Виставка приурочена до 135-річчя з дня народження Г.І. Петровського. Працюватиме в історичному музеї у залі № 6 протягом лютого місяця.
На виставці представлені: книга «Г.И. Петровский. Очерки. Воспомининия», копія постанови про перейменування Катеринослава, Конституція редакції 1936 р., фотографії Г. Петровського в різні періоди його життя та особисті речі (ручка кулькова, окуляри, записна книжка, плащ та шляпа).
Народився Григорій Іванович Петровський 4 лютого 1878 року в с. Печеніги Волчанського повіту Харківської губернії в сім’ї кравця. Батько його помер, коли Григорію було три роки. З 11 років Петровський був змушений працювати, спочатку в мостових майстернях залізниці, а в 15 років поступив на Брянський металургійний завод у Катеринославі. Його шлях революціонера розпочався зі знайомством з І.В. Бабушкіним, який був висланий в Катеринослав у 1897 році. В цьому ж році утворюється Катеринославський «Союз боротьби за визволення робітничого класу», членом якого стає молодий Г.І. Петровський.
У 1912 р. Г.І. Петровський був обраний депутатом IV Державної Думи від робітничої курії Катеринославської губернії. У листопаді 1914 р. заарештований і в лютому 1915 р. засуджений до позбавлення всіх прав і висилку на вічне поселення в Туруханський край. Звільнений після Лютневої революції 1917 р., а вже у липні 1917 р. направлений керівництвом РСДРП(б) на Україну. З 1919 р. по 1938 р. Г.І. Петровський голова Всеукраїнського ЦВК.
Коли, в першій половині 1920-х рр. зайшла мова про перейменування Катеринослава, висувалися численні пропозиції про зміну назви міста Катеринослава, але справа до перейменування дійшла лише в 1926 р. На ІІІ окружному з’їзді Рад Катеринославщини в травні 1926 р. була прийнята постанова про перейменування міста Катеринослава в Дніпро-Петровське, саме на честь Г.І. Петровського. Він був запрошений на з’їзд, і в своїй промові сказав: «Я і не думав, що моя пролетарська робота могла піднятися до такої високої честі, коли моїм ім’ям буде називатися велике місто, робітники і селяни якого мають славні пролетарські традиції в боротьбі з монархічним буржуазним режимом. Але якщо Вам завгодно зробити так, щоб ім’ям моїм називалося це місто, я з великою вдячністю приймаю цю честь». Офіційно перейменування затверджено постановою ЦВК СРСР від 20 липня 1926 р.
Після прийняття в 1936 році Конституції СРСР, яка затвердила нову систему влади, Петровський був обраний депутатом Верховної Ради СРСР 1 скликання і займав пост заступника голови Президії Верховної Ради СРСР з 17.01.1938 по 31.05.1939 рр.
У 1939 році Г.І. Петровський зазнав критики за потурання «ворогам народу» з числа керівників України, був знятий з усіх посад з забороною займатися політичною та громадської роботою. Понад півроку залишався без роботи, поки в 1940 році директор Музею Революції Федір Самойлов (товариш Петровського часів роботи IV Державної Думи) не влаштував його своїм заступником з адміністративно-господарської та наукової частини. У музеї Г.І. Петровський і працював до кінця життя. Після 1953 року Петровський знову брав участь у громадській діяльності, виступав перед різними аудиторіями зі спогадами, публікував статті в газетах. В травні 1957 р. Г.І. Петровський останній раз відвідав «рідне місто» – Дніпропетровськ. В ході візиту побував на заводі ім. Петровського, зустрівся зі старими більшовиками міста, відвідав історичний музей. Помер Г.І. Петровський 9 січня 1958 р.
Ім’я Г.І. Петровського увічнене не лише в назві нашого міста, а й назві металургійного заводу, де він працював. В честь нього названі проспект та площа в Дніпропетровську, на якій встановлений пам’ятник Г.І. Петровському. Крім того в нашому місті у 1967 р. був відкритий меморіальний будинок-музей Г.І. Петровського.
