Придніпров’я – Дніпровське Надпоріжжя. Дивний край з чарівною природою і давньою, загадковою, драматичною історією. Край, в якому вже 150 тисяч років живе людина. Степи Північного Причорномор’я, що зв’язують Азію та Європу, були “коридором”, через який у давнину та середньовіччя пройшло багато племен.
Численність пам’яток археології, багатоетнічний склад населення, постійний процес асиміляції та сусідство різноманітних культур; нарешті, широкий хронологічний діапазон археологічних об’єктів – стоянок, поселень, могильників, – такі головні риси давньої історії Степового Подніпров’я, що представлена у першій залі.
Найдавніші пам’ятки археології краю належать до кам’яної доби (від палеоліту – давньокам’яного віку – до неоліту – новокам’яного віку) Особливу увагу серед них привертають такі раритети як вістря дротику епохи верхнього палеоліту. На його поверхні добре збереглися насічки, зроблені рукою людини. Дослідники вважають, що таким міг бути перший календар.
До числа найбільш яскравих та відомих пам’ятників мезоліту (середньокам’яного віку, – Х – VІІ тис. років тому), представлених в залі, належить вирізка з родового могильника поблизу села Василівка Синельниковського району.
З доби мідно-камяного віку (ІV – ІІІ тис. до н. е.) до середньовіччя (ХІІІ – ХІV ст.) Степи Подніпров’я населяли так звані курганні народи – давньоарійські, іраномовні, а також тюрко- і монголомовні скотарсько-землеробські племена, у середовищі яких виник та існував обряд поховання в курганах.
Десятки предметів, знайдених в цих курганах: зброя, знаряддя праці, прикраси, посуд, представлені у вітринах зали. Епоха бронзи (II тис. д.н.е.) представлена унікальним скарбом бронзових предметів (біля 80 од.), що був знайдений біля с. Лобойківка.
Найбільш унікальною знахідкою, пов’язаною з давніми курганними народами (аріями), є Керносівський ідол. Це антропоморфна стела, що зображує верховне божество (Творця Всесвіту) арійського пантеону і датується другою половиною ІІІ тис. до н. е. Керносівський ідол був випадково знайдений у 1973 році школярами села Керносівки Новомосковського району. Це пам’ятка національного значення, близьких аналогій якій нема.
Особливої уваги серед курганів Дніпропетровщини, звісно, заслуговують скіфські. ІV ст. до н. е. Степове Подніпров’я стало центром скіфської держави – “Великої Скіфії”. За свідоцтвом давньогрецького історика Геродота, скіфи ховали своїх царів в Геррах, район, який, як припускають, пов’язаний з дніпровськими порогами.
В залі представлена різноманітна скіфська колекція музею: кам’яні баби (VI-IV ст..ст. до н.е.); зброя – мечі, кинджали, вістря стріл, дротиків, списів; кінська збруя – вудила, псалії, пряжки; предмети прикладного мистецтва у “звіриному стилі”; предмети з міфологічними зображеннями: дзеркало з малюнком, каблучка з зображенням карлика, що їде верхи.
В добу раннього середньовіччя (ІV-ХІІІ ст. н. е. ) край став своєрідним коридором, через який з Азії в Європу пройшло багато кочових народів – гуни, авари, болгари, хозари, мад’яри, печеніги, торки, половці, монголо-татари.
Особливу увагу в цьому розділі експозиції привертають 2 давньоугорських поховання шляхетних воїнів IX ст. н.е. (Васильковский и Криничанський райони Дніпропетровської обл.) з численними предметами із срібла та золота – прикрасами, зброєю, обладунком та велика піч для опалення кераміки VІІ ст.. н.е. з аланського поселення в балці Канцерівка.
А поруч – речі із слов’янських поселень, що з’являються на території краю у 5-7 ст. н.е.
