1 листопада 2009 р. відбулося традиційне Свято поета і письменника Івана Манжури в селі Рубанівському на Дніпропетровщині.
Це так природно хотіти свята у житті і як це добре самому творити його, тамуючи подих чекати початку, влитися душею і серцем у його стихію і розчинитися у слові, пісні, мелодії, барвах та узорах вишиванок, радіти осяяним посмішками обличчям і ловити теплий відгук у серці, який підіймає хвилю доброти, щастя, любові до усього рідного, з роду-віку українського.
Як одна мить пройшли Свята Івана Манжури в Рубанівському на Васильківщині – весняне, травневе, до дня пам’яті видатного українського поета, фольклориста, етнографа і осіннє, листопадове, до дня його народження. Четверта осінь Івана Манжури в Рубанівському зібрала багато гостей, щоб відзначити його 158-річчя. Розпочата у 2006 році традиція проведення Свята збирає чимдалі більше шанувальників. Нині всі знають, що тут, у помісті нащадка запорозьких козаків Івана Григоровича Василенка, робив свої перші кроки у збиранні перлин народної творчості двадцятилітній юнак Іван Манжура, який згодом став визначним ученим-фольклористом, класиком української літератури, народним поетом Придніпров’я. Як здогад про ті часи стоїть у Рубанівському Красна церква – Свято-Покровський Храм, збережений і відроджений любов’ю не одного покоління священнослужителів і віруючих прихожан. Але сьогодні як ніколи розквітнув Храм, став духовним оазисом серед степових просторів. Тут шанують і люблять усіх, а у кожній деревинці, квіточці, камінчику відчувається дбайливий дотик люблячих роботящих рук. Дійсно тут справдилася народна мудрість – якщо Бог у серці, то труд на благо.
Відкривав свято шестирічний Матвійко Вощина віршем Івана Манжури «Після грози». Святковий концерт, на якому вперше виступив змішаний хор прихожан Свято-Покровського Храму, здивував слухачів масовим читанням віршів, байок Івана Манжури, пересипаних то журливим смутком, то запальним народним гумором. Співають у цьому хорі від малого до великого: мами з дітьми, бабусі з онуками. Їхній щирий спів покликав душею прихилитися до української народної пісні. А найменший, Павлусь Вощина, ще тільки спинається на ніжки, а вже прибрався у вишиванку, як і усі дорослі. Він так голосно підспівав народну пісню, що здалося, дістав небес. Та й приклад є з кого брати. У родині Костянтина та Тетяни Вощин люблять музику, співи й навчають цього своїх п’ятьох дітей.
Справжнє дійство привіз із собою на погостини фольклорно-обрядовий театр «Родослав» Центру української культури «Коло калинове» міського палацу дітей та юнацтва. Літературно-музична композиція «У злеті шани та любові», сценаристом і ведучою якої була Валентина Бандур, розпочалася читанням вірша Лесі Степовички «Іван Манжура» і закінчилася показом зворушливої сцени весільного обряду. Сольний акапельний спів Наталії Онищенко зачарував слухачів і, примусивши забути про все буденне, поніс у чарівний світ народної пісні. Вперше завітавши на Свято лауреат міжнародних фестивалів Валерій Харченко захопив виконанням авторської пісні та промовистим словом подяки його організатору і духовному покровителю священику Василю Пишному.
Поетеса, голова Правління Дніпропетровської обласної організації Національної Спілки письменників України Леся Степовичка відзначила, що за насиченістю Свято Івана Манжури можна прирівняти до фольклорного фестивалю, а духовний його вплив на людську душу годі оцінити будь-якими скарбами.
Про нове видання народної казки «Не судьба, а щира правда», записаної з народних уст Іваном Манжурою, розповіла автор цієї статті. Разом з київською вченою, дослідницею фольклору Придніпров’я Людмилою Іванніковою, невідомий досі рукопис казки було віднайдено у столичному архіві і нині вперше видано окремою книжкою священиком Василем Пишним саме до цього Свята. Плідно працювали над виданням Володимир Дерев’янко, Павло Тєпін, Тетяна Сокиркіна. Ілюстрації, як і до попередніх чотирьох видань казок та віршів поета, талановито виконав Володимир Єрмаков. У народі кажуть, що тільки казка через тисячі мрій поведе у майбуття. За традицією увесь тираж презентованого благодійного видання, здійсненого за підтримки Володимира Вітольдовича Філіпова як і усі попередні видання творів Івана Манжури, дарувався присутнім з побажанням щасливої долі та многая літа.
Урочисто пройшло нагородження «Відзнакою» та преміями благодійного Фонду Івана Манжури з врученням нагрудного знаку «Шанувальнику Івана Манжури с. Рубанівське. Храм Покрови. Листопад 2009» тим, хто найбільше залучився до проведення Свят у 2009 році, сприяв популяризації життя та творчості видатного українського поета, відродженню та розвиткові невмирущих традицій української духовної культури. Для кожного прозвучав у подарунок музичний номер у виконанні учасників концерту – улюблених усіма вокалістів Оксани Григоренко та Максима Козолупа в музичному супроводі концертмейстера Наталії Клименко, чаруючого мелодіями і жіночою красою скрипкового квартету симфонічного оркестру у складі Світлани Сербокрил, Ірини Большакової, Ірини Олійникової, Любові Бересневої. Та найважливіша і найцінніша нагорода для кожного – це благословення і привітання з уст клопіткого господаря Свята, справжнього народного пастиря – отця Василя.
Серед нагороджених:
- за вірші про Івана Манжуру – Степовичка Леся Несторівна, поетеса;
- за малюнки до творів Івана Манжури – Єрмаков Володимир Семенович, художник;
- за дослідження творчості Івана Манжури – Іваннікова Людмила Володимирівна, кандидат філологічних наук, науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України; Василенко Наталія Євгенівна, старший науковий співробітник музею «Літературне Придніпров’я»;
- за організацію концертів, присвячених Івану Манжурі – Клименко Наталія Юріївна, викладач музики Дніпропетровської консерваторії ім. Глінки, концертмейстер, дипломант міжнародних музичних конкурсів;
- за участь у проведенні концертів, присвячених Івану Манжурі – Бандур Валентина Іванівна, завідуюча дитячим Центром української культури «Коло калинове» міського палацу дітей та юнацтва; Онищенко Наталія, художній керівник фольклорно-обрядового театру «Родослав» Центру української культури «Коло калинове» міського палацу дітей та юнацтва; Загуменнікова Ольга Олександрівна, прима-балерина Дніпропетровського театру опери та балету; Григоренко Оксана, солістка Дніпропетровського театру опери та балету; Козолуп Максим, студент 5-го курсу вокально-естрадного факультету Дніпропетровської консерваторії ім. Глінки; Сербокрил Світлана, Большакова Ірина, Большаков Олег, Олійникова Ірина, Береснева Любов, солісти скрипкового квартету Симфонічного оркестру;
- за редакційну роботу над виданням творів Івана Манжури – Дерев’янко Володимир Анатолійович, староста Свято-Покровського храму в с. Рубанівському;
- за комп’ютерну верстку видань творів Івана Манжури – Тєпін Павло Олексійович, скарбничий Благодійного Фонду Івана Манжури;
- за дизайн видань творів Івана Манжури – Сокиркіна Тетяна Андріївна, архітектор, член регіональної Спілки архітекторів України;
- за частування та підготовку святкової трапези – Горунович Галина Борисівна, Федченко Ірина Андріївна, кухарки Свято-Покровського Храму с. Рубанівського;
- за прикрашання Храму до свят – Єрмакова Тетяна Володимирівна.
На Святі працювала виставка-продаж виробів майстрині декоративного розпису Лариси Переяславець та її вихованців (дитячий Центр української культури «Коло калинове»), художня виставка малюнків Володимира Єрмакова до казки «Не судьба, а щира правда». Відвідинами “Хати-музею Івана Манжури” з привітними екскурсоводами пані Людмилою та паном Володимиром, пишним частуванням з рук кухарок Галини Горунович та Ірини Федченко завершився святковий день. Той, хто побував тут уперше, відкрив для себе новий світ – світ степового села Рубанівського, де відігріється душею кожен, хто любить життя, прагне творити добро і дарувати радість людям.
Наталія Василенко,
старший науковий співробітник музею «Літературне Придніпров’я»
Дивись також публікації:
- Н. Василенко. І жив він, як птах небесний // Січеслав. – 2008. – № 4. Вересень-грудень. – с. 199-203.
- Н. Василенко. Він жив, як птах небесний // Зоря. – 2008, 25 листопада.
