14 грудня 2010 року Верховна Рада України прийняла закон № 6469 Про культуру.
Даний закон визначає правові засади діяльності у сфері культури, регулює суспільні відносини, пов’язані зі створенням, використанням, розповсюдженням, збереженням культурної спадщини та культурних цінностей і спрямований на забезпечення доступу до них.
У законі визначається, що основними засадами державної політики у сфері культури є:
- визнання культури одним з основних факторів самовираження української нації, всіх корінних народів і національних меншин;
- сприяння створенню єдиного культурного простору України, збереженню цілісності культури;
- захист і збереження культурної спадщини як основи національної культури, турбота про розвиток культури;
- сприяння утвердженню гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному житті;
- забезпечення свободи творчості, захист прав інтелектуальної власності, авторського права і суміжних прав;
- гарантування прав громадян у сфері культури;
- створення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня, естетичного виховання громадян, доступності освіти у сфері культури для дітей та юнацтва, розширення освітніх програм на основі національних музеїв, галерей, заповідників тощо, задоволення культурних потреб української нації, корінних народів та національних меншин, розвитку закладів культури незалежно від форми власності, залучення до сфери культури інвестицій, коштів від надання платних послуг, благодійництва, інших не заборонених законодавством джерел;
- сприяння діяльності професійних творчих спілок та громадських організацій у сфері культури, створенню вітчизняного (національного) культурного продукту українською мовою і функціонуванню української мови в культурному просторі на всій території України, доступу громадян до культурних благ;
- визначення естетичного виховання дітей та юнацтва пріоритетом розвитку культури;
- надання українського характеру сучасній індустрії розваг.
Пріоритети державної політики у сфері культури визначаються:
- державними програмами економічного і соціального розвитку України та програмами діяльності Кабінету міністрів України, в яких обов’язково враховуються аспекти розвитку культури;
- державними цільовими програмами у сфері культури, що розробляються і затверджуються згідно із законодавством.
В законі передбачено, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування державної мови у сфері культури на всій території України, сприяє створенню вітчизняного (національного) культурного продукту українською мовою та його популяризації в Україні й за кордоном. Вільне використання інших мов у сфері культури гарантується, окрім випадків, коли таке використання звужує права чи можливості громадян на доступ до отримання культурних благ українською мовою.
В законі зазначено, що кошти, що надійшли від приватизації об’єктів культурного призначення, у тому числі об’єктів незавершеного будівництва, державної власності, зараховуються в повному обсязі до державного бюджету України, а комунальної власності – до відповідних місцевих бюджетів.
Не підлягають приватизації:
- архіви (архівні установи), об’єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що занесені чи підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання України, а також об’єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнодержавного значення;
- об’єкти культури, що належать до майнових комплексів установ Національної академії наук України;
- пам’ятки, включені до переліку пам’яток, що не підлягають приватизації;
- пам’ятки археології;
- документи Національного архівного фонду України;
- музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання державної частини Музейного фонду України;
- документи Державного бібліотечного фонду України;
- вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у фільмофонді;
- заклади культури, що забезпечують державні соціальні нормативи у сфері обслуговування населення закладами культури;
- заклади освіти сфери культури.
Крім того, забороняється виселення закладів культури (театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо) з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення.
Не можуть бути предметом застави об’єкти права державної та комунальної власності, що занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання…
