгах та статтях наукових співробітників музею [1; 2; 3]. Тому на цьому аспекті ми зупинятися не будемо. Звернемося до аналізу стану музейного зібрання, який є на сьогодні – на 1 січня 2012 р. Для цього у дослідженні використано поточні музейні звіти, статистику, яку ведуть фондові працівники, відповідно до книг надходжень та інвентарних книг, за результатами звірення наявності фондів і таке інше (поточний архів музею).
Щорічно фонди музею поповнюються понад 3000 музейних предметів, що надходять до музею шляхом наукових експедицій (2-3 археологічних, етнографічних) і відряджень (десятки) у міста та села області, а також до інших міст України, Росії, і, завдяки допомозі спонсорів, навіть до далекої Індії. Музей веде збиральницьку роботу у старожилів області, видатних діячів (Героїв України, орденоносців, лауреатів Шевченківської та інших премій, заслужених працівників та ін.) різних галузей життя краю, на підприємствах, у медичних, навчальних, культурних, спортивних закладах, громадських організаціях, товариствах, комерційних фірмах, банках та на інших об’єктах міст, районів, сіл Дніпропетровської області. Антикварні предмети – оригінальні та унікальні пам’ятки історії та культури (меблі, посуд, одяг, побутові речі, раритетні книги, живопис) – купуються за бюджетні кошти в антикварних магазинах Дніпропетровська. Щорічно сума закупки становить від 20 до 30 тис. грн. У 2011 р. , наприклад, придбано музейних предметів на суму понад 28 тис. грн.
На сьогоднішній день фондове зібрання музею становить 226749 одиниць музейних предметів основного фонду та 42729 од. науково-допоміжного фонду, що разом нараховує – 269478 одиниць. Тобто кількісні показники, як кажуть, в наявності, ми наближуємося до 270 тис. од. зберігання.
Структура основного фонду музею за формою 8-НК розподіляється таким чином: речові предмети – 75415 од., образотворчі матеріали – 12062 од., декоративно-ужиткові предмети – 1381 од., писемні джерела – 74301 од., фотоматеріали (у т.ч. негативи) – 61573 од., фономатеріали – 1990 од., кіно- та відеоматеріали – 27 од.
Зрозуміло, що за поняттям речові предмети, приховано багато різноманітних колекцій. Перш за все, це археологічні предмети (26709 од.), у складі яких наявні цінні пам’ятки від палеоліту до Середньовіччя. Поступово, рік за роком, зберігач археологічного фонду М.Й. Сердюк виявляє і систематизує різноманітні колекції археологічних речей: скіфських, пам’яток античності, козацьких старожитностей, палеонтологічних предметів тощо. Гордістю музею є кам’яна пластика – антропоморфні стели, скіфські ідоли, половецькі баби, яка щорічно поповнюється і потребує спеціального павільйону (лапідаріуму) для збереження і експонування цінних пам’яток національного і всесвітнього значення.
До речової групи належить здебільшого і козацька колекція, яка виокремлена з усіх фондових груп збереження у окремому каталозі (понад 2000 од.), що очікує вже багато років свого видання і книжкової презентації. Каталог з кольоровими ілюстраціями, над яким працював великий колектив авторів, міг би яскраво презентувати Україні перлину музейної колекції, яка теж щорічно поповнюється за рахунок археологічних розкопок працівника музею: к.і.н. О.В. Старіка та його колег (с. Китайгород Царичанського району), археологів Національного університету ім. О. Гончара (Новобогородицька фортеця), випадкових знахідок мешканців краю, колекціонерів. На наш погляд, козацька колекція могла б бути більш репрезентативною, якби музей, наслідуючи традиції Д.І. Яворницького, пішов би шляхом виготовлення реконструкцій. Особливо це стосується козацького одягу, портретів, меблів, деяких побутових речей і клейнодів. Муляжі, макети, різноманітні репліки, виготовлені справжніми фахівцями, сприяли б змістовності, наочності, атрактивності, більшому емоційному впливу стаціонарної експозиції, активізації виставкової і науково-просвітницької роботи. І справа не тільки в коштах, яких завжди не вистачає, а у відсутності ініціативи, творчого підходу наукових співробітників, які вивчають дану тему. Чи були б в колекції музею портрети козацької старшини, діячів запорозької доби, сюжетні живописні полотна і графічні роботи, якби у свій час Д.І. Яворницький не зробив би копії з оригіналів ХVІІ-ХVІІІ ст.!?
Традиційно найбільша музейна колекція – це архівно-книжкова. На сьогодні в музеї нараховується 8187 раритетних і унікальних книг ХV-ХХІ ст. (до них можна додати 6000 книг з рідкісного фонду наукової музейної бібліотеки) і більше 60 тисяч архівних документів (актових, епістолярних, наративних джерел) здебільшого ХХ-ХХІ ст., які з повним правом називають століттями паперових джерел. Без довідки, відповідного паперового документу Вас нікуди не впустять і ніде не приймуть. Тому саме паперові матеріали ХХ століття складають основу архівного фонду, ними продовжується формування цієї інформативної, змістовної колекції, без наявності якої в експозиції і на виставках стає неможливим реконструювати будь-яку сторінку місцевої історії та біографії людини. Завдяки комплектуванню музеєм особистих матеріалів діячів місцевої історії та культури вдалося реконструювати біографії сотень видатних постатей минулого і сучасності в різних галузях життя суспільства. Ця плідна робота дає можливість увічнити пам’ять про наших видатних земляків, не дати забути наших сучасників, які зробили вагомий внесок у розбудову економіки, політичного, соціально-культурного життя краю.
Однією з найстаріших колекцій музею є нумізматична. Саме з нумізматики розпочинався наш музей, в якому вже в 1849 р. були зібрані російські та іноземні монети. Сьогодні в фондах ДНІМ нараховується 19025 одиниць монет і значків, що дають можливість реконструювати історію грошового обігу в Україні та світі, висвітлити його нюанси та особливості у місцевому вимірі, показати розповсюдження певних монет у краї. Значки є інколи єдиним і яскравим свідоцтвом певних історичних подій, увічненням пам’яті про особистостей місцевої та світової історії. Сьогодні колишні колекціонери значків відмовляються від власних колекцій або зібрань своїх предків, нерідко пропонуючи музею унікальні нумізматичні джерела, здебільшого ХХ ст., без наявності яких відображення історії виявляється неповним, урізаним. Наприклад, працюючи над виставкою з історії шахового життя Дніпропетровської області за 110 років, у музеї не було знайдено жодного значка з шахової тематики. Вже в цьому році колекція музею поповнилась майже 100 значками та десятками інших різноманітних предметів, що дозволяють показати історію шахових змагань у краї та світі.
До нумізматичної колекції тісно примикає й фалеристична збірка (орденів, медалей, нагрудних знаків – 9055 од.), в якій відбито нагородну систему СРСР і України. Нагороди – це діяльність конкретних людей, характеристика їхньої діяльності, творчості, трудової і бойової звитяги, це цінне доповнення до архівних матеріалів конкретних історичних постатей, яких на Дніпропетровщині багато. В останні роки до музейної фалеристичної збірки надходять сучасні пам’ятні медалі та ордени, медалі часів Великої Вітчизняної війни, що передають родичі померлих ветеранів.
Не можна не сказати і про таку велику колекцію музею, як фотографічна (понад 40000 од.), тематика якої постійно розширюється, з’являються все нові й нові сюжети, присвячені подіям сьогодення. Гострими стають проблеми щодо збереження цієї колекції, можливостей відтворення фотоматеріалів, виготовлення фотографій з негативного фонду. Фототехніка рухається уперед, незворотно змінюється техніка зйомок, збереження зображень, їх відтворення. Цифрова фотографія витісняє звичайне фото, неможливо знайти плівку, фотопапір, анахронізмом стає фотоапаратура й звичайні фотомайстри. Що буде з музейною колекцією негативів!?
Музей по праву пишається і цінною колекцією культових речей, яка, не дивлячись на те, що в музеї відсутня стаціонарна експозиція про духовне життя краю, за останні 10 років постійно презентується на виставках. Неодноразово експонувались колекції ікон, хрестів, церковного начиння, одягу священнослужителів. Великий комплекс релігійних речей і книг представлено в оновленій експозиції залу № 4 «Катеринославщина в 1860-1916 рр. – через постаті видатних особистостей краю». Характерно, що і ця колекція постійно поповнюється особистими речами сучасних діячів церкви тощо. Слід висловити подяку церковним ієрархам Дніпропетровщини за їх розуміння значимості музейної колекції, необхідності її недоторканого зберігання в музеї і поповнення. Адже відомо, що в інших регіонах країни простежується певне нерозуміння з боку церкви щодо колишньої музеєфікації старовинних унікальних церковних речей, а звідси вимоги до музеїв повернути до повсякденного богослужіння церковні реліквії національного значення. Як приклад – проблеми Нікопольського краєзнавчого музею щодо збереження ікони-ставротеки ХVІІІ ст. з Покровської козацької церкви.
Не можна не згадати про колекцію етнографічних матеріалів. Важко назвати кількісні показники цієї колекції. Приблизно вона нараховує 15 тис. одиниць, розподілених по 8 групах зберігання. Етнографічні матеріали вивчені і систематизовані недостатньо, потребують серйозної уваги працівників музею. Тим більше, що етнограф у нас один (С. Біленко), і працює він не у фондовому відділі, а у відділі сучасності, звідси і відповідні пріоритети – до сучасної етнографії. Огляд етнографічної колекції, її науковий аналіз зміг би дати більш наочне уявлення про структуру колекції, її повноту, проблеми комплектування на майбутнє, презентацію фондових етнографічних матеріалах у виставковій роботі музею. Дослідження етнографічної колекції – наші перспективи у плані вивчення етнографії краю.
Крім вже згаданих колекцій у ДНІМ зберігаються сотні збірок з тканини, дерева, металу, скла, кераміки, паперу. Наукові співробітники музею проводять їх наукове дослідження, атрибуцію, класифікацію і систематизацію з наступною каталогізацією. Практично вже створено каталог хрестів (М. Тихонова та Н. Степаненко), досліджується колекція знаків і значків 1920-1930-х рр. (Д. Романчук), вивчаються грошові знаки з колекції М. Штейна (А. Подолян), фотоколекція В. Машукова (Т. Архіпова), активно каталогізується тканевий фонд (М. Підосинова), особисті фонди Д. Яворницького (Я. Тимошенко), О. Поля (В. Лазебник), колекція портретного живопису (А. Копач, В. Лазебник). У цьому році готуються до видання каталоги гербів та геральдики краю (В. Бекетова), вотивних пластин (Н. Степаненко) тощо. Систематизація колекцій сприяє пожвавленню виставкової діяльності музею, створенню виставок, що мають значний попит населення краю, міжнародний резонанс. Протягом останніх років Валентиною Лазебник здійснювались дослідження і вивчалась колекція матеріалів з теми «Україна – Бельгія: історія взаємовідношень», що дозволило створити виставки з цієї тематики в музеї та в посольстві України в Бельгії (Брюссель). Подібна виставка щодо українсько-французьких зв’язків планується на кінець 2012 р. в посольстві України у Франції. Така міжнародна музейна діяльність є своєрідним внеском музею у піднесення авторитету України і нашого регіону на європейській арені. У свій час з музейного зібрання була виокремлена і польська колекція. Цю роботу буде продовжено в майбутньому.
Проблеми збереження музейних предметів всіх груп фондового зберігання завжди на черзі денній музейних працівників. Впровадження в музеях сучасних кондиціонерів, створення досконалої реставраційно-консерваційної служби, належних умов для збереження меблів, живопису, тканин, кераміки, металу, книг, документів, фотофонокіноматеріалів; виготовлення і придбання сучасного фондового обладнання і пакувальних матеріалів, якими вже давно користуються провідні музеї світу – практично невирішальні проблеми для нас. А хочеться, щоб це було нашою повсякденністю, нормою життя музейного колективу і фондового зібрання.
Важливим напрямком діяльності музеїв України є виявлення у зібраннях музеїв унікальних музейних предметів і створення Національного реєстру історико-культурного надбання держави. Нажаль, для виконання цієї роботи в бюджетах українських музеїв не передбачається ніяких коштів, хоч зрозуміло, що самотужки музеї не можуть впоратись з цією державною програмою. Ця проблема передбачає не просто створення переліку унікальних рухомих історико-культурних пам’яток, як дехто вважає, а висвітлення їх стану збереження, проблем щодо реставрації, напрямків усунення пошкоджень, створення нормальних умов збереження і охорони, а також належної оцінки.
Вважаємо перспективним напрямком діяльності музею створення виставок відкритих фондових колекцій і показу окремих галузей людської діяльності у вигляді інтер’єрів (майстерня гончара, кузня, вишивальниця і ткаля за роботою, петриківська майстерня живопису тощо).
Бібліографічні посилання
- Капустіна Н.І. Дніпропетровський історичний музей – скарбниця історико-культурної спадщини Придніпровського регіону // Скарби музеїв: [Матеріали обласної наук. конф.]. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2005. – С. 6-13.
- Музеї Дніпропетровської області: Довідник-путівник / Автори: Н.І. Капустіна, В.М. Бекетова. – Д.:АРТ-ПРЕС, 2006. – 56 с.
- Скарби Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького / Альбом / Автори тексту і упоряд.: Н.І. Капустіна, В.М. Бекетова. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2005. – 320 с.
