На сьогоднішній день активна збиральницька діяльність музеїв (звичайно крім сучасного мистецтва) відійшла дещо на другий план. Значною мірою це обумовлено важким економічним становищем в Україні, браком коштів на закупівлю експонатів і т.д. Зараз пріоритетними напрямками залишаються наукове опрацювання фондових колекцій і їх популяризація, активізація експозиційної роботи.
З набуттям Україною, як молодою незалежною державою, нової якості у сучасних європейських і світових процесах надзвичайно важливим видається питання декларації та демонстрації тисячолітніх здобутків і досягнень національної культури. З огляду на це обов’язки українських музеїв полягають у оптимальному цілеспрямованому науковому показі пам’яток матеріальної і духовної культури минулого і сучасного українського народу через: 1) пропаганду фондових колекцій; 2) здійснення міжнародного та вітчизняного обміну шляхом організації виставочної діяльності; 3) показ культурно- мистецького життя України влаштуванням комплексних, тематичних, історіографічних та персональних виставок народних і професійних майстрів.
Виставочна діяльність – одна з важливих форм культурно-освітньої та пропагандистської роботи музеїв. Вона належить до пріоритетних напрямків розвитку музейництва, допомагає організувати і структурувати мистецькі, історичні та наукові процеси в українському суспільстві. Організація виставок за кордоном чи з-за кордону дозволяє співставити і оцінити нашу культуру в системі загальнолюдських надбань світу.
Інтенсифікація виставочної діяльності кожного музею в умовах переходу нашої економіки до ринкових відносин вимагає перегляду традиційних способів її організації. Надзвичайно важливого значення, поруч зі зрослими вимогами щодо культури експонування пам’яток, набуває інформаційне забезпечення відповідної акції. Практика свідчить, що відомості про ту чи іншу виставку не проникають за межі конкретного населеного пункту. Таким чином, навіть зацікавлені особи, організації чи установи з великими труднощами, а переважно випадково отримують необхідну інформацію.
Відсутність інформації унеможливлює співпрацю зацікавлених осіб та установ, не говорячи вже про координацію зусиль, ефективне використання й без того злиденної матеріальної бази. Усе це разом створює умови безперспективності багатьох намірів і справ. На жаль, міські та обласні управління культури, що володіють необхідною інформацією щодо виставок, які відбулися
і плануються, в силу традиційної, а часом консервативної організації праці, не здатні вийти на регіональний масштаб її синтезу, аналізу і випрацьовування перспектив оптимального використання.
Назріла необхідність створення єдиного всеукраїнського комунікативного центру інформації виставочної .діяльності. Основна його мета – збір і опрацювання інформації, видання міжрегіонального музейного інформативного бюлетеня, координація експозиційної діяльності, обмін виставками, організація турне тієї з них, що зацікавила кілька музеїв, організація комплексних виставок зусиллями кількох музеїв, ефективна організація міжнародної виставочної діяльності.
Створення такого центру і здійснення поставлених завдань планується проводити в кілька етапів. На першому етапі необхідно зібрати відповідну інформацію від музеїв, систематизувати її, віддрукувати окремим виданням і надіслати усім зацікавленим інституціям.
Другий етап полягатиме у зборі інформації щодо потреб і бажань кожного конкретного музею у влаштуванні відповідної виставки з музею іншого населеного пункту. Далі реалізація проекту може здійснюватися двома шляхами: 1) безпосередні контакти і домовлення;
2) якщо виставка зацікавить кілька музеїв у регіоні, то влаштування комунікативним центром її турне.
Третій етап полягатиме у налагодженні співпраці музеїв на вищому організаційно-науковому щаблі. Перш за все, це проведення семінарів, круглих столів, конференцій стосовно сучасного стану та перспектив культурно-освітньої, пропагандистської та виставочної роботи музеїв, напрацювання стратегії і тактики експозиційної діяльності, планування, організація і пошук оптимальних шляхів здійснення міжнародної виставочної діяльності тощо.
Враховуючи нагальну потребу та перспективність створення такого комунікативного центру, можна цю ідею втілювати під егідою Національного комітету ІКОМу. Реалізація проекту в цілому потребує вирішення певного кола організаційних, економічних та юридичних питань.
Р. Чмелик, директор Музею етнографії та художнього промислу ІН НАН України, к.і.н.
Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.
