Люди подивляться на мої картини
і зуміють прочитати отут усе моє життя.
Пата Т.
4 березня 2009 р. виповнюється 125 років з дня народження Т. Я. Пати.
Народилася вона в бідній селянській родині. Як і сім її братів та сестер. З 14 років заробляла на хліб тим, що ходила по домах, і розписували квітами комини печей.
У 1913 р. в Петриківку приїхала петербурзька художниця Е. К. Евенбах, яка, зацікавилася творчістю Т. Я. Пати, копіювати її малюнки, запрошувала переїхати в столицю. Однак Тетяна Якимівна не погодилася залишити рідне село, цей навколишніх дивовижний світ, з якого вона черпали натхнення, сюжети для своїх творів. Це був час розквіту народної майстрині.
Подальшу творчу долю майстрині визначила зустріч з видатним істориком та етнографом Д. І. Яворницьким. Він першим сприяв громадському визнанню її творів як справжніх цінностей народного мистецтва.
У 20-х роках на замовлення Дніпропетровського краєзнавчого музею, який очолював тоді Дмитро Іванович, Т. Пата виконала килим і два ескізу розпису коминів, які нині зберігаються у фондах.
В останні роки життя художниця створила серію нових малюнків, які увійшли до альбому “Тетяна Пата” (1973), оформляла книги, художні листівки.
Померла і похована Т. Я. Пата у Петриківці.
Графічна техніка Т.Пати дуже різноманітна. Вона малювала пелюстки квіток стеблинкою осотняку, найтоншим пензликом з котячої шерсті виписувала перисті листочки, трісочкою вишкрябувала тоненькі прожилки в середині листочка і просто пальцем малювала прозорі Достиглі ягоди. Скільки барв ожило під рукою цієї чудової жінки! Все можна побачити, вдивляючись у численні роботи петриківської майстрині, відчути і пережити: добро і ласку, тепло і усмішку, надію і печаль. Немає в них тільки байдужості, нещирості.
