12.07.1906 – 5.02.1944
Герой Радянського Союзу
Дата указу: 19.03.1944. Указом Президії Верховної Ради СРСР за мужність та героїзм, проявлені в боях, рядовому Бухонко П. М. присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Посмертно.
Народився 12.07.1906 року в с. Добруш Гомельської обл. в родині селянина. Білорус. Позапартійний. Закінчив 4 класи. Був робітником на заводі. У Радянської Армії і на фронті з 06.1941 р. Після важкого поранення помер 5.02.1944 р. Похований в с. Бузулук Криничанського р-ну Дніпропетровської обл. Ім’ям Героя названа вулиця в м. Добруш.
Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки.
Сапер 350-го окремого інженерного батальйону 6-ї армії. Рядовий.
До форсування Дніпра готувалися заздалегідь. До підходу до Дніпра командир батальйону провів навчання, склали попередній план переправи. А з виходом до Дніпра була проведена ретельна розвідка лівого берегу. Важко було повірити, що йде війна. У прибережних камишах ще плавали качки, стояла тиша. І тільки зрідка, вночі, гітлерівці висвітлювали Дніпро освітлювальними ракетами. Особовий склад батальйону приступив до перевірки засобів переправи. Все робилося далеко від спостереження супротивником. До ранку 25 вересня 1943 року командир батальйону доповів начальнику про готовність.
47-я гв. окрема дивізія отримала наказ командира корпусу форсувати Дніпро, захопити на правому березі плацдарм і міцно його утримувати. Після детального інструктажу з настанням темряви всі переправочние засоби – човни А-3 зосередили біля причалу. Прибув десантний загін: стрілки 142-го гв. окремого полку, розвідники і сапери з 350-го саперного батальйону.
Першими переправу почали розвідники. За ними пішло ще кілька човнів. Ворог вів себе спокійно до моменту висадки розвідників на берег, а потім відкрив сильний вогонь. У ході обстрілу було пошкоджено кілька човнів, загинуло 60 чоловік, потонули гармати, міномети, станкові кулемети.
У ніч на 27 вересня, була зроблена друга спроба висадити десант в районі Звонецького, але ворог знову відкрив потужний вогонь. Частина човнів була розбита. Снаряди і міни рвалися у безпосередній близькості від переправляющіхся. Пошкоджено борт човна та весла, але десант продовжував свій шлях до правого берега, використовуючи саперні лопатки замість весел. Ось і берег! Бійці на мілководдя вискочили з човнів і попрямували до ворожих позицій.
Рядовий Бухонко взяв курс до лівого берега. Другий рейс пройшов менш вдало. Коли Бухонко підходив до правого берега, до човна потрапило кілька куль, і він почав тонути. Бухонко був поранений у руку і ногу, поранені були й інші бійці. У живих залишилося 3 людини. Але Бухонко довів човна до берега.
Це тільки один епізод героїзму солдата і його високого морального рівня, які служили прикладом в бою іншим товаришам. Пізніше він знову був поранений на переправі. Серце солдата не витримало, герой помер від ран. Його товариші пішли далі по українській землі, щоб звільнити її від фашистської погані.
