14 лютого, в день закоханих, в Меморіальному будинку-музеї Д. Яворницького відбувся черговий майстер-клас з Петриківського розпису. На ньому майстер Центру української культури «Коло калинове» Зайченко О.В. показала чудові зразки робіт, виконані вихованцями Центру, розповіла про походження цього народного мистецтва, навчила петриківському розпису відвідувачів майстер-класа. Деякі з учасників, пам’ятаючи про сьогоднішній День закоханих та звичай дарувати листівки-«валентинки», створили листівку в петриківському стилі. І хоча виготовлення таких «листівок» – це вже сучасна творчість, яка живиться джерелами народними, але символи петриківського розпису завжди були і залишаються символами кохання.
З історії «Валентинок»:
Перші письмові “валентинки” з’явилися вже в 15 столітті. Є різні думки про те, кому ж належить написання першої такої листівки. За однією з версій, створення першої письмової “валентинки” приписується Герцогу Орлеанському (1415 рік),який сидів в цей час у в’язниці, в одиночній камері. Він вирішив боротися з нудьгою шляхом писання любовних послань власній дружині. Ця перша “валентинка” збереглася до нашого часу і експонується в Британському музеї.
За іншими відомостям, найстаріша “валентинка” була нещодавно виявлена в одній з британських бібліотек. Цей лист написаний в 1477 році. У посланні дівчина просить хлопця довести, що він її дійсно любить. Вона повідомляє, що доб’ється у матері збільшення приданого, а він повинен одружитися з нею. Цей лист було викуплено бібліотекою у британської сім’ї, в архіві якої воно зберігалося, ще в 1930-х роках. І лише минулого року його виявив один з нових співробітників бібліотеки.
Популярність “валентинки” почала зростати у XVIII столітті. У той час ними обмінювалися замість подарунків. Вони придбали особливу популярність в Англії. «Валентинки» робили з кольорового паперу і підписували кольоровими чорнилами. Але винахідливість закоханих у їх створенні не знала меж. Найталановитіші писали “валентинки” у вигляді акровірша – це віршований розмір, коли перші букви кожної строфи складають разом слово, у даному випадку – ім’я коханої людини. “Валентинки” вирізували маленькими ножичками або проколювали маленькими шпильками у вигляді мережива, зафарбовували через трафарет, створювали “валентинку” – пазл або ребус або імітували середньовічний рукопис з кольоровими малюнками.
А вже на початку XIX століття почалося серійне виробництво “валентинок”. Спочатку це були чорно-білі малюнки, створені вручну на фабриці. Але з кожним роком “валентинки” ставали більш оригінальними та барвистими.
У наш час “валентинки” представлені як вітальні листівки у вигляді сердечок з якнайкращими побажаннями, визнаннями в любові, пропозиціями руки та серця або просто жартами. Традиційно їх пишуть зміненим почерком або лівою рукою і не підписують. Адресат повинен сам здогадатися, хто саме прислав йому листівку. Окрім “валентинок” люди дарують своїм коханим троянди (оскільки вважається, що вони символізують кохання), цукерки-сердечки та інші предмети із зображеннями сердець, птахів, що цілуються, і, звичайно, справедливо визнаного символу Дня Святого Валентина – маленького крилатого ангелика Купідона. А останнім часом все більшої популярності набувають віртуальні “валентинки».
Але набагато приємніше отримати «валентинку», зроблену власними руками коханої людини. Ця листівка буде не тільки креативною і індивідуальною, але й нестиме справжні почуття.
На фото учні 7-х класів сш № 7, Індустріальний район.
[pe2-gallery class=”alignleft” ] 
[/pe2-gallery]
