Валерій Анатолійович народився 23 квітня 1948 р. в с. Джіміті (Гурджіанскій район, Грузія), хоча його предки родом з Харківщини (м. Ізюм), працювали на залізниці. Вищу освіту він здобув у Дніпропетровському металургійному інституті (зараз – академія), Харківському інженерно-економічному інституті. Закінчив Дніпропетровський університет марксизму-ленінізму. Був комсомольцем, членом партії. Служив у лавах Радянської Армії з листопада 1970 р. по листопад 1972 р. (рядовим, сержантом, молодшим лейтенантом), працював слюсарем, слюсарем-наладчиком, електриком, майстром, механіком, інженером-конструктором. Обирався секретарем партійної організації, головою профкому Днепропетровскоого заводу хімічних виробів. З 1999 р. був головним спеціалістом відділу Головного інженера цього заводу. Типова біографія того часу, нашого сучасника.
З 14 серпня по 22 вересня 1986 р. брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Офіційних виїздів на станцію – 21, неофіційних – 27. Згідно з документами, отримав гранично допустиму дозу опромінення – 25 рентген. Старший лейтенант, замполіт роти. На станцію виїжджав як старший зміни або його заступник. Наслідки: інвалід III групи з 1992 р., інвалідність пов’язана з роботами на ЧАЕС.
Ще в листопаді 1986 р. при профкомі Дніпропетровського хімзаводу створив і очолив комітет по роботі серед трудящих, які були евакуйовані із зони відчуження і брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (їх було 28 осіб), а з 1987 р. брав активну участь у створенні чорнобильського руху Бабушкінського району Дніпропетровська, організацій міста та області. Нині очолює Бабушкінську районну організацію «Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Союз Чорнобиль України».
Валерій Анатолійович – небайдужа, захоплена людина, збирає і зберігає різні раритети (фотографії, археологічні, антикварні , рідкісні речі, фото, платівки, радіоапаратуру, обчислювальну техніку) .
Виставка працює з 10 грудня 2013 р. до 10 лютого 2014 р. у залі №10 історичного музею.