Дорогі друзі! Ми працюємо дистанційно, продовжуємо реалізацію наших онлайн-проєктів, публікуємо матеріали про нашу історичну спадщину, вшановуємо особистостей, які зробили значний внесок в історію України та музейну справу.
Сьогодні презентуємо нову книжкову виставку, яка відкрита в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького. Виставка присвячена 350-річному ювілею видатної особистості історії України XVIII століття – гетьмана Пилипа Орлика. Виставка присвячується Дню українського козацтва – Дню захисників України 14 жовтня.
Гетьман Пилип Орлик символізує, з одного боку, конституювання української Гетьманської держави, з іншого боку – європейський вимір української історії.
Пилип Степанович Орлик (1672-1742) – видатний державний і військовий діяч, поет, публіцист, полеміст. Один із найближчих соратників гетьмана Івана Мазепи, гетьман Війська Запорозького.
Пилип Орлик народився 11 (21) жовтня 1672 р. у селі Косута Ошмянського повіту на Віленщині (нині в складі Білорусі). Походив із української шляхти. Його батько загинув у 1673 році під час польсько-турецької війни у битві під Хотином.
Вважають, що початком освіти Пилипа Орлика було навчання в єзуїтській школі в Литві, а пізніше він навчався в Києво-Могилянській академії, яку закінчив у 1694 р.
Завдяки допомозі свого друга – відомого церковно-політичного діяча, письменника і філософа Стефана Яворського, в 1700 р. Пилип Орлик починає працювати у Генеральній Військовій канцелярії – спочатку канцеляристом, пізніше старшим канцеляристом, а згодом керуючим справами, де здібного молодого інтелігента і примітив гетьман Іван Мазепа. Саме йому Пилип Орлик і присвятив свій панегірик «Алкід Російський» (1695). Іван Мазепа хрестив сина Пилипа Орлика Григора, тобто вони були і в певних родинних стосунках. З 1707 р. Орлик служив генеральним писарем Війська Запорозького і є найближчим помічником Івана Мазепи у його складній і важливій державній роботі.
Ставши Генеральним писарем Лівобережної України – Гетьманщини, Орлик одразу почав підтримувати гетьмана Івана Мазепу в його намаганні створити широку спілку за участю східноєвропейських держав та Швеції з метою унезалежнення України з під влади російської монархії.
Після поразки в Полтавській битві (1709) та смерті Івана Мазепи Орлик стає гетьманом Війська Запорозького (1710-1742). Протягом наступних років, використовуючи військові походи та застосовуючи дипломатичні заходи, намагається втілити головну місію свого попередника – здобуття незалежності України.
Пилип Орлик – головний автор укладеної на Бендерській Раді 1710 року між ним та козацькою старшиною угоди під назвою «Пакти і конституція прав і вольностей Війська Запорозького». Цей документ вважається першим конституційним актом України.
Конституція 1710 р. являла собою угоду між гетьманом та козацькою старшиною, яка не лише регулювала взаємини між українськими станами, але й визначала внутрішній устрій та зовнішні відносини козацької держави.
Вступна частина угоди обґрунтовувала ідею самостійної й незалежної України, розкривала історію, стосунки із суміжними країнами й стисло висвітлювала події визвольної боротьби українського народу. Головні положення документа передбачали збереження православ’я як державної релігії та утвердження самостійної церкви, проголошення станової виборної конституційної монархії, встановлення колегіальної форми правління та виборність усієї державної адміністрації.
Головою держави за Конституцією мав бути Гетьман, поряд з яким повинна діяти Генеральна Рада, яка не просто певною мірою обмежувала владу гетьмана, а й своєрідним способом регулювала його відносини з народом.
Спеціалісти вважають, що за своїми нормами і особливостями ця Конституція є актом республіканського спрямування та на десятки років випередила ідеї Французької Революції. Характерно, що після багатьох років поневірянь по чужих країнах, незадовго перед смертю, Пилип Орлик – державець, філософ і патріот – написав листа запорожцям, в якому нагадав про їхній святий і найперший обов’язок – боронити рідну землю.
Конституція 1710 р. діяла на Правобережній Україні до 1714 р., текст був складений латинською та руською мовами.
Конституція засвідчила високий рівень політичної культури нашого народу й стала невичерпним джерелом для наступних державотворчих змагань українців і вагомим внеском до історико-правової думки.
Ідеям, закладеним у Конституції 1710 р., не судилося отримати свою реалізацію на початку XVIII ст. Проте закладене розуміння державного процесу не давало спокою багатьом діячам національного відродження XIX – початку XX ст. Ідея української незалежності та організації держави пронизує багато текстів, зокрема, документи Кирило-Мефодіївського братства («Книги буття українського народу» М. Костомарова та ін.), статтю І. Франка «Україна irredenta», стаття М. Міхновського «Самостійна Україна» та ін.
Пилип Орлик у 1710-1711 рр. спробував разом із кошовим отаманом Костем Гордієнком здійснити похід запорожців і союзних ним татарських військ на Правобережну Україну, здобув при цьому Білу Церкву, дійшов до Фастова, але через зраду татар змушений був відступити до Бендер.
Надалі до кінця свого життя Пилип Орлик перебував у політичній еміграції (1714-1742). У 1714 р. разом із своїми однодумцями Герциком, Мировичем, Войнаровським, Пилип Орлик переїхав до Швеції, пізніше (1720 р.) до Австрії, Чехії, а ще пізніше (1722-1734 рр.) мешкав у м. Салоніки в Греції. Він мав неодноразові зустрічі з багатьма європейськими монархами, метою яких було укладання договорів задля відновлення самостійної Української держави. Заради цього він шукав підтримки в Австрії, Англії, Ватикані, Голандіїї, Данії, Польщі, Прусії та Франції. Помер 1742 року в м. Ясси (тодішня столиця Молдавського князівства, нині в складі Румунії).
Гетьман Пилип Орлик був надзвичайно освіченою людиною – знав десять мов, мав величезну, як на той час, бібліотеку. Він автор багатьох поезій, політичних маніфестів: «Покірний меморіал Запорозького Війська», «Вивід прав України», «Маніфест до європейських урядів» та мемуарів «Щоденник подорожній» (1720-1733). Усе своє свідоме життя Пилип Орлик віддав боротьбі за ідею Української незалежності – справі, яку продовжив найвідоміший з його синів Григорій (1702-1759).
Батько та син Орлики зробили величезний вклад в міжнародне визнання Української козацької держави та присвятили своє життя боротьбі з пропагандою і впливом московської політики на міжнародній арені.
Артефакти, пов’язані з постаттю гетьмана Пилипа Орлика, зокрема, його булава, знаходяться в кількох музейних і бібліотечних зібраннях Швеції та Франції. Зокрема, щоденник «Діаріуш подорожній» зберігається в архіві Міністерства Європи та закордонних справ Франції.
Постать гетьмана увічнена у кількох пам’ятниках та пам’ятних знаках у Києві, місті Кристіанстад (Швеція), рідному селі Косута та місті Вілейка (Білорусь), назвах декількох підрозділів ЗСУ, а також у назвах вулиць багатьох міст і сіл України.
Видатний український історик у діаспорі, біограф Пилипа Орлика Борис Крупницький надав йому таку характеристику: «Життя примушувало його до компромісів, але душа його залишалася чесною і щирою, здатною до найбільших обмежень і самопосвяти. Українська справа стала правдивим змістом його життя. Цілу свою небуденну енергію він присвятив політичним завданням; своє звання гетьмана, шефа нації, він відчував, як відповідальний обов’язок, в жертву якому треба було принести свою персональну долю…
Безперечно, Орлик був видатним українським державником. На його прапорі виписана незалежна й соборна Україна. Метою його було об’єднання Право- і Лівобережної України (по змозі, разом зі Слобідською Україною, і, зрозуміло, разом з Запорожжям) в сильну Українську державу під одним гетьманським регіментом. Це була спадщина, яку він перебрав від Мазепи і якій він зістався вірним ціле своє життя».
На виставці репрезентовані основні дослідження, присвячені Пилипу Орлику та його добі. Це, зокрема, праця Бориса Крупницького «Гетьман Пилип Орлик (1672-1742). Його життя і доля», роботи І. Борщака, Василя Луціва та інших, присвячені гетьманові України Івану Мазепі та його оточенню. Також слід звернути увагу на статті Теодора Мацьківа (збірник статей, 1993 р.). Окрему увагу приверне каталог виставки «Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII-XVIII століття)».
Серед сучасних видань представлено енциклопедичні, узагальнюючі праці, зокрема «Україна – козацька держава», «Українське козацтво. Мала енциклопедія», «Видатні постаті України», «Історія України в особах. ІХ-XVIII ст.», та інші, де містяться біографічні відомості про Пилипа Орлика та його діяльність.
Також спеціально представлено низку видань картографічних джерел – мап України та Східної Європи XVII-XVIII століть, тобто періоду діяльності І. Мазепи та П. Орлика. Ці видання («Україна на стародавніх картах», «Картографування України» та ін.) є цінним історичним джерелом, особливо для музейних працівників у їх науково-просвітницькій роботі.
Книжкова виставка працює до кінця жовтня 2022 р. у приміщенні Наукової бібліотеки ДНІМ ім. Д.І. Яворницького, за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 18, 1 поверх.
І.М. Гурова, зав. науковою бібліотекою ДНІМ,
М.Е. Кавун, зав. відділом ДНІМ «Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області»
Leave a Reply