QR-код

Василь Васильович Поросний народився у 1873 році в с.Міські Млини, що неподалік Опішного. Вчився в Опішнянській зразковій гончарній майстерні, працював як кустар-одинак. Роботи визначались великими живописно-декоративними якостями. Гончарні вироби Василя Поросного: миски, тарілі, глечики, куманці, вази, – оздоблювалися рослинним та анімалістичним орнаментами. Неодноразово нагороджувався медалями, похвальними листами та грошовими нагородами як учасник всеросійських виставок.

Знак затверджено імператором Олександром ІІІ 9 листопада 1889 року. Інститут земських начальників введено Законом від 12 липня 1889 року замість Присутствія по селянських справах і мирових посередників. За законом кожен повіт губернії розподілявся на ділянки, на чолі яких стояли земські начальники. Обирався начальник поміщиками з числа потомствених дворян, віком від 25 років, з вищою освітою, або який прослужив не менше трьох років на посаді мирового посередника або мирового судді. Для земських начальників встановлювався дуже високий майновий ценз, що не дозволяв обіймати його посаду різночинцям і навіть чиновникам. Призначалися і затверджувалися кандидатури губернатором і міністром внутрішніх справ.

Товариство засноване 3 січня 1881 року в Парижі (Франція). Відкрило діяльність на Криворіжжі 13 серпня 1881 року терміном на 80 років. Мета товариства: розробка залізних руд на землях, орендованих О.М.Полем у Кривому Розі Херсонської губернії, улаштування доменних печей, плавилень і заводів для виготовлення заліза та сталі. Основний капітал товариства – 7000000 франків. Видано 14000 акцій по 500 франків. До складу підприємства входили: 1) залізні рудники у Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії і у Херсонській губернії (Саксаганський, Інгулецький, Добровольський); 2) чавуноплавильний і залізоробний завод “Гданцевський”. Це було друге за часом створення акціонерне товариство з французьким капіталом, що діяло в Україні. Ініціатором, одним з його засновників і акціонерів був О.М.Поль, підприємець і почесний громадянин міста Катеринослава.

Народився у родині дяка церкви с.Донське Ставропольської губернії. Спочатку навчався у духовному училищі і духовній семінарії, поступає до Новоросійського університету, що в Одесі. Його наукова, педагогічна і громадська діяльність у Катеринославі розпочалася у 1880 р. на посаді викладача реального училища. Вільний час Акінфієв присвятив дослідженню флори і клімату краю і міста. У 1885 р. вийшла його праця «Очерки флоры г.Екатеринослава», що закріпила високий громадський і науковий статус Акінфієва. Наступним дослідженням стала книга «Растительность Екатеринослава в конце первого столетия его существования» (1889 р.).

Народився 3 липня 1803 р. у передмісті Катеринослава – Нових Кайдаках. У 1835 р. разом з родиною переїхав до Катеринослава. У 1843 р. зареєструвався як купець другої гільдії, а з 1854 р. – першої гільдії. Разом із дружиною Марією мав двох доньок – Ганну і Любов. 10 листопада 1858 р. за Грамотою Олександра ІІ отримав стан потомственного почесного громадянина (разом із членами родини). Благодійність Белявського розпочалась одразу після смерті батька, який заповів місту гроші для роздачі бідним людям на православні свята – Різдво і Пасху. За пожертвування на користь церкві у 1850 р. йому було оголошено Подяку Святішого Правлючого Сенату. У 1849 р. він заснував лікарню для людей, хворих на цингу, був старшиною дитячого притулку Катеринослава. За сумлінну і тривалу службу на посаді міського голови у 1851-1853 рр.

Єпископ Феодосій (в миру О.П.Макаревський, 1822-1885) – народився на Чернігівщині в родині диякона. Освіту одержав в духовних навчальних закладах – духовній семінарії і Київській духовній академії. У 1861 р. професор богословських наук О.Макаревський прийняв постриг і ім’я Феодосія (на честь Феодосія Печерського, день пам’яті якого припадає на 3 травня). Призначений єпископом Катеринославським і Таганрозьким, 6 серпня 1871 р. Він чимало зробив для єпархії і духовенства.

Закінчив благородний пансіон С.Петербурзького університету з чином губернського секретаря. До служби вступив 29 липня 1821 р. у Департамент Міністерства юстиції. Того ж року прийнятий на військову службу унтер-офіцером лейб-гвардії у Драгунський полк. 14 лютого 1831 р. звільнено від служби генерал-майором з мундиром і пенсією. За відміну у битвах Петро Ананійович був нагороджений багатьма орденами. Мав золоту шаблю з написом «За храбрость». 1837 р.

Олександр народився у с.Малоолександрівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. У 1850 р. закінчив Полтавську гімназію, у 1854 р. – Дерптський університет з дипломом кандидата дипломатичних наук. Повернувшись до родового маєтку, займається господарством. Але головною справою його життя стала залізна руда – дослідження і організація її промислового видобутку, який розпочався у 1881 р. Акціонерним товариством залізних руд Кривого Рогу, заснованим у Парижі. Наступною справою О.М.Поля стає вирішення питання про спорудження залізниці із мостом через р.Дніпро, яка з’єднала б рейковим шляхом кам’яновугільний регіон Донбасу з рудними покладами Кривого Рогу.

Народився Г.П.Алексєєв в родовому маєтку Котовка Новомосковського повіту Катеринославської губернії. У 1856 р. закінчив юридичний факультет Харківського університету. З 1874 р. дворянство Катеринославщини обрало його своїм предводителем, а в 1875 р. він став гласним Катеринославської міської думи. Перебуваючи на цій посаді він головує на губернських земських зборах. У справах служби Алексєєв часто буває в Петербурзі і Москві, на прийомах імператора і в Міністерстві внутрішніх справ. Саме Георгій Петрович очолив делегацію від губернії з клопотанням перед імператором про спорудження залізниці з мостом через річку Дніпро в Катеринославі. У 1887 р. Алексєєву було надано звання почесного громадянина Катеринослава.

Стиль Буль ввів французький майстер червонодеревець Андре-Шарль Буль (1642 – 1732), він досяг неймовірної досконалості в техніці інкрустації. Цей стиль багато в чому асоціюється з багатством двору Людовика XIV, який протегував майстру все його життя. Для додання особливої ​​витонченості та елегантності в обробці меблів Буль використовував техніку, яка зародилася ще у Стародавньому Сході, інкрустації, завдяки якій предмет мистецтва набував воістину розкішний вигляд. Дуже небагато виробів мануфактури Буля збереглися до наших днів, проте він створив моду на твори високої якості, яку підтримали і