Дорогі друзі! Музей продовжує працювати в цей нелегкий час. Ми вшановуємо особистостей, які зробили значний внесок у розвиток Придніпровського краю, у формування його промислового та культурного потенціалу. Сьогодні презентуємо нову актуальну виставку, яка відкрилася в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького.
Сучасна Дніпропетровська область – це потужний економічний та промисловий регіон України. Саме тут, на придніпровських просторах, закладались підвалини нашої державності, а в горнилі історичних випробувань формувався наш самобутній національний характер. До переліку історичних постатей, які здійснили визначний вплив на формування сьогоднішньої Дніпропетровщини, без сумніву, належить і постать Олександра Поля.
Книжкова виставка присвячена двом датам. 7 серпня – чергова річниця смерті О.М. Поля. 1 вересня – 190 років з дати його народження.
Олександр Миколайович Поль (1832-1890) – постать, яка уособлює собою цілу епоху «індустріального буму» кінця XIX століття, символ «золотого віку» Катеринослава та губернії. Особистість О.М. Поля являє собою яскравий приклад громадської активності та служіння рідному краю. Засновник промислової розробки корисних копалин на Придніпров’ї, він стояв біля витоків становлення регіону як однієї з головних металургійних баз країни. Ще за життя Олександр Поль удостоївся від сучасників епітетів «Степовий Колумб», або «Колумб Придніпров’я».
Олександр Поль народився 20 серпня (1 вересня) 1832 р. у «сільці» Малоолександрівське Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. О.М. Поль закінчив Полтавську гімназію 1850 року, а згодом закінчив юридичний факультет, відділення дипломатії, Дерптського університету (нині Тартуський університет, Естонія) зі ступенем кандидата дипломатичних наук у 1854 р.
Окончил я курс наук, вернулся в родныя степи, взял в руки палочку и пошел пешком осматривать могилы, городища и урочища» – згадував пізніше О.М. Поль. У 1866 р. в урочищі Дубова балка, по правому березі річки Саксагань, недалеко від Кривого Рогу, О.М. Поль помітив поклади залізної руди. Поль не був першовідкривачем криворізьких рудних багатств (вони були описані в науковій літературі ще в кінці XVIII століття), проте став піонером їх промислового освоєння. Поль викупив урочище Дубова балка в приватну власність і взяв в оренду на 99 років у держави рудні поклади Криворіжжя.
Однак промислова розробка покладів вимагала величезних стартових капіталів, яких О.М. Поль не мав. Не зумівши переконати російських підприємців, Поль переконав підприємців французьких, що потрібно заснувати особливу компанію і залучити інвестиції в розробку криворізьких руд. У Парижі було засновано «Акціонерне Товариство залізних руд Кривого Рогу». Вже після цього прийшли в край бельгійці, вже потім англійці – в їх числі Джон Юз, який заснував величезний металургійний завод, що поклав початок сучасному Донецьку. Таким чином, Олександр Поль став першопрохідцем промислової розробки залізних руд Кривбасу. «Что для Восточной части губернии сделал Юз, то для Западной сделал Поль» – написано в нарисі, випущеному в 20-ту річницю його смерті.
У 1870-х рр. О.М. Поль висунув ще одну найважливішу ініціативу – виступив з клопотанням перед урядом про будівництво залізниці, яка з’єднала б Донецький кам’яновугільний та Криворізький залізорудний басейни. У 1884 р. була відкрита Катерининська (нині Придніпровська) залізниця, яка пов’язала Катеринослав з Лозово-Севастопольською та Харківсько-Миколаївською залізницями. Тоді ж були споруджені величезний залізничний міст через Дніпро в межах Катеринослава і відкрита станція «Катеринослав», побудований значних розмірів вокзал. Проведення залізниці та будівництво мосту чітко визначили «золотий вік» Катеринослава. У наступні десятиліття населення Катеринослава збільшилося в декілька разів – місто виявилося головною сполучною ланкою між криворізькою рудою і донецьким вугіллям.
О.М. Поль займався активною громадською діяльністю – став гласним катеринославського губернського земського зібрання, попечителем реального училища, енергійним захисником у справі звільнення селян. У 1887 р. Поль за життя був удостоєний звання почесного громадянина Катеринослава. У 1889 р. Катеринославське дворянське зібрання проголосило намір поставити пам’ятник Полю ще за його життя, і встигло проголосити, що він «оживил край и воскресил Екатеринослав». Цей вислів нині викарбовано на постаменті пам’ятника О.М. Полю, відкритого у 2002 р. у Дніпрі.
Інтереси О.М. Поля лежали не тільки в економічній сфері. Тринадцять років, як повідомляв Д.І. Яворницький, Поль займався збиранням різного роду археологічних пам’яток і залишків старовини. Була зібрана унікальна колекція, яка коштувала за оцінкою власника, до 200.000 рублів сріблом. Коли О.М. Поль мав серйозну потребу в грошах, він хотів продати свою колекцію комусь із вітчизняних поціновувачів старожитностей, або державним зібранням, але ніхто не відгукнувся. Поль змушений був поширити інформацію в Англії. За три місяці до смерті Поля йому діставили листа, де запропонували 200.000 срібних доларів за всю колекцію, «крім запорозького відділу». Перебуваючи і без того в страшних боргах, Поль заповів колекцію своїм спадкоємцям. Скарб не потрапив до рук іноземців. Після раптової смерті чоловіка його вдова Ольга Семенівна Поль (уроджена Коростовцева) успадкувала й зберегла колекцію. У 1912 р. основна частина колекції О.М. Поля надійшла в фонди Музею імені О.М. Поля (нині Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького). Масивні головні двері старого корпусу музею (побудований у 1903-1905 рр.) прикрашають літери «М» і «П», що означає – «Музей Поля».
26 липня (7 серпня) 1890 р. О.М. Поль раптово помер. Пам’ять О.М. Поля вшанувало спеціально скликане 27 липня (8 серпня) екстрене зібрання Міської Думи. Відспівування відбувалося 28 липня (9 серпня) в Троїцькому соборі. Церемонія похорону О.М. Поля в 1890 р. за своєю грандіозністю не мала нічого подібного в попередній історії міста. 29 липня (10 серпня) 1890 р. в 2 години пополудні останки О.М. Поля були покладені біля Лазаревської церкви на Севастопольському кладовищі.
Пам’ять про О.М. Поля зберігали до 1917 р. Відкритий у 1902 р. музей краєзнавчого профілю було спочатку названо ім’ям О.М. Поля. У 1913 р. ім’ям О.М. Поля було названо Потьомкінський провулок, куди виходило його земельне володіння (нині вул. Івана Акінфієва). Зберігся будинок О.М. Поля (Соборна площа, 11). У 1997 р. на будинку було встановлено меморіальну дошку з зображенням О.М. Поля.
Перший пам’ятник О.М. Полю – бюст роботи Б.В. Едуардса, встановлений на початку ХХ ст. на Криворіжжі, не зберігся (був вкрадений ще в 1908 р.). 19 грудня 1996 р. був відкритий новий пам’ятник О.М. Полю в Кривому Розі. У Дніпрі пам’ятник О.М. Полю був відкритий 14 вересня 2002 р.
Питання про локалізацію могили О.М. Поля довгі десятиліття вважалося дискусійним. Під час археологічних розкопок, проведених на території Севастопольського парку в червні – вересні 2020 р., в склепі біля Лазаревського храму, було знайдено скелет, який, після проведених досліджень київських антропологів, було ідентифіковано з великою вірогідністю як скелет О.М. Поля. В метричних книгах у фондах Державного архіву Дніпропетровської області було виявлено записи, які свідчать, що на Севастопольському кладовищі знайшли вічний спочинок і члени родини О.М. Поля – жінка Ольга Семенівна Поль (Коростовцева) 1916 р. та сестра Юлія Миколаївна Поль 1906 р.
На виставці репрезентовані основні видання, присвячені дослідженню постаті О.М. Поля, починаючи з кінця XIX ст. й до сьогодення. Передусім, це праця І.Ф. Вертоградова «Памяти А.Н. Поля. (По поводу 20-ти летия со дня его смерти)», видана вперше 1910 року та перевидана репринтним виданням із доповненнями 1997 року (упорядник В.І. Лазебник). Одним із перших історіографів О.М. Поля був і сам Д.І. Яворницький, який присвятив йому та його колекції статтю «Музей А.Н. Поля», опубліковану в журналі «Исторический вестник» (1890, т. XLII).
Серед сучасних дослідників виділимо праці доктора історичних наук І.О. Кочергіна. Це, зокрема, монографія «Олександр Поль: мрії, справи, спадщина» (2002), а також книга «Олександр Поль. Геній міста на Дніпрі» (2017).
Також звертають на себе увагу роботи дослідника даної теми, відомого журналіста В.П. Платонова. Це, зокрема, книга «Александр Поль. Человек-легенда» (2002), де наведено чимало нових документальних та епістолярних матеріалів.
Значний внесок у дослідження теми Олександра Поля здійснила Валентина Лазебник – завідувач відділу історичного музею, Почесна громадянка міста Дніпро. На виставці репрезентовані її праці. Це, зокрема, розділи в книгах «Дніпропетровськ на рубежі тисячоліть» (2001), «Дніпропетровськ: віхи історії» (2001), а також видання в серії альманахів «Олександр Поль. Людина. Місто. Епоха» – випуск 5 «Катеринослав часів залізної лихоманки» (2020).
Також на виставці представлені низка енциклопедичних та довідкових видань з історії Придніпров’я, де надано інформацію про О.М. Поля. Це, зокрема, книга «Хто є хто на Дніпропетровщині» (2005).
Відображена на виставці й музейна складова в житті та діяльності О.М. Поля. Представлено, зокрема, книгу «Віхи музейної біографії» (2009, автори-упорядники Н.І. Капустіна, В.М. Бекетова), де наведена інформація про колекцію О.М. Поля та історію її передачі в фонди Музею імені Поля – сучасного музею імені Д.І. Яворницького, а також про становлення своєрідного культурного пам’ятника діячеві – Музею імені Поля (сучасний Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького).
Нарешті, на виставці можна побачити книгу М.Е. Кавуна «Сади та парки в історії Дніпра. Севастопольський парк – міський пантеон Дніпра. Історія. Пам’ять. Мартиролог» (2020). Тут, серед іншого, зібрані матеріали про поховання О.М. Поля та представників його родини на Севастопольському кладовищі, проаналізовано матеріали археологічних розкопок 2020 р., в результаті яких знайдене вірогідне поховання О.М. Поля.
Книжкова виставка працює до кінця вересня 2022 р. в приміщенні Наукової бібліотеки ДНІМ ім. Д.І. Яворницького, за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 18, 1 поверх.
І.М. Гурова, зав. науковою бібліотекою ДНІМ,
М.Е. Кавун, зав. відділом ДНІМ «Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області».
Leave a Reply