24 серпня виповнюється 32-га річниця проголошення Незалежності України, шлях до якої був дуже непростим. В новітній час підвалини до проголошення Незалежності були закладені політикою Совітського Союзу 1980-х рр.
На початку 1980-х років верхівка комуністичної партії СРСР, шукаючи вихід із глибокого застою, розпочала «косметичний ремонт» системи, відомий як «перебудова». Проте паростки свободи зробили процес неконтрольованим і совєтська імперія стала розпадатися.
Демократичні й патріотичні сили створили Народний Рух України за перебудову, який набирав ваги, множилися інші організації, що виступали за свободу та незалежність. У березні 1990 року відбулися перші альтернативні вибори (коли до бюлетеня для голосування включено більше одного кандидата) до Верховної Ради УРСР 12-го скликання, яка увійшла в історію як Верховна Рада України 1-го демократичного скликання. Таким чином, у ВР УРСР склалися сприятливі умови для прийняття Декларації про державний суверенітет України. Опозиційній Народній раді вдалося перебрати на себе політичну ініціативу. Вже 9 липня 1990 року лідер республіканських комуністів Володимир Івашко склав повноваження голови Верховної Ради УРСР. Це деморалізувало комуністичну більшість і дало можливість національно-демократичній опозиції провести радикальну за змістом декларацію, яка, по суті, стверджувала суверенність України.
З 28 червня до 11 липня 1990 року у Верховній Раді УРСР тривало представлення та обговорення проєктів Декларації. Всього їх було 12: офіційний від Президії, від депутатської групи «За радянську суверенну Україну» і дев’ять від опозиції, в тому числі авторські, наприклад, Сергія Головатого у співавторстві з Євгеном Тимченком (тоді старший науковий працівник Інституту держави і права) та інші.
Декларація про державний суверенітет України була прийнята 16 липня 1990 року конституційною більшістю народних депутатів – 355 голосів «за» при чотирьох проти та одному, який утримався.
Декларацією Верховна Рада УРСР проголосила суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Документ став важливим кроком українського народу на шляху до самостійного політичного й економічного розвитку.
Документ створив правові передумови для ухвалення 24 серпня 1991 року Акту проголошення незалежності України.
Важливим є те, що в Декларації про державний суверенітет України вперше в новітній національній історії поруч із «Українською РСР» вжито слово «Україна» як офіційну назву держави.
Протягом року, виконуючи принципи Декларації, парламент ухвалив рішення про економічну самостійність, перехід вугільних копалень і металургійних комбінатів у власність України, зарахування основних податків до республіканського бюджету, визнання на конституційному рівні першості законів УРСР.
Совєтське керівництво 23 квітня 1991 року почало так званий Новоогарьовський процес – перемовини стосовно укладання нового союзного договору. Від імені УРСР прем’єр-міністр Вітольд Фокін підписав заяву про приєднання до переговорів з розробки угоди.
На 20 серпня 1991 року було заплановано приєднання до «СРСР-2» перших республік – Казахстану, Росії та Узбекистану. Однак за день до цієї події у москві віцепрезидент СРСР Гєннадій Янаєв разом з очільниками силових відомств оголосили про створення так званого Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП), запровадження надзвичайного стану на пів року, тимчасове усунення від влади Горбачова, введення цензури.
Ще в середині дня 19 серпня з заявою про некоституційність дій ГКЧП виступив Народний рух України, а 50 донецьких депутатів різних рівнів звернулись до Президії ВРУ та жителів міста з заявою про категоричне невизнання ГКЧП. Путч провалився.
Московські події, що відбулися після Серпневого путчу (арешти членів ГКЧП, призупинення діяльності Компартії РСФРР, розпуск ЦК КПРС та відставка Горбачова з посади генсека) деморалізували українських комуністів. Націонал-демократи усвідомили: у них з’явився унікальний шанс проголосити самостійність України в парламенті.
Після нарад було досягнуто компромісу з комуністами. І 24 серпня 1991 року о 18:00 голосами 346 депутатів на позачерговій сесії Верховна Рада УРСР прийняла «Акт про державну незалежність України», згідно з якими Україна стала незалежною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є тільки власні Конституція, закони та постанови уряду.
З метою всенародного його підтвердження сесія вирішила провести 1 грудня республіканський референдум. Того ж дня були прийняті постанова «Про проголошення незалежності України» та «Про військові формування на Україні».
30 серпня 1991 року Леонід Кравчук підписав Указ Президії Верховної ради «Про заборону діяльності Компартії України», як організації, що взяла участь в державному перевороті. Прийнятий 12 вересня 1991 року закон «Про правонаступництво України» проголосив Україну правонаступницею УРСР.
1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту, ухвалений Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися перші в історії незалежної Української держави вибори президента України, на яких головою держави був обраний Леонід Кравчук.
5 грудня 1991 року Верховна рада України прийняла звернення «До парламентаріїв і народів світу», в якому оголошувалось, що договір 1922 року про утворення СРСР Україна вважає стосовно себе недійсним і недіючим. 8 грудня, після підписання у Біловезькій Пущі президентами Білорусії, Росії та України спільної заяви, Радянський Союз перестав існувати як суб’єкт міжнародного права. 22 серпня 1992 року до 1-ї річниці проголошення Незалежності України останній Президент УНР в еміграції Микола Плав’юк у присутності Президента Леоніда Кравчука, Голови Верховної Ради Івана Плюща і Прем’єр-міністра України Вітольда Фокіна урочисто проголосив Україну правонаступницею Української Народної Республіки і передав атрибути державності УНР.
В фойє Дніпропетровського національного історичного музея представлено міні-виставку, присвячену Дню Незалежності України.
