Їжа богів в Дніпропетровську!
Музей «Літературне Придніпров’я» приймає другий живописний проект заснований меценатом Дмитром Зусмановічем менше року тому творчої резиденції «КалендАрт».
Молоді дніпропетровські митці Ірина Юрова та Олег Бєсєдін пропонують відвідувачам музею скуштувати амброзії, їжу богів.
Серія робіт, створених восени 2012 року в Байдарській долині (Крим), доповнена яскравим полотном Карла Еміля Баратинського (1806 – 1876). Проект дніпропетровцям представлять куратор проекту Ірина Бєсєдіна та директор резиденції Ігор Гармаш.
Амброзія – (амбросія) (грец. ambrosia) – в грецькій міфології «їжа богів». Амброзія разом з нектаром («напоєм богів») дають богам безсмертя і вічну юність.
«— Ах, нет, я никуда не хочу попасть! — сказала Алиса. — Мне и здесь хорошо. Очень
хорошо! Только ужасно жарко и пить хочется!
— Этому горю помочь нетрудно, — сказала Королева и вынула из кармана небольшую
коробку. — Хочешь сухарик?
Алиса подумала, что отказаться будет невежливо, хотя сухарь ей был совсем ни к
чему. Она взяла сухарь и стала его жевать; сухарь был страшно сухой, и она чуть не
подавилась.
— Пока ты утоляешь жажду, — сказала Королева, — я размечу площадку»Льюїс Керролл «Аліса в задзеркаллі»
Льюїс Керролл відправляючи Алісу в Задзеркалля, по суті, відправляв її в паралельний світ, де панують свої правила і закони. Правила мінливості звичних понять, сформованих стереотипів. Красиве в мистецтві стає непристойним, обман зору викликає інтерес, технологічні прийоми приваблюють натовпи людей. Як сухарем можна задовольнити спрагу в Задзеркаллі, так і амброзією продовжити молодість у божественному Олімпі. І трансформація поняття тут очевидна. Чорне стає білим, біле – чорним. Чи готові ми до свободи сприйняття того чи іншого об’єкта?
Красиві і соковиті фрукти – їжа богів, так називають їх захоплені любителі екзотики, криниця корисних мінералів, спочатку не приживалися в Європі. Адже найчастіше за зовні красивою оболонкою переховувався недозрілий плід, і тільки через сторіччя плоди до столу подавалися «вчасно». Згадаймо – «кожному овочу свій час». Ірина Юрова підносить нам чергову загадку: чи все так їстівне і смачно, що ми бачимо перед собою, тут йде мова не тільки про їжу, а про сприйняття суті «предмета», який нам підносять в тому чи іншому вигляді інформаційні ресурси.
Безумовно, довіра може викликати щирий натюрморт Карла Еміля Баратинського, написаний у середині 18 століття, якому не чуже було поняття «амброзія», як їжа богів.
Є думка, що першими навчилися робити шоколад ацтеки. Вони називали його «їжею богів». Але хто знає, що могли принести боги шумерів на Землю 6000 років тому, крім знань математики, астрономії, хімії та принципів будови міст із застосуванням Золотого перетину. Можливо і зображення легендарної групи «Бітлз» на шоколаді Олега Бєсєдіна для наших нащадків будуть якимись ідолами і «богами», чия музика і зараз є амброзією – «їжею богів» для їхніх фанатів.
«У наші дні бути вільним – значить мати можливість виробляти що завгодно, мати що завгодно, споживати що завгодно і трансформуватися в що завгодно.»
Жан Бодріяр.
Куратор виставки: Ірина Бєсєдіна
