Вечір пам’яті Олексія Вусика відбудеться 13 грудня о 16.00 в музеї “Літературне Придніпров’я”.
12 грудня виповнилося б 80 років відомому письменнику і журналісту, лексикографу, українському патріоту і просто Людині зі щирим серцем Олексію Сергійовичу Вусику (1937 – 2017). Він належить до літературного покоління «шестидесятників», головними заповідями якого були увага до простої людини і глибинна національна закоріненість. Поколінню, яке сьогоднішніх молодих письменників «вчить розумінню себе, правді власної душі, самоусвідомленню» (Н.Дев’ятко).
Народився Олексій Сергійович 12 грудня 1937 року в селі Говтва Козельщанського району Полтавської обл. Закінчив відділення слов’янської філології Київського державного університету ім.. Т.Г.Шевченка. Після закінчення в 1960 р. приїхав до Дніпропетровська. Працював кореспондентом і головним редактором Дніпропетровського обласного комітету по телебаченню і радіомовленню та відповідальним секретарем
Дніпропетровської організації Спілки письменників України.
У літературі дебютував у 1964р. публіцистичною збіркою «Щастя Олександри Криушенко», затим побачили світ його гумористичні збірники «На вус намотане» (1967), «Нокаут» (1977), «Реальні нереальності» (1984), книги повістей «Сьогодні або ніколи» (1975), «Зустрінемось у саду» (2004), роман «Не зів’януть безсмертники» (1978). Відчувалося, що їх написала людина, яка довгий час працювала головним редактором обласного радіо і отже знала, що таке точна думка й ощадливість слова, всі вони написані лаконічно, стилістично відточено.
В гумористичних книгах Вусика можна знайти всю палітру гумору – від легкої іронії до вбивчої сатири. Водночас, у своєму другому літературному амплуа – публіцистиці, це ліричний письменник, якого найбільше вабить людина від землі. А найважливішим критерієм оцінки людини є її працелюбність.
Ще один плин життя Олекси Вусика – це збирання синонімів української мови. Працюючи кореспондентом Дніпропетровського обласного радіо побував чи не у всіх селах і містах нашої області. Записував на магнітофонну стрічку сотні людей, які охоче спілкувалися перед мікрофоном українською мовою, багато почерпнув із численних спілкувань із земляками – полтавчанами, з художніх творів української й перекладної літератури та цілої низки словників, які збирали й укладали наші невгамовні попередники.
Цьому заняттю віддав сорок років життя, не маючи жодної надії видати Словник. І все ж його «Словник українських синонімів» було видано у 2000 році у видавництві «Січ». За цю фундаментальну працю його автор був удостоєний премії ім. Дмитра Яворницького. У 2013р. було здійснене друге, доповнене видання у тернопільському видавництві навчальної книги «Богдан». І врешті у серії «Бібліотека школяра» словник побачив світ у Харкові у 2016р.
На сьогодні, за думкою багатьох, словник Вусика найкращий сучасний словник українських синонімів. Він складає різнобічну характеристику синонімів сучасної української мови, понад 2500 синонімічних гнізд. А ще в «Словнику…» зібрано цілу гору народних добрих (і не зовсім) добрих побажань, чисто української божби, погроз – нахвалянь і реагування на них, а також слів згоди, заперечення, спротиву, гніву, досади, радості, співчуття, здивування, спонуки, іронії, захоплення, різних примовок, приповідок і примовлянок, жартівливих запитань, всяких забавлянок, почерпнутих з живої розмовної мови, народного мудрослов’я. …
Мета «Словника…», пише у передмові до нього автор, « зберегти корінну українську мову. Ту, якою говорив і говорить наш народ, мову, якою писав Тарас Шевченко. Те мовне багатство, яке я зібрав докупи за все життя, варте того, щоб його донести до наших нащадків».
Вечір пам’яті Олексія Сергійовича Вусика відбудеться 13 грудня о 16.00 у музеї «Літературне Придніпров’я».
