Дніпропетровщина зберігає багато пам’ятних дат і місць, пов’язаних з українським козацтвом. Територія області входила в число земель традиційно залюднюваних козаками. Перші згадки про козацькі укріплення на низу Дніпра відносяться до другої половини XVI ст., надалі протягом трьох століть тут існували п’ять Запорозьких Січей, тривав процес заселення і освоєння степових просторів, що набув особливо масового характеру в середині XVIII ст. За територіально-адміністративним поділом середини другої половини XVIII ст. земля Війська Запорозького Низового ділилася на паланки (округи), в межах найбільш заселених і розвинених серед них – Самарської, Орельської, Кодацької, Протовчанської та частини Інгульської – лежить сучасна Дніпропетровщина. Засновані козаками села і хутори дали початок більшості міст і сіл області. Збудовані запорожцями оборонні споруди, укріплені табори, переправи давали можливість боронити цей край від агресивних замірів сусідів, часто ставали місцями кривавих сутичок, героїчних подій.
Увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією українського козацтва, залишається одним з першочергових завдань» якщо йдеться про збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу. Деякі кроки в цьому напрямку були здійснені урядом України в 60-Х рр., коли спеціальною постановою передбачалося увічнення історичних місць, встановлення більше 200 пам’ятних знаків та пам’ятників на честь козацтва. У зв’язку зі святкуванням 500-річчя виникнення українського козацтва була розгорнута дослідницька і будівнича робота для збереження і увічнення пам’яті про славні подвиги козацтва.
Науковцями Дніпропетровського історичного музею у червні-жовтні 1994 р. проводилася комплексна історико-етнографічна експедиція, метою якої було обстеження залишків козацьких укріплень, культових та архітектурних споруд (як вцілілих, так і зруйнованих, перебудованих), козацьких кладовищ, переправ, встановлення їх сучасного стану проведення фотофіксації. а також перевірка і уточнення деяких історичних відомостей.
Під час роботи експедиції були обстежені 7 районів області,, місцевість, що викликає найбільший дослідницький інтерес. На фотоплівці були зафіксовані існуючі пам’ятки та пам’ятні знаки, встановлені на території області під час святкування 500-річчя козацтва.
Дослідницька робота експедиції полягала також в уточненні та пошуку окремих пунктів на карті області, пов’язаних з: історією козаччини. Для досягнення мети плідним виявилося поєднання зусиль працівників музею та науковців Дніпропетровського держуніверситету і краєзнавців. Зокрема, проводилося обстеження урочища Княжі Байраки (у П’ятихатському районі) і довколишньої місцевості з метою уточнення даних про Жовтоводську битву, розташування військових таборів, шлях пересування польського і козацького війська. Спостерігалися зміни природно-географічного ландшафту, що є однією з причин існуючих розбіжностей у визначенні місця славно звісної битви. Фотофіксація і описи місцевості біля витоків р. Жовтої та Княжих Байраків повинні стати підготовчим етапом для подальших археологічних досліджень.
Згадувані в історичних джерелах місця битв і збройних сутичок досить важко прив’язати до існуючих географічних об’єктів, опитування населення, співставлення джерел з народними переказами мало дає дослідникам матераілу для виявлення нових історичних пам’яток. Тому надзвичайно актуальним є збереження вже існуючих.
Учасники експедиції оглянули пам’ятки, що перебувають під захистом держави, знову констатували їх (в переважній більшості) надзвичайно важкий стан, недостатню кількість коштів, що виділяються на їх утримання.
Продовжується руйнація єдиного в нашому краї архітектурного церковного комплексу доби середньовіччя – Китайгородського. Ремонтні роботи, що проводяться на єдиній Успенській церкві, не відповідають вимогам реставраційно-художнього рівня, інші дві церкви знаходяться у занедбаному стані. Ніщо і ніде не нагадує про людину, яка була їх фундатором, церковна площа поступово зменшується у розмірах, затиснута селянськими подвір’ями.
Не дивлячись на проголошені заходи, щодо увічнення пам’яті про козацтво і його діяльність в нашому краї, лише в Нікопольському районі з’явилися 11 пам’ятних знаків. Не були встановлені пам’ятні знаки у поселеннях, що були центрами козацьких паланок (Новому Кодаці, Старій Самарі, Дичковому, Великій Козирщині та ін.), невизначеною і невпорядкованою залишається територія фортеці Старий Кодак, а про плановане будівництво пам’ятника І. Сулимі та створення меморіалу взагалі забуто.
Очевидною є необхідність розроблення і прийняття Державної програми по дослідженню і увічненню пам’ятних місць, пов’язаних з історією українського козацтва, не можливо обмежуватися окремими урочистими заходами.
Здійснення такої програми повинно передбачити укладання каталогу пам’ятних місць області, обов’язкове їх картографування, проведення поглиблених наукових досліджень, цілеспрямований пошук відомостей історичних та розгортання археологічних досліджень архітектурно-археологічних залишків оборонних, житлових споруд часів козаччини, їх реставрація та реконструкція.
Н. В. Ченцова (Дніпропетровськ)
Джерело: Регіональне і загальне в історії: Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з’їзду (9 листопада 1995 р.). Дніпропетровськ, 1995. — 328 с.
