Виставка «У кожного своя доля,свій світ широкий», яка експонується у залі №8 Дніпропетровського національного музею ім. Д.І. Яворницького розповідає про національно – культурне відродження української нації, відродження його історичної свідомості і традицій, національно – етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя. Виставка, що була створена на базі фондової колекції Дніпропетровського національного історичного музею, розповідає про духовне надбання українського народу. При створенні виставки основою служили філософські поняття : ВІРА, НАДІЯ, ТРАДИЦІЯ, СПАДЩИНА, ДОЛЯ, СВІТ. Це дало можливість об’єднати той різноманітний матеріал, який повинен розповісти про самобутність українського народу.
Тяжко знайти у духовному житті людини фактор, який грає більшу роль чим релігія. Релігія завжди мала велике значення для формування соціального устрою та духовному розвитку суспільства. Церковне мистецтво існувало і розвивалось поряд з нами і водночас далеко від нас. Для багатьох воно і до цього часу залишається непізнаним і невідомим. Тому на виставці ми окремо виділили тему «Віра в бога,віра в чоловіка», що дало можливість розповісти про ці шедеври церковного мистецтва. Ви зможете побачити скарбницю творінь – ікони, стародруковані книги. А поряд ритуальні речі, церковний одяг на час богослужіння, матеріали про проведення ритуальних церковних обрядів: хресний хід, хрещення, поминальна служба та інше.
Про розвиток української мови, що є найважливішою складовою культури будь – якого народу розповідають комплекси матеріалів. Українська мова та писемність мають глибоке коріння. Прогресивні діячі українського суспільства постійно боролися за збереження і розвиток української мови. В фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького зберігається більше 6000 видань ХУІ – ХХ століть. Серед них найбільш цінними є колекція стародрукованих книг церковнослав’янського шрифту, яку можна побачити на виставці.
Про те, що кобзарство – унікальне явище не лише української, а і світової культури, розповідають музейні предмети,які ви зможете побачити. Кобзарі впродовж століть зберігали духовний генофонд народу, будили в ньому національну свідомість, передавали тисячолітню мудрість, розкривали правду життя, закликали до активності, згуртованості, боротьби зі злом. Зараз знову звучить кобза, ліра, бандура. І ллється пісня про козака Мамая – одного із найпопулярніших в Україні фольклорних героїв, що уособлював любов народу до запорозьких козаків. Найкращий його образ відтворений у народному живописі. Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі українського народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб – його могутність. Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель і навіть на дверях яскравими соковитими фарбами часто з написом : “Я козак Мамай, мене не займай”. Деякі картини із фондів музею експонуються на виставці.
В українській історії рушник був піснею і молитвою, окрасою і закляттям. Усім відомі рядки української пісні: «… І рушник вишиваний на щастя, на долю дала». Це щиросердна сповідь нашого народу, відображення його потаємних думок, почуттів і сподівань. Оповитий любов’ю, добром і красою, близький серцю, він благословляв людину протягом усього життя, від першого її подиху до останнього. Віддавна зберігалася в українців віра в життєдайну силу рушника. Народна вишивка широко представлена у фондовій колекції музею, сьогодні вона налічує більше 600 предметів. Відвідувач зможе познайомитися з рушниками, на яких відтворено цілий світ явищ та вірувань.
Колекція старовинних та сучасних писанок є згустком орнаментального мистецтва нашого народу. В ній, як у краплині води, найсильніше й найвиразніше виявилася суть духовності, суть національної культури. Якби наш народ не створив нічого іншого, окрім писанок, то і цього було б досить, аби зайняти почесне місце серед цивілізованих націй. Невипадково в народі прагнучі підкреслити красу людини, говорили : “гожий мов писанка”. У свідомості широкого загалу писанка є символом України, саме тому її відродження сприймається як справа національної ваги і відновлення писанкарства розцінюється як «пошук України і самих себе».
Якщо вам у житті довелось побачити дивний петриківський орнамент, не схожий своїми квітами на жодні відомі в світі рослини, то ви обов’язково будете вражені цією красою дивлячись на предмети роботи петриківських майстрів, що експонуються. Адже розпис цей не просто квіти, а образи квітів, які створені руками майстрів. Першовідкривачем цієї чарівної краси народного декоративного розпису був академік Д.І. Яворницький, директор Катеринославського історичного музею. Завдяки йому і дотепер не в’яне петриківська квітка, відома зараз на увесь світ.
У нинішньому світі, коли активно відбуваються процеси глобалізації, що нівелюють особливості національних культур, саме через народну культуру, народну творчість народне мистецтво визначає національну самобутність народу, а окремі твори нерідко стають етнічними символами. Колекція гончарних виробів, яка представлена на виставці дасть вам зрозуміти, що магічне гончарське коло, жива глина, вогонь – пам’ять віків заховано в наших генах, воно зачаровує, вабить до себе. Прадавнє, справжнє.
