За останнє десятиліття в нашому суспільстві відбулися кардинальні зміни, які не могли не відбитися на: становищі музеїв. Музейні співробітники зіткнулися з мізерним фінансуванням культури, серйозною конкуренцією з боку засобів масової інформації, змінився і якісний склад відвідувачів, а виходить і їх попит, зацікавлення, побажання, сприйняття музею. Тому дуже важливо виявити певні зміни і проблеми, які виникли у зв’язку з цим, щоб не залишитись «за бортом», а хоч би в загальній течії. В цій ситуації музеї змушені шукати різноманітні форми роботи з відвідувачами. Пошуку нових форм сприяють соціологічні дослідження «Музей і молодь», «Музей і діти», психолого-соціологічні дослідження ефективності музейних програм і занять для школярів. Взагалі треба відзначити, що деякі опитування відвідувачів в музеї проводилися і раніше, але вони не були науково узагальнені. Лише в 1990-х роках співробітники науково-освітнього відділу розпочали серйозні соціологічні дослідження, які суттєво вплинули на зміст науково-просвітницької роботи музею. На жаль, ми не маємо можливості проаналізувати, як змінились потреби музейної аудиторії минулих десятиліть і сучасних відвідувачів. А дослідження, які були проведені за останнє десятиліття, дозволяють стверджувати, що музей має свою аудиторію, а також говорити про досить високий рівень ефективності музейних програм і занять для школярів. Але ситуація, як і раніше, викликає хвилювання, нестабільна. Хоч ми і досягли високого рівня відвідування музею учнями шкіл, технікумів, вузів (60% від кількості всіх відвідувачів), але це знов-таки організовані групи. Якщо ж говорити про індивідуальних відвідувачів постійної експозиції, то їх кількість (а це здебільшого доросле населення міста) зменшувалась. Однак було помічено, що зростає інтерес відвідувачів: до музейних виставок. У другій половині 90-х років цифра відвідувачів виставок значно перебільшує цифру відвідувачів постійної експозиції. В зв’язку з цим виникає задача визначити попит і зацікавлення місцевого населення, встановити з ним більш щільні зв’язки. Співробітниками науково-освітнього відділу ДІМ були опитані відвідувачі музейних виставок, з метою з’ясування їх зацікавлень. їм були запропоновані теми виставок з фондів музею та з інших музеїв світу. Як виявилось, більшість опитаних цікавить культура і мистецтво інших країн. Ними були вибрані наступні теми: «Народні костюми Іспанії» (40%), «Декоративно-прикладне мистецтво Індії» (100%), «Народне мистецтво Мексики» (60%), «Кустарні промисли північно-американських індіанців» (47%), «Шовк і шовковий шлях» (53%), фондова виставка «Скарби Сходу» (87%). З інших фондових виставок наших відвідувачів зацікавили «Годинники. XIX–XX ст.» (60%), «Меблі з фондів музею» (40%), «Художнє литво» (53%), «Ікони та інші культові речі» (53%). І подібні виставки з успіхом відбулись в ДІМ протягом 1997–1999 рр.
Деякі музеї України (наприклад, Донецький краєзнавчий музей) пропонують своїм відвідувачам виставки на сучасну тематику. Опитування відвідувачів ДІМу з цього приводу дало такі результати: 39% опитаних не виявили бажання ознайомитись з такими виставками; 7% – затрудняються відповісти на таке питання; 54% – цікавлять виставки на сучасну тематику, але тільки 39% назвали конкретні теми. До речі, жінки виявили більше ініціативи у пропозиціях щодо нових тем. Які ж сучасні теми в першу чергу цікавлять наших відвідувачів? Це мистецтво сучасної України, українських художників. Цікаво, що була названа виставка, яка б розповіла про творчість петриківських майстрів, хоча такі виставки неодноразово експонувались і в нашому музеї, і в Дніпропетровському художньому музеї. Були названі і теми, які ставлять важливі питання сучасності: «Перспективи розвитку сучасного суспільства», «Промисловий бум і сучасна людина», «Екологія і сучасність». А одна з відвідувачок так визначила цікавлячу її тему: «Хотілося б побачити виставку сучасних художників, присвячену антинікотиновій пропаганді, у відповідь на численні рекламні стенди сигарет».
Просвітницька діяльність музею за останнє десятиліття була досить різноманітною, але очевидно, що вона повинна удосконалюватись і набувати нових акцентів. Бо музей – не просто місце зберігання старожитностей. його головна мета – комунікація, що було визначено організацією ЮНЕСКО ще у 1980-х роках. Музей повинен стати лабораторією, місцем експерименту, закладом, де можна не тільки прилучитися до минулого, але й отримати інформацію, яка б була синтезом минулого і сучасного. Це підтверджують і соціологічні дослідження, проведені в музеях.
Л.О. Гайда, науковий співробітник науково-освітнього відділу ДІМ
Джерело: Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.
