Герої!
Каліки!
Службовці!
Торговці!
Поетики!
А живіть собі, як вам бажається!
Через те, що –
Ви чуєте? –
Все-таки
о б е р т а є т ь с я!
Є. Плужник. Галілей
До сторіччя Української революції 1917-1921 років в музеї «Літературне Придніпров’я» відкрилася літературно-мистецька виставка «Все ж таки вона обертається!»: Українське Відродження. 1920-30-ті».
«…Двадцяти роки нашого сторіччя становили цілу еру в розвитку української духовності», – писав Ю. Шевельов. – Фактично, – яких-небудь сім або шість років. Історія подбала за те, щоб її, цю коротісіньку еру, досить виразно окреслити в часі. Перед 1923 р. ще вкладалися в береги розгойдані хвилі політичної бурі, що найбільшого розшалу дійшла була 1918-1919 рр. З 1930 р., коли реальних обрисів набрала і індустріалізація й колективізація країни, центр ваги знову переноситься на економіку, почасти на політику. А в ті проміжні роки ніби всі сили нації зосередилися на її духовному житті, сублімувалися в її культуру, в творення культурних цінностей. Так сталося, що короткий час семи років – менше, ніж мить у загальному історичному процесі – набрав законного права на назву ери в розвитку української духовності».
Покоління 1920-30-х ще називають Розстріляним відродженням, «причому, – як зазначав В. Сверстюк, – ця метафора охоплює і мертвих, і живих, яких не страчено, але позбавлено свободи творити». В. Сосюра наприкінці 20-х з відчаєм промовляв:
Кати на струни наші жили
Тягли із рук, як сон блідих…
А з нас співців собі зробили,
Щоб грати їм на струнах тих.
До 20-ої річниці Жовтня тільки на Соловках за п’ять днів, за свідченнями виконавця вироків капітана Матвеєва, було розстріляно 1111 чоловік, а разом з ними цілу генерацію геніальних і найталановитіших, що творили нову національну літературу, театр, музику: В. Підмогильний, В. Поліщук, Г. Епік, М. Вороний, М. Куліш, Лесь Курбас, М. Зеров, П. Филипович, М. Ірчан, О. Слісаренко…
«Індивідуальне нищення окремих українських письменників оберталося на групове. Справа йшла про винищування не окремих письменників, а цілих груп, більше того: цілої української літератури, як такої. Тим то про українську літературу 20 – 30-х років можна сказати, що це була література ліквідованих !..»
Явище Розстріляного Відродження, що увібрало в себе зірки різної величини, світло від яких досі бентежить душі людей, суголосне, навіть всупереч страху перед інквізицією, з вірою Галілео Галілея в те, що «Земля обертається!»
Провідними знаками експозиції, що символізують незламність людського Духу та Віри у майбутню Гармонію, стануть Зоряна мапа та «телескоп Галілея» із колекції Дніпровського планетарію. Унікальні видання перших поетичних збірок П. Тичини перших років революції є вербальними символами Нового Часу: «Сонячні кларнети», «В космічному оркестрі», «Замість сонетів і октав».
Унікальна палітра матеріалів доби визвольних змагань та 1920-30-х років буде презентована у двох виставкових залах музею «Літературне Придніпров’я»: світлини, документи, газети, рукописи, книжки, літературно-мистецькі збірники та часописи з публікаціями творів В. Підмогильного, В. Поліщука, В. Домонтовича, Г. Епіка, Б. Тенети, Г. Косинки, М. Зерова, М. Хвильового та інших представників цієї блискучої, але трагічної доби.
Відкриттям сезону стане галерея графічного портрету з серії «Розстріляне відродження» (автор Олександр Нем’ятий) та призабуті роботи 1920-21 років М.І. Струннікова, учня І.Ю. Репіна та приятеля Д.І. Яворницького. Портрети М. Струннікова, змальовані з жителів с. Біленького на Запоріжжі, було віднайдено у фондах ДХМ. В напружених реалістичних портретах М. Струннікова вбачаємо сучасників та земляків В. Підмогильного або, навіть, – прототипів його героїв із оповідань: «В епідемічному бараці», «Син», «Проблема хліба», «Собака»…
Відтворення революційного національного духу, її європейського шляху на усіх культурницьких теренах (періодика, книговидання, освіта, мистецтво); розмаїтості, строкатості, незалежності літературних угруповань «Гроно», «Ланка», «Плуг», «ВАПЛІТЕ», «Неокласики», яскравими постатями яких були В. Поліщук, В. Підмогильний, Г. Косинка, Є. Плужник, Б. Тенета, В. Мисик, А. Казка, М. Хвильовий, Г. Епік, М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, В. Домонтович, В. Чапленко, вперше широко презентуємо колекцію ДНІМ ім. Д.І. Яворницького та матеріали з приватного зібрання письменника, журналіста, краєзнавця М. Чабана.
Гортаючи сторінки промовистих за назвами літературно-мистецьких збірників та часописів «Вир революції», «Зоря», «Червоний шлях», «Літературний ярмарок», «Пролітфронт», «Сяйво» тощо, говоримо про нечуваний ренесанс української культури, про яскраві ознаки модерних напрямків та стилів у поезії, прозі, драмі, в усіх видах мистецтва, що їх було викорінено під час сталінського терору та тотальної уніфікації…
Останнім акордом експозиції є розповідь про «безсмертних»: про українську культуру за межами материкової України. Видання з колекції М. Чабана (часописи «Арка», книжки В. Підмогильного, Є. Плужника, Т. Осьмачки, О. Влизька, М. Івченка; представників МУРу (Мистецький Український Рух) І. Багряного, Ю. Клена, Яра Славутича, В. Домонтовича (В. Петрова, В. Бер), а також про яскраву представницю Празької школи Галю Мазуренко, що всупереч поневірянням, продовжували справу «ліквідованих». І на чужині, мріючи про вільну Україну, вони повторювали: «Все ж таки вона обертається!»…
Авторка проекту: ст. н. с. І.В. Мазуренко
[pe2-image src=”https://lh3.googleusercontent.com/-o_EP8MXPHh4/WnhnPfvbfII/AAAAAAAAbpM/kP7cx8Rrb3gQGSu9DkZITc-0TPHhGwLngCCoYBhgL/s144-c-o/afi_02_i.jpg” href=”https://picasaweb.google.com/103918136820353135163/201503#6519073976534924418″ caption=”” type=”image” alt=”afi_02_i.jpg” pe2_single_image_size=”s600″ pe2_img_align=”center” ]
