Це виставка відомої художниці Ганни Самарської, заслуженого майстра народної творчості, Лауреата премії їм. Катерини Білокур, а також нагода ще й ще раз згадати геніальну Катерину Білокур, яка розгледіла талант в дівчинці (тоді Галя Косяченко) і стала її «духовною ненькою». Доля випробовувала Галю (як називали її найрідніші люди) і горем, і радістю впродовж всього життя. Народилася (в селі з значущою назвою Богом Дана – Богданівка) в найжахливіший рік XX сторіччя – 1941, вижила, виросла талановитою дівчинкою захоплювалася малюванням. Можливо, це захоплення так і залишилося б на рівні шкільних уроків. Але в десятирічному віці Доля посилає дівчинці знайомство з односелицею, відомою художницею Катериною Білокур, яка стала для Ганни «духовною ненькою», наставником і вчителем, осяявши її шлях, у святе малювання.
Як згадує Ганна Миколаївна про навчання у Катерини Білокур: «…нічого не правила, тільки словами переконувала… Катерина Василівна хотіла, щоб ми (учні Катерини Білокур) до всього доходили самотужки, як і вона…» (Білокур К. Я буду художником. – К.: Спалах, 1995. – 337 С.).
Майже 10 років перебувала дівчина під щирим опікуванням, добротою і любов’ю геніальної Катерини Білокур. Галя вбирала з запалом ази малювання і науку про життя, порядність, щоденну любов до праці. Після закінчення середньої школи за порадою Катерини Білокур Галя поїхала до Києва. Однак вчитися в художньому інституті не довелося. Вона працювала і вчилася на фабриці художніх виробів, де Галя зустріла ще одну непересічну особистість петриківчанку Марфу Тимченко, роботами якої захоплювалася дівчинка.
І вона вибрала декоративний розпис славнозвісної Петриківки певно ще й потому, що саме в ньому найяскравіше відобразились заповіти Катерини Білокур про одвічну духовну єдність людини і природи своєї землі, обожнювання квітів «дітей Землі». Творчий зв’язок, теплі відносини між Галею і духовним наставником не перервалися, почалося листування і зустрічі в Богданівці під час приїздів до батьків. Дівчина неодмінно відвідувала наставницю. Ганна Миколаївна зберігала 5 листів від Катерини Білокур, які стали для неї дороговказом і Біблією.
Як згадує Ганна Миколаївна: «Ті листи Катерини Білокур для мене як бальзам і дороговказ. Вони – моя духовна основа». І в дитинстві, і в юності все жадібно вбирала від неї – як техніку малювання, так і науку про життя. І я дякую долі, що Катерина Білокур передала мені частину свого «дання».
1961 року переїхала до Петриківки, де мешкає і донині, понад 30 років працювала художником на фабриці «Дружба», – нині «Петриківський розпис». Працювала і вчилася пізнавати феномен петриківського розпису, його мову – відкриті яскраві кольори, фантастичний орнамент, що виступають символічним кодом українського мистецтва. Вивчала твори видатних художниць петриківського розпису і їх магічну символіку. Отже, багато і вперто вчилася і досягла вагомих результатів – створила свою стилізовану квітку. Прийшов успіх, з 1967 року Ганна Самарська – постійний учасник вітчизняних та зарубіжних виставок, серед них 11 персональних. Найкращі твори петриківського розпису експонуються в музеях України, в галереях усього світу.
І все ж, перечитуючи листи Катерини Білокур, згадуючи її заповітні слова про натюрморти, пейзажі Ганна Миколаївна вирішує оживити «своєю петриківською квіткою»; малює з «натури» квіти, плоди землі, вирощені нею. Малює багато й натхненно. Довго не виносила їх «на люди», ускладнюючи композицію творів, домагаючись досконалості. Перші поціновувачі – земляки – співробітники Дніпропетровського музею, які своїми кваліфікованими порадами підтримали Ганну Миколаївну, організували виставки в Дніпропетровську, Києві, інших містах України. Прийшло визнання і бажання творити. Художниця не любить давати назви своїм творам, вважаючи, що всі вони мають одну єдину назву «Моя Україна».
Фактично це так насправді, її твори – гімн рідній природі, її красі, досконалості кожної квітки, калини, соняшника – усьому, що одвічно пов’язано з Україною і її народом. Ганна Миколаївна не наслідує спосіб творення Катерини Василівни, яких ніхто не може наслідувати, бо він притаманний лише Білокур. Ганні Самарській притаманний широкий впевнених мазок, пише з натури і з уяви.
Всі творчі роботи Ганни Самарської – самостійні і самодостатні. Від року до року, від твору до наступного твору зникає статичність квітки, видозмінюючи відтінки кольорів.
Ці дві гілки творчості видатної художниці Ганни Миколаївни Самарської – реалістична від Богданівки і стилізована від петриківського розпису поєдналися, переплелися дали прекрасний результат – живопис Ганни Самарської. Попри те, що вона Художник, вона добра, чуйна людина, улюблена дочка, мати і бабуся. По її шляху пішла ї дочка Тамара і її чоловік Олександр Вакуленко (професійні художники), незвичайно талановита онучка – школярка. Щаслива жінка і визначний майстер Ганна Самарська. Плідно працює, готує виставки, її внесок в культуру незалежної України – вагомий!
Нехай щастить на творчій і життєвій дорозі!
Виставка працюватиме з 27 січня по 17 лютого 2009 р.
Адреса: пр. К.Маркса, 64 (музей Літературне Придніпров’я)
Часи роботи музею: вівторок, п’ятниця, субота, неділя з 11:00 до 17:30 без перерви; середа з 11:00 до 20:00
Вартість квитків: 2 грн. для школярів, студентів; 4 грн. для дорослих.
Тел. для довідок: (056) 778-01-00
