В історичному музеї відкрилася виставка «Дзвони пам’яті», приуроченої до Дня вшанування пам’яті убитих Голодомором 1932-1933 рр. (відзначається 25 листопада).
На виставці ви побачите залучені співробітниками музею копії документів, у т.ч. із грифом «Таємно», із Галузевого державного архіву Служби безпеки України, архіву Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Державного архіву Дніпропетровської області, а також фото, речі та документи з родинних архівів мешканців Дніпра.
Представлені на виставці документи й матеріали розповідають про окупацію України більшовиками та національно-визвольні змагання на території Дніпропетровщини в 1917-1922 рр., підготовку та здійснення Голодомору-геноциду 1932-1933 рр., що передбачало знищення основ традиційного українського суспільства шляхом проведення суцільної колективізації, тотального вилучення продуктів харчування та підміни ключових понять.
Свідчення документів та створені музейниками інсталяції занурюють відвідувача у відчуття української людини, для якої світ перевертається до гори дригом. Владу на місцях отримують вчорашні сільські ледарі та злодії, що стають «активістами». «Кто был ничем, тот станет всем…», – слова пролетарського гімну набувають страшного практичного змісту. Міцні господарі, що вчора користувалися повагою завдяки вмінню добре хазяйнувати, стають ворогами для комуністичної системи, яка узаконює варварське пограбування заможних селян.
Фото прабабусь та прадідусів дніпрян дозволяють поринути в індивідуальні історії людей, що були піддані насильницьким діям з вилучення майна та продуктів, опинились на межі виживання… а іноді й поза межами свідомого існування. Документи з родинних архівів розповідають про ситуації морального вибору: стати інструментом системи, злодієм, який забирає в людей останнє, але зберігає роботу, перспективу кар’єрного зростання… або залишитися вірним моральним принципам і – бути розстріляним, ув’язненим, знедоленим…
Найтрагічнішим моментом кінця 1920 – поч.1930-х були ситуації без вибору: батьки розкуркулені та вислані або померли від штучного голоду, а дитина потрапляє в дитячий будинок, де її виховують у вірі, що комуністична партія врятувала її від жорстокого голоду, що батьки її – погані люди, а портрет вождя на стіні – то сонце, що її зігріває.
Ми чекаємо на відвідувачів, які хочуть порозмірковувати про смисли, цінності та рішення людини в складних життєвих обставинах, бажають розповісти власні родинні історії та показати фото 1920-1930-х рр. А також запрошуємо школярів, які хочуть дізнатися якими засобами та чиїми руками здійснювався геноцид українського народу.
Виставка «Дзвони пам’яті» триватиме до весни.
Ми чекаємо на Вас!
