Монастирський (Комсомольський) навпроти парку ім.Т.Г.Шевченка, відокремлений від правого берега р. Дніпра вузькою протокою 100 – 120 м. завширшки. Його історія сягає в далеке минуле нашого краю. Про нього писав Феодосій Макаревській, Р. Боплан, М.С. Грушевський, Д.І. Яворницький. За відомостями цих авторів, з IX по XVIII ст. острів називався Монастирським. На ньому були знайдені кам’яні знаряддя праці і стародавні предмети епохи палеоліту і неоліту. По легенді, що не має документальних підтверджень, в IX ст. візантійські ченці заснували на острові монастир, який в 1240 р. був зруйнований монголо-татарами. Під час походів на Візантію тут зупинялися київські князі зі своїми дружинами. Острів служив місцем відпочинку перед подоланням грізних дніпровських порогів. У тих же легендах згадувалося, що в 957 р. на острові в монастирі знайшла притулок від бурі, що піднялася на Дніпрі, княгиня Ольга, що пливла в Царгород. Тут же проходив з своєю дружиною князь Святослав Ігоревич, загиблий в 972 р. біля Ненаситецького порогу в нерівному бою з печенігами. У 988 р. острів відвідав князь Володимир з дружиною, що йшов в похід на Корсунь ( Херсонес ). Розташований між двома знаменитими переправами Дніпро-Кайдацькой і Будилово-Таволжанськой, якими часто користувалися татари для набігів на Лівобережну Україну і Росію, Монастирський острів стає в перебігу подій 1558-1562 рр. головним опорним пунктом запорожців і стрільців в боротьбі проти турецько-татарської агресії. З історії Пустинно-Миколаївського (Самарського) монастиря відомо, що в 1747 р. полковник паланки Самарської К.Красовський віддав Монастирський острів монастирю. У 1755 р. в період кошового отамана П.І. Калнишевського острів був узятий під спеціальну охорону, оскільки обивателі займалися тут вирубкою дерев, чим спустошувала острів. Після знищення Запорізької Січі в 1775 р. почалася бурхлива роздача земель царським фаворитам, вельможам. Околиці слободи Половиці з Монастирським і іншими островами і лісами в числі 100 десятин дісталися князю Прозоровському.
В період будівництва м. Катеринослава було вирішено розбити на острові ботанічний сад місцевого університету. Проте на плані міста 1786 р. Монастирський острів позначений як «Сад публічний». У 1797 р. острів перейшов в лісове відомство, а в 1825 р. – в приватні руки : Рябінову, Бурякову, Богомолову, звідси він так і називався – Рябіненський, Буряковський, Богомолівський.
В 1929 р. за клопотанням ОК ЛКСМУ на відзнаку 10 річниці створення комсомолу
( протокол № 27 від 17.X.1929 р.) Богомолівський острів було переіменовано у Комсомольський.
1959 р. на острові був становлений пам’ятник Т.Г.Шевченку (скульптор І.С.Зноба, архітектор Л.Р.Вітвицький).
1999 р. на острові побудована і освячена церква Святого Миколая .
Директор музею Н.І.Капустіна
