Тут відчуваєш, що це творча лабораторія вченого, центром якої є робочий стіл. На столі – рукописи, книги, відкриті на закладених сторінках, маленькі окуляри, ніби залишені Яворницьким на хвилиночку, на бюро – купки карток…
Навіть у похилому віці Дмитро Іванович багато працював, хоча було вже нелегко. Лише тоді, коли надокучував нестерпний головний біль, вчений підводився із-за столу, підходив до канапи, що біля правої стіни і сидів до тих пір, поки біль не вщухне. Потім повертався до столу і продовжував працювати.
На стінах кабінету – фотографії близьких серцю людей, котрі складали історію взаємин Яворницького з відомими вченими, культурними діячами, представниками української літератури.
У будинку вченого було дуже багато книг. У двох шафах – ті з них, що збереглися. Крім спеціальних книг з історії, були також дослідження з археології, етнографії, фольклору, лексикографії, різноманітні словники, художня література.
За життя Дмитра Івановича Яворницького ця кімната для гостей була недоступною. Тут панувала ним створена атмосфера творчої гармонії, наукового затишку. Це був маленький світ власних думок, пошуків, переживань і внутрішніх поневірянь. Кожна річ у кабінеті – то вість з минулого, його відгомін.
