Виставка презентує археологічні знахідки, пов’язані з болгарським етносом, що розкопані в Україні.
Під час роботи Дніпробудівської експедиції (1927-1932 рр.) на території сучасного міста Запоріжжя археологом В.А. Грінченком у 1932 р. був розкопаний Вознесенський поминально-поховальний комплекс (кін.VII – поч. VIII ст.). Це оригінальний пам’ятник як по своїй архітектурі, так і по зробленим там знахідкам. Являв майданчик (62х31 м), оточений валом із каміння та землі, розташований на височині. В східній його частині знаходилось кам’яне кільце діаметром 29 метрів, всередині якого були дві ями. В одній з них знайшли деталі поясних наборів із позолоченої бронзи (1400 одиниць); срібні фігурки орла і лева; кінську залізну збрую, а саме: вудила (40 од.); стремена (58 одиниць); пряжки (60 одиниць); залізні ножі; наконечники стріл (7 одиниць); шматки кольчужної сітки. Ці предмети були проткнуті трьома залізними палашами. На всіх речах залишились сліди вогню. В другій ямі знаходилися шматки каміння, перемішані з обгорілими кістками коней, черепками посуду, стременами,шматочками обгорілої землі та дерева. Навколо другої ями знаходилося понад 800 уламків кісток коней і фрагментів глиняного посуду.
Більшість дослідників пов’язують Вознесенський комплекс з тюркськими племенами. Болгарські археологи припускають, що це поминальне святилище хана Аспаруха – засновника болгарської держави на Дунаї, який загинув у боротьбі з хозарами.
В наш час більшість рядових предметів комплекса (156 одиниць) — залізна кінська збруя, ножі, наконечники стріл, фрагмент кольчужної сітки — зберігаються в Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І. Яворницького, декілька предметів — в Харківському історичному музеї і головна реліквія “Вознесенського скарбу” – срібний орел — в Запорізькому історико-краєзнавчому музеї. На жаль, більшість золотих і срібних предметів Вознесенського скарбу, які знаходились в Харківському історичному музеї, були втрачені в 1941 році.
Володимир Автономович Грінченко (1900-1948 р.р.) – археолог, музейний співробітник, краєзнавець. В ДНІМ зберігається його щоденник з описом розкопок Вознесенского комплексу.
Народився в селянській сім’ї в с. Мохурівка на Полтавщині. Свою наукову діяльність розпочав в Полтавському музеї. В 1925 р. Грінченко переїздить до Катеринослава і починає працювати в Катеринославському краєзнавчому музеї, і одночасно навчається в інституті народної освіти. В 1927-1932 р.р. В.А. Грінченко працює в Дніпробудівській експедиції під керівництвом Д.І. Яворницького, де він провів розкопки третьої частини археологічних пам’яток експедиції: Вознесенського комплексу, керамічної майстерні в балці Канцерці, курганної групи Кічкаського могильника, поселення на острові Перун і т.д.
В.А. Грінченко продовжує свою освіту в аспірантурі Інституту матеріальної культури в Харкові і працює в Харківському історичному музеї. З 1936 р. – він завідуючий відділом рабовласницького суспільства в Центральному історичному музеї м. Києва, виконував обов’язки директора музею. В 1939 р. В.А. Грінченко був заарештований і звинувачений у контрреволюційній і націоналістичній діяльності, отримав термін 5 років таборів в Красноярському краї. Повернувся в Україну тільки в 1947 р. Деякий час працював в Інституті археології м.Києва, потім в Полтавському музеї. Помер в 1948 р. Реабілітований в 1956 р.
Автор виставки: Чурилова Л.М., старший науковий співробітник відділу археології ДНІМ
Виставка працюватиме з 5 грудня 2012 року по 5 лютого 2013 року
Адреса: пр. К.Маркса, 16
Тел. для довідок: (0562) 46-34-22
Час роботи музею: з 10:00 до 16:00 (вихідний: понеділок)
