Продовжуючи тематику музейних таємниць. Цього разу велику допомогу у підготовці матеріалу надали Л. Іваннікова (співробітниця історичного музею) і І. Боровікова (онука Шилка, екс-співробітник історичного музею).
Після усунення Д. Яворницького з посади директора, в історичному музеї розпочалася чехарда з головною посадою. Спочатку директрисою була призначена жінка (не місцева), потім Садовський (співробітник музею). Сьогодні розповідь піде про Василя Федоровича Шилка. Точна дата його директорства невідома, але займав її між 1934 та 1941 роками.
Шилко Василь Федорович – народився 12 червня 1909 року в с. Скришево Барановичська область (Білорусь).
25.06.1941 р. – призов до лав РСЧА, молодший лейтенант держбезпеки, 230СД 37А Південний фронт. Дійшов до Берліну, є нагороди.
Після війни працював в Дніпропетровському обкомі партії разом з Брежнєвим. А після на заводі Дніпроважпапмаш ім. Артема, парторгом. На пенсію пішов з посади заступника начальника ливарного цеху.
Особисті речі зберігаються в музеї на заводі ім. Артема і, можливо, в фондах історичного музею. Пошук інформації все ще триває.
Похований на Новоклочковському кладовищі.
Фото з родинної колекції Шилка. Наш герой стоїть у вишиванці. 1930-ті роки.
Мурадов Д.А., с.н.с. відділу науково-просвітницької роботи ДНІМу
